Система показників-індикаторів фінансової кризи на підприємстві

В кризових умовах господарювання у період трансформації вітчизняної  економіки надзвичайно важливими  для підприємства є розробка й  впровадження інструментарію антикризового менеджменту. При цьому антикризове управління можна визначити як управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи в діяльності підприємства, аналіз її симптомів, розробка заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання її факторів для наступного розвитку [1]. В системі антикризового менеджменту важливе значення має розробка комплексу заходів щодо аналізу фінансового стану та попередження потенційного банкрутства підприємства.

Діагностика – визначення стану об'єкту, предмету, явища чи процесу управління за допомогою  реалізації комплексу дослідницьких  процедур, виявлення в них слабких  ланок та «вузьких місць». Діагностика  – це не одноразовий акт, а процес, який здійснюється в часі і в просторі. Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес. Найбільш корисним є застосування діагностики  для визначення реального стану  процесів управління.

Мета діагностики –  встановити діагноз об'єкту дослідження  і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження  і на перспективу. Здійснивши мету на підставі даних діагнозу, можна буде виробити правильну і грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію  і тактику.

Задачі діагностики полягають  у визначенні заходів, спрямованих  на відладку роботи всіх складових елементів системи, і способів їх реалізації. Не можна здійснювати управління на будь-якому господарському і управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан.

Діагностика кризи розвитку підприємства є комплексним економічним  дослідженням, яке має власну логіку та структуру. Таке розуміння певним чином сформувалося на ґрунті праць  проф. І.О. Бланка [15], який першим запропонував виділяти у складі діагностичного дослідження  певні підсистеми (залежно від  цілей та методів здійснення діагностики  ним запропоновано виділяти систему  експрес-діагностики та систему  фундаментальної діагностики банкрутства), визначив основні завдання та коло об'єктів дослідження в межах кожної системи. Такий підхід є слушним, оскільки створюються передумови для поєднання результатів, що отримані на окремих етапах роботи, підтвердження або спростування висновків, отриманих шляхом застосування різного методичного забезпечення.

Базуючись на визначених цілях  та завданнях, діагностування кризи  розвитку підприємства передбачає проведення зазначених нижче етапів роботи.

1 етап – створення  інформаційної бази дослідження.  Проведення діагностики кризи  потребує використання певної  сукупності інформації внутрішнього  та зовнішнього характеру стосовно  результатів та перспектив господарсько-фінансової  діяльності підприємства, його фінансово-майнового  становища.

2 етап – діагностика  кризового стану та загрози  банкрутства

підприємства. Визначення глибини  кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення ситуації банкрутства в свою чергу є  комплексним діагностичним дослідженням, яке здійснюється в описаному  нижче порядку.

2.1. Виявлення ознак кризи  та експрес-діагностика загрози  банкрутства підприємства. На цьому  етапі роботи на базі публічної  звітності підприємства із застосуванням  спеціальних прийомів аналізу  виявляються зовнішні ознаки  наявності кризи. Дослідження  може підтримуватися спеціально  розробленими автоматизованими  інтелектуальними системами експрес-діагностики,  які дають можливість швидко  ідентифікувати стан підприємства, дійти попереднього висновку  та виробити найбільш загальні  рекомендації стосовно подальших  дій.

Об'єктом дослідження  при проведення експрес-аналізу  є:

- наявність збитків за результатами господарсько-фінансової діяльності та їх розміри порівняно з власним капіталом;

- наявність кредитів та позик, які не погашені у визначений термін, несплачених відсотків по боргах;

- обсяги та динаміка сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості, щодо якої не вчинено дій, передбачених законодавством;

- обсяг та причини виникнення наднормативних запасів матеріальних оборотних активів;

- наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами;

- негативна динаміка окремих показників фінансового стану підприємства, платоспроможності та фінансової стійкості (тобто ситуація, за якої фактичне значення та напрям зміни того чи іншого показника не збігаються з нормативними чи рекомендованими);

- тривалість операційного циклу та причини його продовження; кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, яка отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних індексів та моделей.

На цьому етапі роботи слід також перевірити відсутність  ознак фіктивного банкрутства або  доведення до банкрутства, а в  разі їх виявлення – ініціювати порушення відповідної кримінальної справи, визначити період діяльності, який потребує додаткового вивчення для визначення можливих шляхів розшуку  та повернення майнових цінностей.

Якщо результати експрес-діагностики  засвідчують наявність негативних явищ та проблем у діяльності підприємства, викликають сумніви чи занепокоєння, то переходять до наступного етапу  роботи, у перебігу якого проводиться  поглиблений (фундаментальний) аналіз кризи. Якщо ситуація визнається нормальною, діагностування можна вважати закінченим.

2.2. Фундаментальний (поглиблений)  аналіз кризових явищ та загрози  банкрутства підприємства. Метою  проведення цього етапу діагностики  є підтвердження та поглиблення  висновку стосовно фінансового  стану підприємства – об'єкта  дослідження та загрози його  банкрутства. Для проведення цієї  роботи використовується спеціальний  інструментарій, зокрема оцінка  динамічної платоспроможності та  грошових потоків підприємства, розробка прогнозів та імовірних сценаріїв розвитку підприємства тощо.

2.3. Визначення основних  факторів виникнення та (або) поглиблення  кризового стану підприємства. Визначення  переліку кризових факторів та  оцінка впливу кожного з них  на виникнення та поглиблення  кризи може бути проведена  експертним шляхом (на основі  побудови логічних ланцюгів впливу  окремих економічних явищ) або  на базі імітаційного моделювання  (для кількісної оцінки).

Результатом цього етапу  роботи має стати перелік найбільш негативних та позитивних факторів зовнішнього  та внутрішнього характеру, сформований  за ступенем впливу (рейтинг). Переважання  зовнішніх кризових факторів, які  неможливо локалізувати на рівні  та силами підприємства, підвищує загрозу  поглиблення кризи та ймовірність  виникнення ситуації банкрутства.

Розробка рейтингу негативних факторів (вплив яких прискорює та загострює кризу) дає змогу визначити  основні проблеми (за ступенем значущості), розв'язання яких сприятиме подоланню  кризи, та пріоритетні напрями антикризових зусиль. Виявлений у перебігу дослідження  перелік позитивних факторів, які  пом'якшують течію кризи та мають  тенденцію до посилення прояву, слід розглядати як приховані та не використані  можливості підприємства, що сприятимуть  його виходу з кризового стану.

З етап – прогнозування  наслідків виникнення ситуації банкруцтва підприємства. Завданнями цього етапу діагностичного дослідження є оцінка вірогідності та можливих наслідків поглиблення кризи до останньої фази (майнова неплатоспроможність, економічна неспроможність), що генерує загрозу банкрутства підприємства з ініціативи його кредиторів. Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства та впровадження по відношенню до підприємства ліквідаційної процедури потребує проведення зазначених нижче досліджень.

3.1. Оцінка вартості підприємства  та його активів (ліквідаційної  маси). Метою проведення цієї роботи  є кількісна оцінка ринкової  та ліквідаційної вартості майна  підприємства та прогнозування  ліквідаційної маси, тобто обсягу  грошових коштів, що можуть бути  використані для розрахунків  з кредиторами підприємства. Методологічну  основу оцінки становлять положення  Закону «Об оцінці майна, майнових  прав та оціночній діяльності  в Україні» [20], Національного стандарту  №1 «Загальні принципи оцінки  майна та майнових прав», затверджений  постановою Кабінету Міністрів  України від 10 вересня 2003 року, міжнародних стандартів оціночної  діяльності. При проведенні оцінки  слід враховувати особливості  об'єкта оцінювання (збитковість,  наявність боргів, терміновість  продажу тощо), що обумовлює необхідність  пошуку та розробки специфічного  практичного інструментарію.

3.2. Поглиблений аналіз  зобов'язань (боргів) підприємства.

Необхідність такого аналізу  обумовлена тим, що експертиза зобов'язань  підприємства та визначення їх реального  обсягу (виходячи з оцінки суду щодо їх обгрунтованості та безспірності) є необхідною передумовою для визначення вартості його чистих активів, а вивчення їх якісних характеристик – причин виникнення, характеру взаємовідносин із суб'єктом боргу, майнового забезпечення, терміновості тощо – дає змогу визначити імовірність виникнення ситуації банкрутства з ініціативи якогось кредитора.

3.3. Перспективна оцінка  фінансових наслідків виникнення  ситуації банкрутства. Виникнення  ситуації банкрутства не завжди  вигідно кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної маси  може бути недостатньо для  повного розрахунку по усіх  зобов'язаннях підприємства. З цією  метою пропонується визначити  певні кількісні параметри задоволення  їхніх економічних інтересів  – рівень задоволення зобов'язань  перед кредиторами та обсяг  їхніх втрат внаслідок судового  вирішення проблеми боргів.

Наслідки виникнення ситуації банкрутства слід оцінювати з  огляду на економічні інтереси суб'єкта діагностування.

У разі проведення внутрішньої  діагностики – критерієм є  інтереси власників підприємства. При  від'ємному значенні чистих активів  або при їх недостатності власники підприємства можуть втратити не тільки напрацьований капітал, але й  внески до статутного капіталу підприємства. Кількісні параметри цих наслідків  повинні оцінюватись за допомогою  спеціально розробленої системи  оціночних показників, які мають  не тільки діагностичне значення, а  й є необхідним підґрунтям для  вибору антикризових рішень щодо виведення  підприємства зі стану кризи.

При проведенні зовнішньої діагностики з ініціативи кредиторів підприємства прогнозування наслідків  виникнення ситуації банкрутства дозволяє встановити час та ступінь задоволення  майнових вимог, а отже перевірити доцільність  ініціювання справи про банкрутство.

При проведенні діагностики  потенційними санаторами підприємства головним завданням є оцінка ризиків реалізації програми санації, з точки зору вірогідності втрати інвестованих коштів при агресивній позиції кредиторів підприємства.

4 етап – дослідження  та оцінка потенціалу виживання  підприємства. Оцінка можливостей  відновлення нормального перебігу  господарсько-фінансової діяльності  підприємства та забезпечення  його подальшого успішного розвитку  є одним з найбільш складних  та творчих (креативних) завдань  діагностики кризи. Зацікавленість  у проведенні такого дослідження  не потребує додаткової аргументації  і є доцільною як при проведенні  внутрішньої, так і зовнішньої  діагностики. Для кредиторів дозвіл  на проведення санації є альтернативою  ліквідації підприємства, якщо остання  не забезпечує повного виконання  боргових зобов'язань (що особливо  актуально для кредиторів 4-ої  черги погашення). Для санаторів проведення цього етапу діагностування дозволяє сформувати коректний висновок щодо доцільності участі в санації та створити належне інформаційне підґрунтя для розробки плану санації, оцінити ризики його реалізації. Формування коректного діагностичного висновку стосовно наявності потенціалу виживання базується на проведенні системи спеціальних досліджень за зазначеними нижче напрямами.

4.1. Оцінка ресурсних передумов  виживання підприємства, під якими  розуміється сукупність ресурсів, якими володіє підприємство та  які можуть забезпечити виведення  підприємства зі стану кризи.

Оцінка наявності ресурсних  передумов виживання потребує, по-перше, проведення детального аналізу усієї  сукупності ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, організаційних, просторових, інформаційних тощо), діючої організації їх формування та використання; по-друге, оцінку їх адекватності сучасним вимогам, та достатності для забезпечення відновлення життєздатності підприємства та конкурентоздатності його продукції  на відповідному сегменті ринку.

4.2. Оцінка можливостей  розвитку підприємства та підвищення  його конкурентного статусу. Метою  цього етапу є оцінка можливості  зростання основних показників  господарсько-фінансової діяльності  підприємства та генерування  позитивних грошових потоків  в обсягах, достатніх для самофінансування  розвитку підприємства та виконання  зовнішніх зобов'язань. Об'єктом  дослідження є потенціал (тобто  нереалізовані можливості) підприємства, виходячи з обсягу ресурсів, що  знаходяться або можуть бути  залучені, наявних перспектив розвитку  окремих видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової).