Система показників-індикаторів фінансової кризи на підприємстві

4.3. Аналіз стану зовнішнього  середовища та його сприятливості  для виходу підприємства зі  стану кризи. На цьому етапі  діагностики об'єктом дослідження  є стан зовнішнього середовища  підприємства, макро – та мікроекономічної кон'юнктури. Фактор зовнішнього середовища відіграє суттєву роль у виникненні та розвитку кризових явищ у діяльності окремих суб'єктів господарювання, посилює або послаблює перебіг кризи. Тому невід'ємною складовою діагностики слід вважати аналіз поточного впливу зовнішнього середовища на стан функціонування підприємства в цілому та, зокрема, стан його фінансів і розробку можливих прогнозів подальшого розвитку ринкової ситуації.

Прогнозування можливих змін зовнішнього середовища та ринкової ситуації є необхідною інформаційною  передумовою для формування висновків  стосовно напряму розвитку кризи. Якщо очікуються позитивні тенденції, то є надія на локалізацію кризи  або самостійний вихід з неї. Якщо ж прогнозується погіршення стану зовнішнього середовища та ринкової ситуації, то найбільш вірогідно  посилення кризи, прискорення її поглиблення. Це відповідно скорочує час  та посилює потребу в прийнятті  дійових рішень, спрямованих на подолання  кризових явищ.

5 етап – узагальнення  результатів діагностування кризи  розвитку підприємства. Проведення  діагностики завершується формуванням  загального висновку (звіту), в якому  узагальнюються результати проведеної  роботи.

Загальний звіт за результатами діагностики має в систематизованому  вигляді містити усі отримані результати дослідження, а саме: характер прояву кризових явищ та їхній вплив  на діяльність підприємства; вірогідність виникнення ситуації банкрутства та її часові параметри (очікуваний термін); ступінь кризи та її масштаби; причини  та фактори, що зумовили виникнення кризових явищ та сприятимуть підприємству в  подоланні кризи; прогноз стосовно розвитку зовнішнього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства; наявність  передумов для виживання та подолання  кризових явищ за рахунок мобілізації  внутрішніх ресурсів, можливі негативні  наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів для економічних  інтересів власників, кредиторів, працівників  підприємства.

Викладена декомпозиція процесу  діагностики кризи розвитку підприємства дає можливість чітко структурувати  процес дослідження, виокремити завдання та об'єкти окремих етапів діагностики, надати керівництву підприємства та іншим користувачам діагностики (власникам, інвесторам, санаторам, кредиторам) об'єктивну і повну інформацію для прийняття управлінських рішень та обґрунтування програми необхідних антикризових заходів.

 

РОЗДІЛ 2 Аналіз моделей діагностики  банкрутства та можливості їх застосування

2.1 Оцінка показників-індикаторів фінансової кризи на підприємстві ВАТ «Домашній текстиль»

 

Формування системи показників-індикаторів  кризового стану та загрози банкрутства  повинно базуватися на наступних  методологічних принципах.

1. Адекватність системи  показників завданням діагностичного  дослідження, тобто можливість  за їх допомогою забезпечити  виявлення й оцінку глибини  розвитку кризи та її окремих  фаз, здійснення діагностики наявності  передумов для її поглиблення  або послаблення(переборення).

2. Наявність інформаційного  забезпечення для розрахунку  значення показників, проведення  динамічного та порівняльного  аналізу.

3. Можливість чіткого  визначення алгоритмів розрахунку  показників-індикаторів кризи, що  забезпечує тотожність їх економічного  розуміння та тлумачення при  використанні різними фахівцями-експертами.

4. Можливість накопичення  статистичної бази стосовно рівня  та динаміки зміни показників, що з часом стане інформаційною

передумовою розробки спеціальних  критеріальних моделей (рейтингових систем) діагностики кризи та загрози банкрутства.

5. Охоплення показниками  усіх найважливіших напрямів (сфер) оцінки фінансового стану підприємств,  в яких можуть знаходити віддзеркалення  кризові явища, що притаманні  їх діяльності, або передумови  для їх появи.

6. Оптимальна чисельність  показників з кожного напряму  дослідження, виключення зі складу  системи показників, що дублюють  один одного (тобто за цими  показниками можна отримати тотожний  за економічним змістом аналітичний висновок).

7. Можливість чіткого  та однозначного визначення негативного  значення (критеріальної межі) або негативної динаміки (напряму зміни), які можуть використовуватись як база для ідентифікації кризового стану або передумов для його появи в майбутньому.

  Враховуючи визначені методологічні принципи, системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства за такими класифікаційними ознаками, як інформаційне забезпечення розрахунку, функціональне спрямування, призначення (сфера застосування).

  Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників-індикаторів, виокремлюються показники експрес- та фундаментальної діагностики.

  До складу показників експрес-діагностики включають оціночні показники, що розраховуються тільки на підставі затверджених форм фінансової, статистичної та податкової звітності підприємства. Ці показники можуть бути швидко розраховані будь-яким стороннім дослідником (органами державного контролю, кредиторами, господарськими партнерами тощо).

  Фундаментальна діагностика здійснюється спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями. Тому розрахунок показників фундаментальної діагностики потребує більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень.(Додаток 1)

  У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовуються, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

1) показники, які розраховуються  щоквартально та за підсумками  року виключно на базі даних  фінансової звітності;

2) показники, розрахунок  яких базується на спільному  використанні форм фінансової  та статистичної звітності, зокрема  ф.№1-Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість" (місячна), яка містить інформацію про обсяг простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

3) показники, які розраховуються  на базі податкової звітності;  на відміну від 2-х попередніх  підсистем ці показники розраховуються  за матеріалами податкового обліку  та передбачають використання  специфічних показників, перелік  та методика розрахунку яких  визначена відповідними нормативно-інструктивними матеріалами[18,21].

  Виходячи з функціонального спрямування, показники-індикатори кризи традиційно об'єднуються у 4-ти підгрупи:

1) стан ліквідності,     

2) структура капіталу,

3) оборотність,

4) рентабельність.

Перелік показників кожної групи є достатньо різноманітним  та дискусійним. Більш того, в різних дослідженнях пропонуються різні назви  одного показника (за однакового алгоритму) та різні алгоритми розрахунку (за однакової назви).

  Для підприємств, акції яких котуються на фондовій біржі, з часом (при масових трансакціях з приводу купівлі-продажу акцій) доцільним є використання і 5-ої підгрупи показників за функціональним спрямуванням – “ринкової активності”, які базуються на використанні такого специфічного показника як курсова вартість акції та ринкова вартість власного капіталу.

  Залежно від призначення (сфери застосування) показників виокремлюються показники поточної і майбутньої загрози банкрутства.

Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу  оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство  термінів виконання фінансових зобов'язань (задоволення претензій кредиторів) за рахунок наявних високоліквідних  активів або наявність передумов  для ініціювання судових процедур (з боку кредиторів - наявність заборгованості, термін сплати якої минув, з боку самого підприємства - поточна збитковість  та часткова втрата власного капіталу). До складу цієї групи доцільно включати показники, що мають еталонний мінімум  або критичне значення. Якщо рівень цих показників нижчий еталонного (критичного) - поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства - високий.

  Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко „відкладена загроза банкрутства” може стати наявною.

  Детальна характеристика показників-індикаторів кризового стану, алгоритми їхнього розрахунку та діагностичні можливості (показники експрес-діагностики) та показники фундаментальної діагностики.

Діагностика кризового стану  та виявлення загрози банкрутства  на базі використання фінансових коефіцієнтів передбачає: розрахунок їх величини, проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу, підготовку аналітичного висновку.(Додаток 2)

  Найбільш популярним прийомом діагностування є еталонний аналіз, який передбачає порівняння фактичних значень певних оціночних показників з еталонним значенням, яке встановлено у певному нормативному акті або є результатом певних статистичних досліджень.

  Якість діагностики загрози банкрутства визначається насамперед набором оціночних показників (об'єктів дослідження), що використовуються для отримання експертного висновку. Саме тому розробці переліку таких показників та обґрунтуванню доцільності їх застосування присвячено чимало досліджень іноземних та вітчизняних дослідників.

  Оскільки донині не існує єдиного загальновизнаного переліку оціночних коефіцієнтів-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства, кожен дослідник-теоретик та суб'єкт діагностування-практик підходять до вирішення цього  завдання індивідуально.

  Найбільшого поширення набув коефіцієнтний підхід, в перебігу якого об’єатом дослідження виступають різноманітні коефіцієнти — різноманітні відносні показники, що розраховуються шляхом порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформація про які міститься у різноманітних видах звітності та обліку.

 

2.2 Виявлення слабких  місць у фінансово-господарській  діяльності підприємства ВАТ  «Домашній текстиль»

1. Визначаємо річний випуск  ковдр і подушок у натуральному  виразі, використовуючи дані про  чисельність та продуктивність  праці швачок, а також фонду  їх робочого часу.

Річний випуск ковдр=10×3×23×12=8280 шт.

Річний випуск подушок=8×5×23×12=11040 шт.

2. Розраховуємо дохід  від реалізації ковдр і подушок  у звітному році, податок на  додану вартість і чистий доход.  Результати розрахунків наведені у формі табл. 2.2

Таблиця 2.2.

Доходи від реалізації продукції ВАТ «Домашній текстиль»

Показники	Ковдри	Подушки	Всього
1. Доход (виручка) від  реалізації продукції, грн. (Д)	2242555,20	919080,00	3161635,20
2. Сума податку на додану  вартість, грн. (ПДВ)	373759,20	373759,20	526939,20
3. Чистий дохід (виручка)  від реалізації продукції, грн. (ЧД)	1868796,00	765900,00	2634696,00

 

Доход від реалізації продукції  розраховуємо шляхом множення річного  обсягу реалізованої продукції відповідного виду на відпускну ціну, яка включає  податок на додану вартість, за формулою (2.2):

 

Д = V * Ц     (2.2)  

де V – річний обсяг реалізованої продукції відповідного виду виробу, шт.

Ц – відпускна ціна відповідного виду виробу, яка включає податок  на додану вартість, грн./шт.

Податок на додану вартість розраховуємо за формулою (2.3):

 

ПДВ = Д / 120 * 20. або ПДВ = Д/6  (2.3)

 

Чистий доход визначаємо як різниця доходу від реалізації продукції та податку на додану вартість за формулою (2.4):

 

ЧД = Д – ПДВ   (2.4)

 

3. Визначаємо величину  прямих матеріальних витрат на  виробництво однієї ковдри та  однієї подушки. Розраховуємо  річні витрати матеріалів на  виробництво кожного виду продукції  та знаходимо сукупний обсяг  річних витрат на прямі матеріали та покупні вироби.(Додаток 3)