Аудит виробничих запасів підприємства

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………….......	3
РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО–НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ………………………………………………………………………	5
1.1. Законодавчо–нормативне регулювання аудиту обліку виробничих запасів на підприємствах………………………………..	5
1.2. Теоретичні аспекти аудиту обліку виробничих запасів…………........................................................................................	12
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «МИКОЛАЇВГАЗ» ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЗОН АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ………………………………………………	20
2.1. Організаційно-економічна характеристика  об’єкта дослідження	20
2.2. Визначення аудиторського ризику  згідно МСА НВЕ ………………………………………………………………………	25
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ У ВАТ «МИКОЛАЇВГАЗ» ………………...…………………….	30
3.1. Планування аудиту виробничих запасів на підприємстві…...…	309
3.2. Перевірка обліку виробничих запасів на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз»………………………………………………………….	36
3.3. Узагальнення результатів перевірки обліку виробничих запасів на підприємстві………………………………………………………..	43
ВИСНОВКИ..………………………………………………………………..	49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………	51
ДОДАТКИ

 

 

 

ВСТУП

 

Сучасне підприємство - це складна система, що об'єднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективне управління підприємствами неможливе без вивчення їх сутності та взаємозв'язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною та конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення й економічна могутність держави загалом.

Матеріальні ресурси  – це предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва  за допомогою засобів праці. Вони представлені виробничими запасами на складах підприємства, в коморах, цехах і на ділянках, складах виробничого відділу і в процесі їх руху по стадіях виробничого циклу до складу готової продукції. Вони включають сировину як продукт добувних галузей промисловості, сільського господарства; матеріали, що підлягають попередній обробці як на даному підприємстві, так і на інших (напівфабрикати, заготовки, упаковки, відливки, деталі, вузли тощо);

Економне і раціональне використання матеріальних цінностей на підприємствах базується на правильній організації обліку та управління запасами в процесі всього циклу виробництва.

Актуальність теми курсової роботи полягає в визначенні сучасних підходів до аудиту обліку виробничих запасів для вдосконалення облікової роботи на підприємстві.

Мета курсової роботи полягає у  визначенні порядку аудиту виробничих запасів та пошуку шляхів удосконалення аудиту на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

У курсові роботі вирішуються  наступні завдання:

1. Дослідженні теоретичні та законодавчі аспекти аудиту виробничих запасів підприємств України.

2. Надана організаційно-економічна характеристика та визначено основні зони ризику при проведенні аудиту запасів на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз» .

3. Досліджено організацію і методику аудиту виробничих запасів на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

4. Визначено перспективні  шляхи удосконалення аудиту виробничих  запасів

Предметом дослідження є процес аудиту на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

Об’єктом дослідження є система  обліку і внутрішнього контролю виробничих запасів підприємства.

Теоретичною базою при  написанні курсової роботи є законодавчі  акти, література в галузі аудиту та аналізу. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі досліджено законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту обліку виробничих запасів. Другий розділ присвячений організаційно-економічній характеристиці підприємства ВАТ «Миколаївгаз» та визначенню зон аудиторського ризику. В третьому розділі наведено план, програму, методику аудиту виробничих запасів у ВАТ «Миколаївгаз», проведено узагальнення результатів аудиторської перевірки. При написанні роботи використовуються звітність ВАТ «Миколаївгаз», обліково-аналітичні дані, первинна документація з бухгалтерського обліку.

Курсова робота виконана на 50 аркушах друкованого тексту, опрацьований практичний матеріал представлений у 6 таблицях, 15 додатках. Список літератури включає 30 джерел.

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАКОНОДАВЧО–НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

 

1.1. Законодавчо–нормативне регулювання аудиту обліку виробничих запасів на підприємствах

 

Матеріальні ресурси  підприємства - це оборотні фонди, що споживаються в одному виробничому циклі, і  їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо чи МШП).

Витрати підприємства утворюються  в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але  найбільш загальним і принциповим с поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції-виготовлення продукції або надання послуг.

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування, облік та аналіз витрат виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Економне і раціональне використання матеріальних запасів на підприємствах  базується на правильній організації  облікового процесу, який є інформаційною  складовою в управлінні підприємством. Основні завдання обліку виробничих запасів на підприємстві такі:

• контроль за зберіганням і рухом матеріалів на складах та інших місцях зберігання і безпосереднього вибуття;
• правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;
• облік за центами відповідальності;
• облік за видами діяльності;
• контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення надлишкових та не використовуваних запасів з метою мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів;
• підготовка і подання своєчасної, повної та об'єктивної інформації керівництву підприємства про наявність і витрачання запасів для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Облік на підприємстві здійснюють з дотриманням чинного законодавства України.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р. [4] визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.

Результати діяльності підприємства відображаються у фінансовій звітності. Відповідно до ст.4 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.99 р. і ст. 18 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»[6] бухгалтерський облік і фінансова звітність підприємства ґрунтується на принципах, які забезпечують порівнянність показників звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 [8] регламентує зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. N 246 [9], визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 [11], визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно  до цього стандарту, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається  з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована  протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У цьому ж стандарті  зазначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Окрім того, витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами. До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві:

• сировини й основних матеріалів;
• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• палива й енергії;
• будівельних матеріалів;
• запасних частин;
• тари й тарних матеріалів;
• допоміжних та інших матеріалів.

У відповідності до «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій»[13], операції по руху запасів відображаються на рахунку 20 «Виробничі запаси».

Методичні рекомендації з бухгалтерського  обліку запасів [14] затверджені Наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, визначають що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, тару (строк корисного використання якої не більше одного року), тарні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб та збуту; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, встановленим стандартам або технічним умовам тощо; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; продукцію сільського і лісового господарства після її первісного визнання; інші запаси.

Методичні рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського  обліку № 356 [15], запропоновують облік  виробничих запасів за синтетичними рахунками вести у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками обліку витрат).

Відповідно до Закон України «Про аудиторську діяльність» N 140-V від 14.09.2006 [3], аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Закон «Про аудиторську діяльність» визначає загальні засади аудиторської діяльності, встановлює вимоги до суб'єктів аудиторської діяльності, до порядку проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська палата України рішенням від 30.11.2006 року затвердила Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики [18], що врегульовують вимоги до аудиту, його мету, принципи договірних відносин із замовниками, планування, інформаційне та методичне забезпечення перевірок, методику збирання та формулювання доказів, порядок складання аудиторських висновків та звітів, дотримання спеціальних умов проведення аудиту. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики (МСА НВЕ ) слід застосовувати при аудиторській перевірці фінансової звітності. МСА НВЕ треба також застосовувати (за потреби, в адаптованому вигляді) при аудиторській перевірці іншої інформації та при наданні супутніх послуг. МСА НВЕ містять основні принципи та процедури, а також відповідні рекомендації, подані у вигляді пояснювального та іншого матеріалу. Основні принципи та процедури слід тлумачити в контексті пояснювального та іншого матеріалу, який подає рекомендації щодо їх застосування. За виняткових обставин аудитор може вважати за необхідне відступити від МСА НВЕ задля ефективнішого досягнення мети аудиторської перевірки. У разі виникненні такої ситуації аудитор має бути готовим обґрунтувати цей відступ. МСА НВЕ треба застосовувати лише до суттєвих аспектів. При проведенні перевірки аудитори користуються наступними стандартами:

МСА НВЕ 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів» встановлює мету й головні принципи, які є основою аудиторської перевірки фінансових звітів. Цей МСА НВЕ слід читати разом з МСА НВЕ 120 «Концептуальна основи Міжнародних стандартів аудиту». Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в надані аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.