Стратегія розвитку підприємства

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України 
 
 
 
 
 
 
 
 

Факультету  економіки і менеджменту

Кафедри економіки і права 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ”Економіка підприємства” 
 
 
 

на тему:”Стратегія розвитку підприємства”.

(на прикладі   ВАТ ”Київська макаронна фабрика” ). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 
 

Стор.

ВСТУП……………………………………………………………………….....3

1.СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТК ПІДПРИЄМСТВА………………..6

1.1 Поняття стратегії,  стратегічного планування та стратегічного управління……………………………………………………………………...6

1.2 Принципи і  особливості стратегічного планування  ...............................12

1.3 Вплив застосування  стратегії на розвиток підприємства………………16

1.4 Типи стратегій  розвитку підприємства……………………………….....17

2.ПРОЦЕС РОЗРОБЛЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ

НА ВАТ "КИЇВСЬКА МАКАРОННА ФАБРИКА"…………………………………………………………………....28

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ "Київська

       макаронна фабрика"……………………………………………………...28

2.2 Аналіз фінансового  стану ВАТ "Київська

      макаронна фабрика"………………............................................................30

2.3 Аналіз середовища  ВАТ "Київська

      макаронна фабрика"……………………………………………………....38

2.4 SWOT-аналіз ВАТ "Київська макаронна фабрика"…………………….39

3.РОЗРОБКА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМСТВА ВАТ"КИЇВСЬКА МАКАРОННА ФАБРИКА................41

3.1 Розробка алгоритму  стратегічного розвитку 

      підприємства………………………………………………………………41

3.2 Розробка “стратегії забезпечення” та вибір постачальників……..….48

Висновки  та пропозиції……………………………………………………...53

Література…………………………………………………………………....57

Додатки………………………………………………………………………...58

 

Вступ 

В умовах сьогодення, коли підприємства змушені  боротися за своїх покупців, конкуруючи зі світовими лідерами в різноманітних  сферах діяльності, питання стратегічного  розвитку підприємств набуває особливої  актуальності. Адже нові часи потребують створення принципово нових стандартів організації і ведення успішного бізнесу.

Визначення  стратегічного напряму розвитку підприємства, яке має широкий  асортиментний ряд, ускладнено визначенням  напрямів діяльності, які можуть бути найбільш перспективними з позицій  прибутковості, перспектив розвитку ринку, зростання вартості активів тощо.

Процес  прийняття та виконання стратегічних рішень, центральна ланка якого —  стратегічний вибір, що ґрунтується  на зіставленні власного ресурсного потенціалу з можливостями та загрозами  зовнішнього середовища, у якому  діє підприємство, називається стратегічним управлінням.

Об’єкт  стратегічного менеджменту —  зовнішнє середовище, його зміни, пристосування  до них, пошук можливостей у конкурентній боротьбі.

При застосуванні стратегічного планування діяльності фірм і їх ділових стосунків створюються  наступні важливі переваги:

• робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов;
• прояснює виникаючі проблеми;
• організація може звести до мінімуму негативні наслідки фактора «невизначеності майбутнього»;
• готує фірму до раптових змін в зовнішньому середовищі;
• стимулює керівників до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;
• покращує координацію дій в організації;
• збільшує можливості забезпечення фірми необхідною інформацією;
• покращує контроль організації.

 

Відсутність планування ставить підприємства в  таке положення коли вони:

• не розуміють майбутніх завдань;
• не уміють розглядати господарювання як безперервний процес, де поточні дії органічно пов’язані з майбутніми;
• втрачають орієнтацію у господарському світі;
• не в змозі визначити основні потреби ринку;

Як показує  досвід, швидке зростання і великий успіх фірми дуже часто не пов'язані з формальним плануванням, а, швидше, є наслідком підприємницького таланту, енергійного і рішучого керівництва фірмою. Багато підприємств, у тому числі й українські, починають застосовувати планування в той період свого розвитку, коли вже пройшов етап бурхливого зростання, коли з'являються проблеми в закріпленні досягнутого успіху, забезпечення стабільності.

Для українських  підприємств можна окреслити  дві сфери, що потребують планування.

1. Приватні  фірми. Бурхливий процес накопичення  капіталу призвів до збільшення  і ускладнення діяльності багатьох  з цих форм, а також до виникнення  інших чинників, що створюють  потребу у формах планування, адекватних сучасному ринковому  господарству.

Головна проблема, пов'язана із застосуванням  планування в цій сфері - недовіра до формального планування, заснованого на думці, що бізнес - уміння правильно орієнтуватися в поточній обстановці, а звідси недостатня увага навіть на не дуже далеке майбутнє

2. Державні  підприємства. Для них функція  планування є традиційною, проте,  їх досвід планування відноситься  в основному до періоду централізованої  економіки. Звідси планування  на цих підприємствах носило  вторинний характер, відбивало планову  діяльність на центральному і  галузевому рівні, а, отже, не  припускало серйозного уміння аналізувати і передбачати, визначати власні цілі розвитку.

Сучасний  ринок висуває особливі вимоги до фірм. Складність і висока рухливість внутрішньо фірмових і ринкових процесів створюють нові передумови для серйознішого застосування планування в умовах сучасного ринкового господарства. 

Мета  курсової роботи – розкрити поняття стратегії і стратегічного планування, розробити алгоритм стратегічного розвитку підприємства і сформулювати пропозиції відносно збутової стратегії підприємства.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

• розкрити поняття стратегії, стратегічного планування і стратегічного управління;
• визначити принципи і особливості стратегічного планування;
• дати коротку характеристику типів стратегій розвитку підприємства;
• проаналізувати фінансовий стан і середовище підприємства;
• визначити форми стратегічного контролю та реалізації стратегії;
• здійснити SWOT-аналіз підприємства;
• розробити алгоритм стратегічного розвитку підприємства;

Об’єкт  курсової роботи – стратегія підприємства - специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей, який визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

Предмет курсової роботи – стратегічне управління підприємством як головний засіб визначення, розроблення курсу розвитку організації з метою реалізації її місії, досягнення цілей. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття  стратегії, стратегічного планування  і

 стратегічного  управління

     Рівень  планомірності в багатьох ефективно  функціонуючих компаніях демонструє осмисленість і визначеність їх діяльності. Сучасне планування характеризується усвідомленням його необхідності з  метою забезпечення ефективного  організування, мотивування, контролювання  та регулювання діяльності організації, запобігання втратам і зменшення  ризиків.

Процес  планування формує орієнтир майбутньої діяльності організації.

Планування  — вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній  стан організації, шляхи і способи  його досягнення.

Стратегічне планування є головним засобом визначення, розроблення курсу розвитку організації  з метою реалізації її місії, досягнення цілей тощо.

Стратегічне планування — різновид управлінської  діяльності, який полягає в реалізації комплексу заходів, пов'язаних із визначенням  стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації.

За своїм  змістом стратегічне планування передбачає формулювання місії; визначення цілей організації; аналіз її стану  на засадах оцінки факторів зовнішнього  і внутрішнього середовищ; оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір  стратегії діяльності.

У процесі  здійснення стратегічного планування необхідно враховувати такі аспекти:

• розподіл ресурсів (фондів, технологій, досвіду, управлінських кадрів тощо);
• адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення стосунків з оточенням);
• внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін організації);
• усвідомлення організаційних стратегій (формування організації, здатної вчитися на попередніх стратегічних рішеннях).

Як правило, стратегічне планування, здійснюється невеликим за чисельністю (5—10 осіб) спеціальним плановим відділом, а  розроблені ним стратегії повинні  розглядатися на нарадах вищого керівництва один раз на рік [1, ст. 66].

Отже, ключове  поняття стратегічного планування — «стратегія» (у перекладі з  грецької — «мистецтво розгортання війська в битві» чи «мистецтво генерала»).

Традиційно  мистецтво стратегії ґрунтується  на уявленні про нього як одного із процесів управління організацією. Стратегія має такі ознаки:

• вона проходить у своєму розвитку два етапи (розробки та впровадження);
• складається з рішень, для прийняття яких потрібно проаналізувати ресурси та сформувати загальні цілі й можливі варіанти їх досягнення, але не беручи до уваги обмеження, що виникають на етапі реалізації;
• стосується переважно зовнішнього середовища діяльності організації [2, ст. 5].

Згідно з поглядами класика стратегічного планування А.Чандлера, стратегія — це «визначення основних довгострокових цілей та задач підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей». З одного боку, таке тлумачення «стратегії» спирається на традиційний підхід до її визначення як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності. З іншого боку, в цьому визначенні основний акцент робиться саме на досягнення цілей. До такого підходу наближається таке визначення: «стратегія — це загальний, всебічний план досягнення цілей». Ототожнення стратегій плану випливає з теорії ігор, де стратегія — це план дій у конкретній ситуації, що залежить від вчинків опонента. Відомий спеціаліст зі стратегічного управління А.Томпсон поєднує планові засади стратегії з поведінковими аспектами організації.

Стратегія — це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

У фундаментальній  праці І. Ансоффа «Стратегічне управління» наводиться таке поняття стратегії: «За своєю сутністю стратегія є переліком правил для прийняття рішень, якими організація користується в своїй діяльності».

Стратегія тут — це стрижень, навколо якого концентруються всі види виробничо-господарської діяльності. Крім того, стратегія іноді розглядається як «блеф» чи «хитрий маневр», що визначає її як інструмент певного типу для перемоги в конкурентній боротьбі. Згідно з таким поглядом можна, виробивши «блеф-стратегію», затягти конкурента «на темну доріжку», яка нікуди не веде. Це базується на суто психологічному аспекті — бажанні впровадити у своїй організації те, що дало позитивні результати конкурентові.