Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

У 90-х роках в Україні відбувався активний розвиток системи антимонопольного регулювання. Внаслідок процесів демонополізації, що здійснювалися шляхом ліквідації, а також поділу державних монопольних утворень, знизився рівень монополізації економіки.

У лютому 1992 року було прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

В 1993 році Верховна Рада України прийняла також Закон «Про Антимонопольний комітет України». Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначають Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені у 1994 році.

З 1.01.1997 року введено в дію Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 42 Конституції України [7], яка проголошує: «Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом».

Деякі норми антимонопольного законодавства містять інші закони України. Серед них такі:

Закон України «Про підприємства в Україні», який, наприклад, у статті 3 містить норми щодо об'єднань підприємств;

Закон України «Про приватизацію державного майна», який містить норми щодо проведення приватизації державних підприємств-монополістів, об'єднань підприємств тощо.

Закон України «Про видавничу справу», наприклад, передбачає проведення державної політики у вказаній галузі на принципах дотримання свободи, протидії монополізації.

Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної діяльності.

Законодавство України визначає фірму монополістом, коли її частка на ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом.

Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства:

1) зловживання монопольним становищем  на ринку;

2) неправомірні угоди, спрямовані  на монополізацію та обмеження  конкуренції;

3) дискримінація підприємств органами  влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:

1) майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;

2) оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.

Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.

У кінці 90-х років основними видами порушень антимонопольного законодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками — суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.

Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5%; недобросовісна конкуренція — 6%; неправомірні угоди — 2%; дискримінація органами державної влади — 0,5%; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27%.

Практика застосування чинного антимонопольного законодавства показала, що через недоліки у нормативно-правовій базі воно поки що не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Згідно з програмою "Україна-2010", здійснюватимуться заходи щодо вдосконалення антимонопольного законодавства з метою забезпечення ефективного державного впливу на розвиток конкуренції.

Загалом антимонопольне законодавство України побудоване з урахуванням світового досвіду.

У даний час, незважаючи на помітний розвиток конкуренції, Україна належить до країн з високим рівнем абсолютного монополізму в економіці.

 

Висновки

На перший погляд може показатися, що конкуренція і монополія абсолютно несумісні один з одним. Адже монополізація здатна кінець кінцем усунути вільну конкуренцію, а остання, у свою чергу, підриває чиє - або панування на ринку.

Тим часом монополія знаходиться у вельми складній і суперечливій взаємозв'язки з конкуренцією. Вже той факт, що виробництво і реалізація якого - то продукту захоплені монополістичною групою крупних підприємців, які одержують від цього велику вигоду, викликає гостре суперництво - прагнення інших бізнесменів одержувати той же виграш. З другого боку, внутрішня логіка ринкового змагання веде до монополії.

Якщо який - то підприємець прагне перемогти своїх суперників, то він, досягнувши такої мети, починає панувати на ринку. Одним словам, монополія породжує конкуренцію, а конкуренція монополію.

У сучасних умовах крупні капіталістичні об'єднання не знищили конкуренцію, а співіснують разом з нею. Це загострює і заглиблює загальне суперництво. Суперечливий зв'язок «конкуренція - монополія» нагадує спортивну боротьбу, відому під назвою «перетягування каната», в якій міряються силами дві групи людей які протистоять один одному. Є значне число підприємств, які не входять в монополістичні об'єднання і ведуть важке протиборство зніми. У кожній країні монополії зустрічаються в числі конкурентів іноземні компанії, проникаючі на внутрішній ринок. Отже, за невеликим винятком монополізація не приводить до зосередження всього виробництва і збуту якого - або товару в руках єдиної фірми.

 

Список використаної літератури

 

1. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г.Н. Климко, В.П. Несторенко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенка. – К.: Вища шк.., 1994.

2. Кирцнер И. Конкуренция и предпринимательство/Пер. с англ.: Под ред. Проф. А.Н. Романова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

3. Гончарук Т.У. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та її особливості // Актуальні проблеми економіки. 2004, №2.

4. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. –  М.:ИНФРА-М,2000

5. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. – М.АКАЛИС, 1996

6. Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна  теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998.

7. Конституція України (http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1y1996&find=1&typ=100)

1 Попитом називається кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною.

2 Пропозиція – це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною.

3 Цінова конкуренція здійснювана через зниження цін.

4 Нецінова конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін.

5 Досконала конкуренція - це конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу.

6 Недосконала конкуренція це конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють.

7 Монополістична конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами.

8 Олігополістична конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів.