Основні фонди підприємства: їх сутність, класифікація і структура

 

Продовження таблиці 1.2.

діяльність готелів та ресторанів	5528	3888	29,7
діяльність транспорту та зв'язку	432453	35212	91,9
фінансова діяльність	29882	22120	26,0
операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	144068	84955	41,0
державне управління	15627	10356	33,7
освіта	7988	4094	48,8
охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	16000	9830	38,6
надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	228975	224285	2,0
Із загального підсумку:
вартість житлових будівель	76042	38811	49,0

 

Протягом останнього десятиліття показник міри зносу основних фондів підприємств в Україні в цілому, і в розрізі окремих видів економічної діяльності, постійно збільшувався.

Спроби оновлення основних фондів в Україні є вкрай незадовільними. На даний момент об’єми основних фондів, які вибувають з використання внаслидок їх морального и фізичного зносу, значно перевищують об’єми нових фондів, які вводяться в експлуатацію.

На теперішній час за офіцйними даними стан зносу основних фондів по основним галузям промисловості вимглядає так:

1. гірничо-добувна промисловість — 45,9%.
2. преробна промисловість — 55,3%.
3. енергетика — 57,9%.
4. будівництво — 55,8

За офіційними даними знос основних фондів підприємств України складає від 50% до 60%. Але багато експертів вважає, що ця сума значно вища і становить близько 80-90% [15].

Така статистика призвела до дуже негативних і кризових ситуацій в країні. На початку ХХІ століття знос основних фондів на підприємствах більшості видів економічної діяльності в Україні досяг критичного рівня, внаслілок чого є неможливим зростання економічних и соціальних показників розвитку країни, зниження конкурентноспроможності вітчизняної продукції, підвищення технологічних та екологічних ризиків, збільшення енергомісткості і матеріаломісткості виробництва, заглиблення соціальних проблем [2,c.58].

На основі цього можна зробити висновок, що майбутній економічний і соціальний розвиток України, в значній мірі, залежить від об'ємів інвестицій в основні фонди українських підприємств.

Ці інвестиції спрямовані:

1. відновити техніку і технології на вітчизняних підприємствах;
2. забезпечити конкурентоспроможність їх продукції;
3. сприяти розвитку малого і середнього бізнесу;
4. створенню нових робочих місць;
5. підвищенню матереальной забезпеченості і рівня життя населення країни.

Для оновлення вартості існуючих основних засобів економіка України вимагає близько 600 млрд. грн. (120 млрд. дол. США) інвестицій. 
Враховуючи те, що Україні необхідні не лише відремонтовані, але й нові основні фонди, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою і технологіями, поповнювати парк машин, устаткування і транспортних засобів сучасними високопродуктивними зразками, вказана сума має бути збільшена у декілька разів [16].

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1.  Амортизації основних  фондів: сутність та об’єкти

 

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Відповідно до Податкового кодексу України, об’єктом амортизації є:

1. витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
2. витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
3. витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацією, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
4. капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування.

Не підлягають амортизації та повністю відносять до складу витрат за звітний період витрати платника податку на :

1. утримання основних фондів, що знаходяться на консервації;
2. ліквідацію основних фондів;
3. придбання сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами – платниками податку;
4. витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну його корисного використання (експлуатації) об’єкта основних фондів, який встановлюється підприємством під час визнання цього об’єкта активом і призупиняється на час його реконструкції,  модернізації, добудови, дообладнання. Визначаючи термін корисного використання основних фондів, беруть до уваги : очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності та продуктивності, передбачуване фізичне зношування та моральне старіння, правові чи фізичні обмеження щодо часу їх використання, ситуацію на ринку  та інші чинники. Термін корисного використання об’єкта основних фондів переглядають у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання. При цьому амортизацію об’єкта основних фондів нараховують на підставі нового терміну корисного використання, починаючи з місяця наступного за місяцем  зміни терміну корисного використання. За рахунок амортизаційних відрахувань утворюється амортизаційний фонд, кошти якого використовуються для відтворення основних фондів [8 , c. 137-140].

З економічного погляду амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виробленої продукції. Чим повільніше відбувається цей процес, тим більша різниця між основними фондами, застосованими в процесі виробництва, і основних фондів, споживаними в ньому. Коли ця різниця зникає, це означає, що засіб праці віджив свій вік і разом зі своєю споживчою вартістю втратив свою вартість.

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

1. очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
2. очікуваний фізичний і моральний знос;
3. правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

Сума амортизаційних відрахувань за відповідний звітний період визначається шляхом множення встановленої норми амортизації на відповідну вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.

Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість основних фондів називається нормою амортизації  і визначається за формулою:

 

НА =,      (2.1)

 

де  НА – норма амортизації;

Тсл – термін корисної служби основних фондів, років

 

2.2.  Методи нарахування амортизації основних фондів

 

Для  здійснення правильної амортизаційної політики важливим є проведення у відповідність методів нарахування амортизації за Положенням бухгалтерського обліку і Податкового кодексу України.

Підприємства України можуть використовувати норми та методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування нараховуються окремо по кожній групі основних фондів.

Стосовно до України, амортизація проводиться щомісяця, з першого числа місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію об'єкта, що амортизується (п.23 П(С)БО 7).

У практиці господарювання застосовують наступні методи амортизації :

1. прямолінійний метод;
2. зменшення залишкової вартості;
3. прискореного зменшення залишкової вартості;
4. кумулятивний метод;
5. виробничий метод.

Розглянемо кожний із методів окремо.

За прямолінійним методом, річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

 

Аріч = Ва : Т                                                     (2.2)

 

 АмВ = ПВ – ЛВ,                                                  (2.3)

 

де Аріч — річна сума амортизації;

Ва — вартість об’єкта основних фондів , що амортизується;

Т — строк корисного використання об’єкта основних фондів;

ПВ — первісна вартість об’єкта основних фондів;

ЛВ — ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів.

 

Рис. 2.1 Розподіл суми амортизаційних відрахувань за роками

 

Розподіл суми амортизаційних відрахувань графічно відображено на рис.2.1 [8 , c. 149] .

Розмір амортизації залежить тільки від строку використання об'єкта основних засобів.

Переваги цього методу пояснюються легкістю розрахунку. вартість об’єкта основних засобів списується рівними частинами протягом усього строку його експлуатації.

Недоліки цього методу в тому, що не враховується моральний знос об'єктів основних засобів та фактор підвищення витрат на ремонти у міру його експлуатації (особливо в останні роки використання об’єкта основних засобів).

Метод зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. 
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

 

Аріч = Вз(Вп) На                                                                         (2.4)

 

  На = 1 - (Вл : Вп)1/Т ,                                                                       (2.5)

 

де Аріч – річна сума амортизації основних фондів;

Вз – залишкова вартість основних фондів;

Т – строк корисного використання об’єкта основних фондів;

Вп – первісна вартість основних фондів;

Вл – ліквідаційна вартість основних фондів;

На – норма амортизації основних фондів.

Переваги цього методу пояснюються тим, що протягом перших років експлуатації об’єкта ОЗ накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення.

Недоліки цього методу передбачають обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (Вл : Вп)1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.