Основні фонди підприємства: їх сутність, класифікація і структура

 

 

ВСТУП

 

Основні фонди відіграють дуже велику роль на будь-якому підприємстві. В процесі виробництва вони змінюють свої якісні характеристики, зношуються.  Їх потрібно постійно відновлювати і проводити ефективну амортизаційну політику на підприємстві.

Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційній відрахування. Відсутність наукового підходу до розробки механізму відтворення основних засобів спричинила значне погіршення стану активів.

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм — ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів.

Відомо, що при великих масштабах виробничого потенціалу щорічні амортизаційні відрахування представляють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів суспільства і держави.

Проблеми нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

В даній курсовій роботі досліджуються сутнісна характеристика основних фондів та їх амортизація.

Ця тема є актуальною, оскільки наявність великої кількості невирішених проблем, недостатній ступінь дослідження проблеми стосовно сучасних змін в економіці, наявність багатьох невирішених і дискусійних питань, а також велике їх практичне значення свідчать про необхідність подальшого дослідження питань амортизації основних фондів.

Мета даної роботи є аналіз, оцінка основних фондів та сутнісна характеристика амортизаційної політиці на підприємствах, виявлення проблем щодо неї.

Об’єктом дослідження є процеси нарахування амортизації основних фондів на підприємстві.

Предмет дослідження – сутність, види, оцінка, методи амортизації основних фондів.

Завданнями курсовою роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань і амортизаційної політики підприємства в ринкових умовах господарювання, методів нарахування амортизації і визначення переваг і недоліків кожного з них.

Великий внесок у розробку теоретичних основ і методологічних підходів до вирішення цих питань зробили провідні вітчизняні вчені-економісти; М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, С.Ф. Голов, М.Я.Дем'яненко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, М.Ф. Огійчук, Ю.І. Осадчий, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.К. Сук та інші вчені; зарубіжні дослідники: В.Ф. Палій, Я.В. Соколов, Е.С. Хендріксен. Проте глибокі структурні зміни в економічному механізмі вимагають постійного вдосконалення методології й методики обліку відтворення основних засобів.

При проведенні дослідження були використані методи збору та узагальнення інформації, таблично-графічний метод, метод групування, а також загальнонаукові методи індукції, дедукції, синтезу, аналізу, абстрагування.

Курсова робота складається із вступу, двох теоретичних розділів, висновків, рішення ситуаційної задачі і списку використаних джерел.  Теоретична частина викладена на 29 сторінках друкованого тексту і має 8 рисунків та 2 таблиці. Практичне завдання з висновками складає 12 сторінок. Список використаних джерел включає 20 найменувань.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Основні фонди підприємства: їх сутність, класифікація і структура

 

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 1.1).

 

 

 

 

Рис. 1.1 Склад виробничих фондів

 

Проте засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено двома обставинами. По-перше, елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фонди й обгрунтовано тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (на вартість платних послуг) [4, c. 224].

В даній роботі досліджуються лише основні фонди.

Критеріями визнання основних засобів є матеріальність (мають матеріальну форму),  призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів,  надання послуг, здаванням в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально - культурних функцій), термін корисного використання більше року або операційного  циклу [14, c. 134].

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

До основних фондів належать матеріально-речові елементи виробничих фондів, ознаки яких наведено на рис. 1.2. За натурально-речовим складом основні виробничі фонди не однакові. Одні з них беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, верстати тощо), тому їх називають активними, інші (наприклад, будівлі) — тільки опосередковану і тому дістали назву пасивних. Зрозуміло, що продуктивність основних виробничих фондів залежить від активної частини (рис. 1.3).

 Відповідно до ПСБО 7 «Основні засоби» - це матеріальні  активи, які підприємство утримує  з метою використання їх у  процесі виробництва або постачання  товарів, надання послуг, здавання  в оренду іншим особам або  для здійснення адміністративних  і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного  року (або операційного циклу, якщо  він довший за рік).

За ст. 145.1 Податкового кодексу України у таблиці 1.1 подано класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання.

 

 

 

 

Рис. 1.2 Ознаки основних виробничих фондів

 

 

Рис 1.3 Основні виробничі засоби

Таблиця 1.1

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх корисного використання.

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

Продовження таблиці 1.1

група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

Серед основних виробничих фондів виділяють активну і пасивну частини.

До активної частини належать основні фонди, які безпосередньо діють на предмет праці або забезпечують регулювання засобів праці (наприклад, устаткування, інструменти, пристрої та прилади для вимірювання тощо). Основні елементи активної частини визначають величину виробничої потужності підприємства, технічний рівень виробництва та продуктивності праці.

До пасивної частини належать основні фонди, які створюють умови для процесу виробництва і забезпечують його нормальне функціонування (наприклад, будівлі і споруди). Як правило строк експлуатації об’єктів активної частини основних засобів коротший за відповідний показник за об’єктами пасивної частини. Тому за інших рівних умов , інвестуючи капітал переважно у пасивну частину основних фондів, підприємець не очікує на швидке його відшкодування [8, c. 137-140] .

Для аналізу якісного стану основних коштів на підприємстві необхідно знати їхню структуру. Структура основних фондів - це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі. Науковцями розроблено наступні види структури основних фондів :

1. виробничу структуру - співвідношення різних груп основних виробничих фондів по матеріально-натуральному складу і їх доля в загальній середньорічній вартості;
2. технологічну структуру - характеризує розподіл основних фондів по структурних підрозділах підприємства в процентному вираженні від їхньої загальної вартості;
3. вікову структуру основних виробничих фондів характеризує їхній розподіл по вікових групах (до 5 років, від 5 до 10 років і т.д.).

Поліпшити структуру основних виробничих фондів дозволяє відновлення і модернізація устаткування, удосконалювання структури за рахунок збільшення частки прогресивних видів верстатів і машин, краще використання будинків і споруджень, установка додаткового устаткування, правильна розробка проектів будівництва, ліквідація зайвого і мало використовуваного устаткування.

 

1.2 Оцінка основних фондів підприємства

Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів (рис. 1.4).

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4 Види оцінки основних фондів

 

Основні фонди підприємства оцінюються: