Шпаргалка по "Истории экономики"

Із вирішенням згаданої проблеми тісно зв’язана й інша — створення виробничих асоціацій. Як теоретик соціалізму Лассаль засуджував тяжке, безправне становище робітників. Але пояснював його не соціально-економічними умовами, а дією так званого залізного закону заробітної плати. Суть закону, за Лассалем, полягає в тім, що робітник одержує лише мінімум засобів існування, а не повний продукт праці. «...Середній розмір заробітної плати, — пише він, — завжди зводиться до безумовно необхідного утримання, що визначається звичками народу, для підтримання життя і для розмноження»[8]. На підтвердження свого висновку Лассаль посилається на Сміта, Рікардо, Сея, Мальтуса та ін.

Скасувати цей закон неможливо, але його можна нейтралізувати, «усунувши умови його дії». Нейтралізувати дію «залізного закону» Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацією добровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано різницю між заробітною платою і прибутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це, на думку Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способу знищення експлуатації. «Найбільш мирним, — писав він, — найбільш законним, найбільш простим знищенням підприємницького зиску є організація робітничого стану за допомогою добровільних асоціацій у позицію свого власного підприємця, усунення цим єдиним способом того закону, який за теперішнього виробництва дає робітникам лише необхідне для життя як найману плату, а решту віддає підприємцеві, — ось єдино істинний, єдино життєвий, єдино такий, що відповідає справедливим домаганням робітничого стану, засіб поліпшити його становище»[9].

Капітал для утворення таких самоасоціацій має дати держава. Змусити державу це зробити можна лише за допомогою загального виборчого права.

Ідея утворення робітничих асоціацій не була новою. Лассаль, власне, копіював план «суспільних майстерень» Луї Блана. Значного поширення в Німеччині набрали різні форми кооперації відомого економіста Шульце-Деліча. 1849 року він створив велику кількість кредитних, споживчих, позичкових та інших кооперативів. Вони об’єднували переважно ремісників і не передбачали державної підтримки.

Лассаль не заперечував корисності кооперативів. Але він наголошував на необхідності проведення чіткої межі між інтересами найманих робітників, виробників матеріальних благ і, як він пише, «інтересами споживачів». У праці «Пан Бастіа — Шульце-Деліч, або Капітал і Праця» Лассаль піддає гострій критиці економічну програму Шульце-Деліча і доводить тотожність його поглядів і поглядів Бастіа, який виступав з ідеєю гармонії інтересів у буржуазному суспільстві. Капіталізму Лассаль протиставляє соціалізм, а виробничі асоціації розглядає як перехідну форму до майбутнього соціалістичного ладу. У майбутньому суспільстві засоби виробництва будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розподілятимуться відповідно до трудового внеску кожного працівника[10].

150

[1] Сисмонди С. Новые начала политической экономии. — Т. І. — М.,1937. — С. 148.

[1] Сисмонди С. Назв. тв., с. 149.

[1] Сисмонди С. Назв. тв., с. 38.

[2] Там само, с.182.

[1] Родбертус-Ягецов. К познанию положения нашего народного хозяйства // Теория ценности. — Л., 1924. — С. 113.

[2] Цінність і споживну цінність Родбертус розглядає як однозначні поняття. Див.: Родбертус-Ягецов. Назв. тв., с.113, 140.

[3] Там само, с.114.

[4] Там само, с.120—121.

[3] Родбертус-Ягецов. Назв. тв., с.150.

[4] Там само, с.158, 166.

[5] Лассаль Ф. Соч. — Т. I. — М., 1925. — С.129.

[6] Там само.

[7] Там само, с.124.

[8] Лассаль Ф. Соч., т. II, с.59.

[9] Там само, с.65.

[10] Лассаль Ф. Соч., т. III, с.166.