Стратегія розвитку підприємства

     Для досягнення стратегічного успіху на нових галузевих ринках потрібно бути готовим ризикувати, мати підприємницький  підхід, хорошу інтуїцію щодо смаків і  уподобань споживачів, швидко реагувати  на нові напрями розвитку ринку, розробляти адекватні стратегії.

     Стратегію скорочення неприбуткових підрозділів (напрямів бізнесу) застосовують у разі повільного зменшення попиту й тоді, коли потрібно підвищити керованість підприємства. Вона допомагає керівництву підприємства збалансувати господарський портфель, ліквідувавши підрозділи, що втратили свою конкурентоспроможність.

     Залежно від частки галузевого ринку підприємства поділяють на такі:

• лідери (їхня частка ринку перевищує 40 %);
• переслідувачі (претендують на лідерство, мають частку галузевого ринку понад 30 %, борються за розширення ринку);
• аутсайдери («нішери», що обслуговують невеликі сегменти ринку; ними не цікавляться середні та великі компанії, їхня частка галузевого ринку менша за 20 %).

Стратегії лідерів галузевого ринку

• Стратегію постійного наступу застосовують підприємства-лідери в перспективних галузях, що зростають. Вона базується на принципі, згідно з яким найкращий захист від конкурентів — це наступ на них.

     Стратегію оборони й укріплення застосовують підприємства-лідери в галузі, яка вже не має достатнього потенціалу зростання.  

     Подальше  збільшення частки ринку не має сенсу  через загрозу наразитися на антимонопольні санкції та зазнати збитків від  зниження прибутковості.

     Стратегію оборони й укріплення власної  частки галузевого ринку реалізують за допомогою таких дій:

• створення нових потужностей, щоб випередити зростання ринкового попиту й заблокувати розвиток дрібних конкурентів;
• диференціації продукції, щоб закрити для конкурентів можливі вільні сегменти;
• збереження розумного співвідношення показників «ціна — якість», якщо потрібно тимчасово знизити ціни;
• патентування альтернативних технологічних розробок;
• укладання ексклюзивних угод із найкращими постачальниками та дилерами.

     Стратегію планового скорочення та диверсифікації застосовують тоді, коли підприємство-лідер  не може захистити всі сегменти галузевого ринку. При цьому воно скорочує та припиняє свій бізнес у неперспективних  сегментах і тих, які неможливо  захистити, і концентрує ресурси  на перспективних напрямах (наприклад, за допомогою проникнення в інші галузі — диверсифікації)

 Стратегії підприємств — переслідувачів лідерів

     Підприємства-переслідувачі  посідають другі чи треті місця  в рейтингу галузі, претендують на лідерство та ведуть агресивну боротьбу за збільшення частки галузевого ринку. Наприклад, компанія «Fuji» — переслідувач «Kodak», компанія «Bic» переслідує компанію «Gillette», «Pepsi-Cola» — компанію «Coca-Cola».

     Перевага  компанії — претендента на лідерство  — полягає в тому, що вона концентрує всі свої ресурси для досягнення важливої мети (лідерства), а лідер  галузевого ринку виконує рутинну  повсякденну роботу. 

     Стратегії підприємств — переслідувачів лідерів  — агресивні; вони ґрунтуються на принципі концентрації сили проти слабкості. Розглянемо їх.

     Стратегія фронтального наступу — це сконцентрований  удар основними силами по найбільш укріплених позиціях конкурента.

     Флангова  стратегія полягає в активізації  дій підприємств-претендентів у  тих напрямах бізнесу, де позиції  лідера найслабші. Її зазвичай застосовують підприємства з обмеженими ресурсами, тому для них важливо правильно обрати напрямок атаки, уміти визначити й заповнити власною продукцією розриви між попитом і пропозицією, які об’єктивно виникають на різних етапах життєвого циклу продукції лідерів і розвитку галузевого ринку.

Стратегії підприємств-аутсайдерів

     Зазвичай  аутсайдери галузевого ринку — це невеликі підприємства, так звані  «нішери», що обслуговують дрібні сегменти. Вони нецікаві для великих компаній-лідерів. Основне їх завдання — створити, захистити, а, якщо можна, то й збільшити  частку галузевого ринку, уникнувши  при цьому конкуренції з компаніями-лідерами. Стратегії аутсайдерів ґрунтуються  на використанні переваг невеликого підприємства (гнучкості, мобільності, спроможності оперативно змінювати  свою виробничу програму) та нівелюванні слабких сторін і загроз (таких, як невеликі розміри підприємства, незначний потенціал для розвитку, наявність у галузі великих конкурентів, які можуть поглинути мале підприємство).

     Міжнародні  стратегії підприємства

     Більшість компаній планує працювати на достатньо  широкому внутрішньому ринку. Проте  в багатьох країнах посилюється  вплив факторів, які підштовхують підприємства до виходу на міжнародну арену:

• внутрішній ринок підприємства може бути атакований глобальними компаніями, що пропонують кращу або дешевшу продукцію;
• деякі зарубіжні ринки надають можливість отримати більший прибуток;

 
     

• для досягнення економії на масштабах виробництва  компанії необхідно розширити ринок;
• для зниження ринків фірма прагне зменшити залежність від одного ринку;
• клієнти фірми, які ведуть справи за кордоном, можуть вимагати обслуговування за межами національних кордонів.

     До  міжнародних стратегій належать глобальна та багатонаціональна.

• 1) Глобальна стратегія

     Термін  «глобальний» не означає, що фірма прагне працювати в усіх країнах. За такого підходу вона розширює межі свого  спостереження та аналізу можливостей  і загроз.

     2) Багатонаціональна стратегія.

     Це  стратегія, за якої компанія пристосовує  свій стратегічний підхід до конкретної ситуації на ринку кожної країни. В  цьому випадку загальна міжнародна стратегія фірми є сукупністю стратегій у країнах.

     Функціональні стратегії

     До  функціональних належать стратегії, які  розробляються функціональними  відділами і службами підприємства на основі корпоративної і ділової  стратегій. Це маркетингова, фінансова, інноваційна, виробнича стратегія, стратегія управління персоналом та ін. Завданням функціональної стратегії  є пошук ефективної поведінки  функціонального підрозділу в межах  загальної стратегії. Відповідальність за розробку і реалізацію функціональної стратегії покладено на керівників підрозділів.

     Маркетингова  стратегія підприємства. В орієнтованому  на ринок підприємстві маркетингова стратегія посідає щільне місце  в його стратегічному плані. Всі  менеджери вищого рівня, а не тільки менеджери з маркетингу, мають  бути залучені до її розробки.

     Отже, стратегія — це конкретизована у  певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, це — своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного  пристосування до зовнішніх, неконтрольованих фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів та їхніх комбінацій внутрішнього середовища.

     Стратегія розглядається як зразок, до якого  прагне наблизитись організація (підприємство). Найчастіше за зразок беруть процвітаючу  фірму, аналізують її позитивні сторони  діяльності й намагаються скористатися її досвідом.

     З іншого боку, стратегію як мету управління можна визначити як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується «бачення» його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу.

     Процес  прийняття та виконання стратегічних рішень, центральна ланка якого —  стратегічний вибір, що ґрунтується  на зіставленні власного ресурсного потенціалу з можливостями та загрозами  зовнішнього середовища, у якому  діє підприємство, називається стратегічним управлінням.

     Процес  планування формує орієнтир майбутньої діяльності організації.

     Стратегічне планування є головним засобом визначення, розроблення курсу розвитку організації  з метою реалізації її місії, досягнення цілей тощо.

     Керівництво великих підприємств процес розроблення  стратегії здійснює на кількох організаційних рівнях: корпоративному, діловому, функціональному  і оперативному. Для підприємства, яке займається одним видом бізнесу, корпоративна та ділова стратегія збігаються, тому процес планування здійснюється на трьох рівнях: діловому, функціональному  і оперативному. 
 
 
 
 
 
 

2 ПРОЦЕС РОЗРОБЛЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ НА

ВАТ "КИЇВСЬКА МАКАРОННА ФАБРИКА" 

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ "Київська макаронна фабрика"

Iсторiя  фабрики починається на початку 20-го столiття в 1914 роцi. Перша макаронна фабрика була розташована по вул. Глибочицькiй, 16. У повоєннi роки (1948-1956) була збудована нова макаронна фабрика на земельнiй дiлянцi 1,4 га потужнiстю 30 т. на добу. Неодноразово проводилась реконструкцiя з добудовою нових сучасних примiщень з метою збiльшення потужностi пiдприємства. Згiдно рiшення Виконкому Київської мiської ради за №1934 вiд 04.04.1973 р. було розпочато реконструкцiю з прибудовою нових цехiв, у яких в майбутньому були встановленi новi технологiчнi лiнiї для збiльшення виробництва макаронних виробiв за сучасними технологiями. Пiсля проведення реконструкцiї, модернiзацiї i виконання iнженерних заходiв по технiчному оснащенню виробничих процесiв станом на 01.01.2004 року фабрика має загальну потужнiсть 25 тис. тон на рiк макаронних виробiв в широкому асортиментi. Виробничi технологiчнi лiнiї оснащеннi обладнанням вiтчизняного та закордонного виробництва. АТ "Макаронна фабрика" засноване згiдно рiшення Регiонального вiддiлення фонду державного майна України №10 вiд 09.03.1994 р. шляхом перетворення орендного пiдприємства "Київська макаронна фабрика". З 1996 року пiдприємство перетворено в акцiонерне Товариство вiдкритого типу -ВАТ"Макаронна фабрика" м.Київа ,а з червня 2001року вiйшла в Український холдинг "Євросервiс Україна", засновником якого є мiжнародна iнвестицiйно-промислова карпорацiя "Євросервiс" з центральним офiсом в Санк-Петербурзi".

На даний  момент ВАТ "Макаронна фабрика" знаходиться за адресою: Україна Київська область Оболонський район 04073 м.Київ вул. Фрунзе, 142

До структурних  пiдроздiлiв ВАТ "Макаронна фабрика" входять:  

- виробничий  цех;

- механiчнi майстернi;

- котельня;

- склади  для готової продукцiї;

- склади  для ТМЦ; 

- кiоски роздрiбної торгiвлi.

 Емiтент дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та iншиих вiдокремлених структурних пiдроздiлiв не має i в найближчий час не планує створювати. Змiн в органiзацiйнiй структурi в 2010 роцi не було.

     Основним  видом дiяльностi є виробництво макаронних виробiв ВАТ "Макаронна фабрика" - основний київський виробник макаронних виробiв, який стабiльно забезпечує життєдiяльнiсть мiста i є одна iз найпотужнiших пiдприємств галузi держави. За 2010 рiк вироблено 15,97 тисяч тонн макаронних виробiв проти 13,85 тисяч тон за 2009 рiк. Макароннi вироби виробляються з кращої вiтчизняної екологiчно чистої сировини (борошно пшеничне, вищого сорту) без барвникiв та добавок на обладнаннi передових свiтових фiрм. В 2008 роцi на фабрицi змонтована i введена в експлуатацiю лiнiя фiрми "Паван" Iталiя, випущена перша продукцiя, що дала можливiсть збiльшити кiлькiсть робочих мiсць на 15 чоловiкiв. Обладнання такого рiвня в Українi не виробляється, а iнновацiйна технологiя вперше застосовується в Українi i в повному обсязi адаптована на сировину вiтчизняного виробника.

На 2011 рiк пiдприємство планує досягти обсягiв виробництва та реалiзацiї 15,5 тис. тон макаронних виробiв. Зараз фабрика випускає бiльш як 60 найменувань вагових та фасованих макаронних виробiв групи "Екстра". Нарощується випуск макаронних виробiв , що особливо користуються попитом в Українi, кiлограмової фасовки. Питома вага фасованої продукцiї - 65,4 %. Продукцiї пiдприємства однiй з перших надано право маркування знаком "Київська якiсть", "Екологiчно чисто та безпечно". Фабрика - переможець регiональних конкурсiв якостi: "Київ-2003", "Київ-2008", "Київ-2009", "Київ-2010", "100 кращих товарiв України - 2003", "100 кращих товарiв України - 2004" лауреат галузевого бiзнес-рейтингу "Лiдери торгово-промислової України". За участь у 8-му Українському нацiональному конкурсi якостi одержано сертифiкат "Визнання досконалостi в Українi", макронним виробам клас "Екстра"присвоєно знаки "Київська якiсть" та "Екологiчно чисто та безпечно". В 2008 роцi на фабрицi введенна в єксплуатацiю автоматизовану лiнiю для виробництва короткорiзаних i штампованих макароних виробiв потужнiстю 7 тис.тон в рiк. Впровадження нового асортимента дає можливiсть закрiпити за собою ураїнський ринок, а також розвивати експортну поставку високоякiсних макаронних виробiв. Введення лiнiї дозволяє розширити асортимент i вперше в Українi освоїти випуск штампованих виробiв. Для розширення ринкiв збуту i просування продукцiї фабрика систематично приймає участь у мiських i районних ярмарках, у виставках продукцiї харчової i переробної промисловостi, як регiонального, так i всеукраїнського масштабiв, проводиться рекламна компанiя на телебаченнi, радiо, газетах i журналах.