Система показників-індикаторів фінансової кризи на підприємстві

Середньорічна величина капіталу підприємства визначається як середнеарифметичне значення капіталу на початок та на кінець звітного періоду.

Інвестиційній капітал підприємства включає власний капітал та довгострокові  позикові кошти.

Величина активів підприємства дорівнює величини його пасивів у балансі таблиця 2.8

Таблиця 2.8.

Показники рентабельності капіталу підприємства

Найменування показників	Значення показників, %
1. Рентабельність власного  капіталу	7,48
2. Рентабельність інвестиційного  капіталу	11,23
3. Рентабельність усіх  активів	13,75

Рентабельність усіх активів  показує, що від кожної грошової одиниці, вкладеної в підприємство незалежно  від джерел їх фінансування підприємство отримує майже 14 копійок чистого  прибутку. Рентабельність власного капіталу показує, що на 1 гривню вкладеного власного капіталу приходиться 7 копійок чистого  прибутку. Розрахована рентабельність інвестиційного капіталу показує, що за 1 гривню вкладеного інвестиційного капіталу підприємство отримує 11 копійок чистого  прибутку.

Таким чином підприємство повністю забезпечене власними джерелами  фінансування своєї діяльності  

РОЗДІЛ 3 Альтернативні підходи  для виходу підприємства з фінансової кризи

Найважливішим аспектом для суб’єктів господарювання є наслідки кризи, а саме як впливають кризові явища на економічну ефективність підприємства.

Незважаючи на те що для  всіх підприємств причини виникнення фінансової кризи індивідуальні, можна  виділити кілька універсальних, найбільш поширених та перевірених часом  інструментів керування  виходу з  фінансової кризи підприємства:

         – зниження витрат. Процес антикризового  управління рекомендується починати  зі зниження існуючих витрат. В умовах кризи скорочення  витрат - один з найбільш діючих  інструментів, яким підприємство  може скористатися для стабілізації  фінансового становища. У несприятливих  фінансових умовах основним інструментом  є нормування всіх статей витрат  і твердий контроль виконання  встановлених нормативів. Такий  підхід не можна назвати революційним, але він приносить відчутні  результати й дозволяє утримати  витрати компанії на заданому  рівні. Для цього необхідно  на початку й наприкінці  звітного  періоду проводити інвентаризацію.

Для зниження витрат компанії в умовах кризи необхідно наступне: жорсткість процедур авторизації витрат, мотивування персоналу на зниження витрат, не пов'язаних з основною діяльністю компанії. Жорсткість контролю всіх видів  витрат також має свої позитивні  моменти. Замічено, що коли компанія, приміром , починає реєструвати вихідні  міжміські дзвінки співробітників, загальна кількість дзвінків знижується за рахунок зменшення розмов з  особистих питань. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському  зв’язку, використання оргтехніки –  це ще не всі витрати, яких можна  уникнути.

         – впровадження первинного бюджетування. На шляху зниження витрат необхідно  впровадити первинне бюджетування. Після того як бюджет був  сформований, скликати бюджетний  комітет,, на якому провести захист  запланованих витрат. Можливо, удасться  виявити завищення по статтях  витрат.

         – оптимізація грошових потоків.  Необхідно відпрацювати список  найбільш пріоритетних платежів, у який у порядку зменшення  значимості включити такі статті, як електроенергія, заробітна плата,  виплати в бюджетні й небюджетні фонди, МБП , матеріали, інші витрати.[3]

         – робота з дебіторами й  реформування політики комерційного  кредитування,  реструктуризація  кредиторської заборгованості. Необхідно  відмовитися від частини колишніх  постачальників сировини й матеріалів, які поставляли сировину й  матеріали за завищеними цінами.

         – стимулювання продаж. Одна із  широко розповсюджених помилок  полягає в тім, що в умовах  кризи багато компаній намагаються  збільшити приплив надходження  коштів , піднімаючи ціну на продукцію  без попереднього дослідження  ринку. Активізація продажів у  ситуації кризи повинна виражатися  в розвитку відносин з існуючими  клієнтами й залученні нових,  пропозиції ринку нової продукції,  а також у перегляді існуючої  системи знижок і пільг для  покупців. Проведення обмеженого  маркетингового дослідження дозволить  відмовитися від незатребуваних  характеристик, а отже, скоротити  витрати. Виділення групи товарів,  що приносять компанії найбільший  прибуток. Перегляд асортиментної  й ціновий політик компанії.

         – розв'язання стратегічних завдань  форсованого розширення експортної  діяльності.

План фінансового оздоровлення може мати такі розділи:

1. Загальна характеристика  підприємства та його фінансовий  стан: найменування підприємства; дані  про реєстрацію, підпорядкування,  місію та види діяльності; організаційно-правовий  статус; форма власності; організаційна  структура; фінансові коефіцієнти  ліквідності, платоспроможності,  фінансової стійкості, оборотності  капіталу, рівня дебіторської заборгованості, прибутковості, рентабельності.

2. Основні параметри проекту  бізнес-плану: обґрунтування варіанта  санації, розрахунок загального  обсягу фінансових ресурсів (у  тім числі державних коштів), строк  реалізації плану, строк погашення  інвестованого капіталу, фінансові  результати реалізації плану  (чиста теперішня вартість, внутрішня  норма дохідності, строк окупності  проекту).

3. Заходи для відновлення  платоспроможності та підтримки  ефективної господарської діяльності (заходи технічного, організаційно-економічного  характеру та фінансові кошти,  необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню  платоспроможності й підтримуванню  ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

інвентаризація активів  підприємства;

оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;

продаж дочірніх фірм і  часток у капіталі інших підприємств;

продаж незавершеного  будівництва;

обґрунтування необхідної чисельності  персоналу;

продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;

реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

запровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації  виробництва;

удосконалення організації  праці;

проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

4. Ринок і конкуренція  (характеристика галузі, перспективи  її розвитку; сегменти ринку даного  бізнесу, покупці, перелік основних  конкурентів та їхні конкурентні  переваги; стратегія виживання на  ринку; тенденції та очікувані  зміни на основних ринках).

5. Маркетингова діяльність  підприємства (стратегія маркетингу, канали розподілу, стратегія здійснення  продажу, характеристика та аналіз  каналів збуту, життєвий цикл  продукту, інші дослідження та  розробки).

6. План виробництва та  його ресурсне забезпечення (виробнича  програма підприємства, обсяг продажу  продукції, потреба в основних  фондах, оборотних коштах, персоналі,  інвестиційних ресурсах).

7. Фінансовий план (прогнозування  фінансових результатів, розрахунок  обсягів додаткових інвестицій, обґрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу,  розрахунок фінансових коефіцієнтів). Цьому розділу належить вирішальна  роль стосовно вибору того  чи того варіанта фінансового  оздоровлення підприємства.

8. Обґрунтування сценаріїв  подолання найбільш імовірних  ризиків у процесі проведення  фінансового оздоровлення підприємства.

Фінансову допомогу можуть здійснити три групи підприємств: партнери за кооперованими зв'язками; підприємства (холдинги), які володіють  контрольним пакетом акцій неплатоспроможного підприємства; кредитори, які впевнені в позитивних наслідках фінансового  оздоровлення неплатоспроможного підприємства.

 

 

Висновки

У даній курсовій роботі були розглянуті фактори, причини та наслідки виникнення фінансової кризи  на підприємстві в умовах ринкової економіки, це дозволяє стверджувати, що підприємство може збанкрутувати  від цілого ряду факторів, до яких входить: нестача сировини, матеріалів, можливостей  їх придбання, необов'язковості партнерів, недостатнього вивчення сучасної моделі ринку, невміння будувати власну економічну політику та ін.

Банкрутство підприємств  є наслідком глибокої фінансово-економічної  кризи. Система ж реанімаційних  заходів щодо поліпшення існуючого  стану не дала позитивних результатів. Криза – це зміна фінансово-економічного стану підприємства (різкий перехід  від стабільності до розбалансованості  усього виробничого ланцюга та обмеженого впливу керівництва на фінансово-економічні і виробничо-організаційні відносини). Світовий досвід управління підприємствами в умовах кризи та сучасна практика його застосування в Україні однозначно свідчать проте, що поведінка промислових підприємств у період кризи має визначені закономірності. Проблема ускладнюється тим, що кризисна реальність на сучасному етапі розвитку промисловості дуже відрізняється від тієї ситуації, до якої звикли за останні роки керівники вітчизняних підприємств. Тому в таких умовах керівництво повинно вміти проводити діагностику, аналізувати і прогнозувати фінансовий стан підприємства.

Опрацювавши наведені дані про ВАТ «Домашній текстиль»  ми визначили показники фінансових результатів діяльності запропонованого  підприємства, проаналізували його рентабельність, заповнили форми фінансової звітності. У висновках до практичної частини  курсової роботи наведено оцінку ефективності господарської діяльності підприємства та наявності у нього фінансових джерел для подальшого розвитку.

Фінансові кризи характеризують протиріччя в стані фінансової системи  чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вираження економічних процесів. Неплатоспроможність виступає основною ознакою фінансової кризи в будь-якій соціально-економічній системі

Фінансова криза – це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Діагностика фінансової кризи  підприємства є узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є визначення потенційних можливостей кризових ситуацій та банкрутства, і формування заходів їх запобігання. Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств  характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу  та прогнозування.

Особливе значення для  підприємств, що знаходяться в кризовому  стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. У стабілізаційну програму перш за все має входити комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності  підприємства. Мета санації вважається досягнутою, якщо вдалося за рахунок  зовнішньої фінансової допомоги або  заходів реорганізацій нормалізувати  господарську діяльність і уникнути оголошення підприємства-боржника банкротом  з подальшою його ліквідацією.

У комплексі фінансово-економічних  та організаційно-правових заходів  з фінансового оздоровлення підприємства-боржника важливе значення має реструктуризація (реорганізація).

 

 

Список використаних джерел

1. Антикризове фінансове  управління підприємством: Навч. посіб./ Салига С.Я., Ляшенко Є.І., Дацій Н.В. та ін. - К.: ЦУЛ, 2005. - 208 с

2. Василенко В.О. Антикризове  управління підприємством: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.

3. Єлецьких С. Я. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник для вузів / С.Я. Єлецьких, Г.В. Тельнова. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 175 с.

4. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХІІ від 14.05.92 р.

5. Копилюк О.І.,Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник. – 2005. – 168 с. 18. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – Х.: Фактор, 2002.

6. Крамаренко Г.О. Чорна  О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник.  – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 520 с.