Діагностика конкурентного середовища

- орієнтація потреб  у часу (тут слід усвідомити  як, що фірму хоче здійснити,  але й коли має бути досягнуто  результату);

- досягнення мети (служить  підвищення ефективності організації); встановлення само важко досяжною  мети можуть призвести до катастрофічним результатам;

- взаємно підтримують  мети (дії і рішення, необхідних  досягнення однієї 

Погрози й можливості, що має фірма, можна назвати сім  областей.

1.Економические чинники. Деякі чинники у економічній навколишньому середовищі повинні постійнодиагностироваться і оцінюватися,т.к. стан економіки впливає мети фірми.

2. Політичні чинники. Активна участь підприємницьких фірм у процесі є зазначенням на важливість державної політики в організацію; отже, держава має ознайомитися з нормативними документами місцевих органів, влади суб'єктів держави й федерального уряду.

3. Ринкові чинники. Ринкова середовище є постійну небезпеку обману фірми. До чинників, яке впливає на успіхи і провали організації, ставляться розподіл доходів населення, рівень конкуренції у галузі,изменяющиеся демографічні умови, легкість проникнення ринку.

4. Технологічні чинники. Аналіз технологічної середовища може, по меншою мірою, враховувати зміни у технології виробництва, застосування ЕОМ в проектуванні та наданні товарів та послуг чи успіхи у технології зв'язку. Керівник будь-який фірми мусить стежити те, ніж піддатися “шоку майбутнього”, руйнівної організацію.

5. Чинники конкуренції. Будь-яка організація повинна досліджувати дії своїх конкурентів: аналіз майбутніх цілей і - оцінка поточної стратегії конкурентів, огляд передумов щодо від конкурентів і галузі, у якій функціонують дані компанії, глибоке вивчення сильних і слабких сторін конкурентів.

6. Чинники соціального поведінки. Ці чинники включають міняються відносини, очікування й звичаї суспільства (роль підприємництва, роль жінок Сінгапуру й національних меншин у суспільстві, спрямування захист інтересів споживачів).

7. Міжнародні чинники. Керівництво фірм, діючих міжнародному ринку, має постійно оцінювати і контролювати зміни у цієї широкої середовищі.

Отже аналіз довкілля дозволяє організації створити перелік  небезпек і можливостей, із якими  вона зіштовхується у середовищі. Для успішного ж планування керівництво  повинен мати повне уявлення як про  істотних зовнішніх проблемах, а й внутрішніх потенційні можливості і недоліках організації.

3.2 Заходи з вдосконалення і забезпечення

Основна суперечність конкурентоспроможності можна сформулювати як протиріччя між  інтересами виробника і споживача, що у дійсності піддається коригуванні у процесі реалізації ринкових відносин споживача і виробника, у яких, продаж певного товару стає ефективної як виробника, так споживача. Здійснення зазначеної коригування можливе лише за умови дозволи ряду проблем, обумовлених даним протиріччям. По-перше, оптимізації рівня ціни товару, прийнятного всім учасників процесу виробництва та реалізації продукції. По-друге, проблеми випуску виробів, які відповідають новітнім вимогам науково-технічного прогресу. По-третє, проблеми створення інфраструктури, яка потрібна на задоволення потреб покупця, але з що становить особливого інтересу з погляду вилучення найвищої прибутку для виробника [8,c.108]. З певної нами раніше двосторонньої взаємозв'язку між різними рівнями конкурентоспроможності можна стверджувати, шляхи підвищення їх конкурентоздатності держави, галузі й підприємства підвищують і конкурентоспроможність продукції. B конкурентної політиці щодо товару приймаються до уваги, передусім, його функціональне призначення, надійність, довговічність, зручність використання, естетичність зовнішнього вигляду, та інші характеристики, тобто здатність товару задовольняти сукупні потреби покупця краще, ніжтовари-конкуренти. Створення ж такої споживчої цінності товару, яка включала у собі всю сукупність властивості цього товару, і навіть супутніх йому, є найважливіша умова виживання над ринком.

Викликає зацікавлення аналіз конкретних кроків і чи дій, які роблять виробничі і технічні лідери високо розвинених держав у  тому, щоб зробити черговий ривок  «за лідерство». Це насамперед, належить до постійному оновленню асортименту своєї продукції, безперервної з розробки й швидкому освоєння нових зразків виробів і одночасному нарощуванню продуктивність праці, підвищенню гнучкості виробництва, ефективності, зниження всіх видів витрат і витрат.

У основі концепції створення  нової товару сьогодні лежить й не так дотримання традиційних прагнень до досягнення нових технічних і  техніко-економічних параметрів, скільки  прагнення створити “товар ринкової новизни” із високим рівнем конкурентоспроможності щодо інших аналогічних товарів.

У рішенні завдань  підвищення їх конкурентоздатності  продукції з кожним роком усе  дедалі більшу значення набуває проблема вибору та освоєння нових ринків збуту. У зв'язку з цим будь-якою підприємстві дуже важливіаналитико-поисковие зусилля у цій галузі. Нові ринки збуту вирішальним чином можуть невпізнанно змінити конкурентоспроможність товару і рентабельність збутової діяльності. Зрозуміло, що впроваджуючи товар нового ринок, можна продовжити життєвий цикл товару. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти забезпечення успіху однієї й тієї ж товару у різних точках планети. А збільшення обсягу продажу на ринках дасть змогу зменшити витрати виробництва на одиницю продукції, передусім з допомогою використання дешевої робочої сили, досить низьких рівнів податків і мит та інших чинників на ринках збуту. У зв'язку з цим дуже важливо задля її подальшого розвитку конкурентоспроможності товару (як можливість перейти до новому, його модифікації, зняттю із виробництва) спробувати вийти із ним новий ринок збуту, якби внутрішньому його різко впала.

Через війну оцінки конкурентоспроможності продукції може бути прийнятий такі шляху підвищення їх конкурентоздатності [5,с.31]:

• зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів і/або конструкції продукції;
• зміну порядку проектування продукції;
• зміна технології виготовлення продукції; методів випробувань, системи контролю за якістю виготовлення, зберігання, упаковки, транспортування і монтажу;
• зміна ціни продукцію, ціни послуги, з обслуговування і ремонту ціни запчастини;
• зміну порядку реалізації своєї продукції ринку;
• на зміну структури та розміру інвестиції у розробку, виробництво і збут продукції;
• на зміну структури та обсягів коопераційних поставок під час виробництва продукції;
• зміна системи стимулювання постачальників;
• на зміну структури імпорту і деяких видів імпортованої продукції.

Стратегія підвищення якості товару є складовою частиною стратегії  фірми. У кінцевий результат необхідно націлити підприємства, по-перше, на постійне запровадження у виробництво нових, досконаліших виробів; по-друге, на неухильне скорочення всіх видів витрат за виробництво продукції; по-третє, для підвищення якісних і споживчих характеристик за незначного зниження ціни випущені вироби, що й має у результаті створити умови для для перемоги у конкурентної боротьби.

На підвищення ефективності роботиф/х «>Маслянка» основні  заходи мусять бути направлені на активізацію  маркетингової діяльності. Практичне значення має тут використання конкретних маркетингових прийомів, орієнтованих приваблювання клієнтів.

Ця курсова робота виконано з урахуванням законодавчих і тих нормативних документів, навчальної, спеціальної літератури, джерел коштів пресі й документівФ/Х «Маслянка», основна мета діяльності якого є – вирощування сільськогосподарських культур.

 

 

 

Висновки

Сьогодні гостра проблема збору інформації конкурентів. Проблема до різних деяких галузей і видів  діяльності вирішується питання  з різною мірою складності. Так, підприємствам, входять до складу галузей, тяжіють до монополістичним чиолигополистическим структурам, легше отримувати з вторинних джерел (обсяги, асортимент своєї продукції, ціни, обсяги продажу різними ринках, фінансове становище підприємств тощо.), ніж підприємствам, входять до складу сильно дисперсних галузей. У разі зростає роль первинної інформації, що збираються від споживачів, посередників, з джерел. Особливо складна це робити фірмам, які представляють немасові послуги специфічного характеру, наприклад, установка спеціального устаткування (системи зрошення полів тощо.)

Клієнт у випадках дуже неохоче надає інформацію послуги  інших фірм – конкурентів. У кожному  разі велика роль неформальних методів  збирання цих, здійснюваного, найчастіше, шляхом проведення технічної, комерційної, маркетингової розвідки.

Джерелом інформації про фірмах – конкурентів можуть бути і спеціалізовані виставки. Тут, проте, слід пам'ятати, деякі фірми  демонструють на виставках ще освоєну  продукцію. У той самий час, трапляється так, коли через побоювання просочування інформації фірми показують на виставках застарілі вироби, воліючи показувати новітню продукцію лише клієнтам безпосередньо на підприємствах.

Результати дослідження  всіх аспектів діяльності конкурентів використовується визначення, з ким із на них можна конкурувати і з ким годі встрявати у конкурентну боротьбу, служать цілями вибору ефективних стратегій ринкової діяльності. До цього часу йшлося і про віданні конкурентної боротьби у межах законом і етичних норм. Проте й несумлінна конкуренція. Це методи конкурентної боротьби, пов'язані з порушенням узвичаєних ринку і правил конкуренції.

Список використаної літератури

1. БакановМ.И: Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарську діяльність. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

2. Ахматова М., Попов Є. Теоретичні моделі конкурентоспроможності. // Маркетинг. – №4. – 2003. – З. 25-38.

3. ПортерМ.Э. Конкуренція. – М.: Видавництво Будинок «Вільямс», 2001. –286с.,496 з.

4.ФатхутдиновР.А. Конкурентоспроможність: економіка, стратегія, управління. Серія «Вища ж освіта» – М.:ИНФРА-М, 2000. – 312 з.

5. Юдін В.Є. Роль якості у економічній політики і забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняної продукції. // Економіка сільськогосподарських і переробні підприємства. – 2000. – №5. –С.13-16.

6.Яшева Г.А. Як оцінити  конкурентоспроможність товару. //Маркетинговое  освіту. – 2004. – №1. –С.20-25.

7.МакконнелиК.,Брю З.  Економіка: Принципи, існують, та  політика: у два томах.М.Республика, 2006 р.

8.Мочерний С.В. Економічна  теорія:Учеб. для вузів М.: Пріор, 2004.

9.АниськоваО.Г. Стратегія  комерційної діяльності підприємства  роздрібної торгівлі. М.: Маркетинг, 2002.186с.

10.ВабищевичС.С. Комерційна  діяльність. Практичне посібник. 2003.343с.

11. Винокуров В.А. Організація  стратегічного управління для підприємства. – М.: Центр економіки та маркетингу, 1996. – 160 з.

12.Виханский Про. З.  Стратегічне управління: Підручник  длястуд.,обуч.поспец.инапр.»Менеджмент».-М.:Гардарика, 1998.- 293 з.

13. Виноградова С. Комерційна  діяльність: Учбов. посібник.Мн.:Висш. школа, 2005.276с.

14.ВолонцевичЕ.Ф. Оцінка  ефективності комерційної діяльності  торгового підприємства міста  і основних напрямів її:ГКИ, 2001.40с.