Моделювання ризиків діяльності банку

Станом на 1.01.2008 року валюта балансу банку становила 3,777млрд. грн. Питома вага клієнтських коштів у структурі зобов'язань збільшилась з 92% станом на 1 січня 2006 року до 95% станом на 1 січня 2008 року. Їхній обсяг зріс на 1,7 млрд. грн. і станом на 1 січня 2008 року досяг 2,9 млрд. грн. Кошти суб’єктів господарської діяльності у загальній сумі залучених коштів становлять 58,4 %, кошти фізичних осіб – 16,6 %, кошти бюджету, позабюджетних фондів – 23,9 %.

Таблиця 2.4

Зобовязання банку ЗАТ КБ “ПриватБанк”

Банк здійснює забезпечення готівкою під виплати по чеках  клієнтів, пенсії, платіжних картках  через банкомати і відділення та по переказних операціях. На початок 2008 року залишок коштів в касі і в обороті зріс порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 168,6 млн. грн. і склав 892,5 млн. грн.

Біля 93% готівки знаходились  в сховищах, касах відділень та банкоматах і слугували як повноцінне забезпечення роботи структурних підрозділів  банку у вихідні дні та на початок  нового року, а також як джерело  підкріплення коррахунку при активних розрахунках клієнтів з бюджетом в січні місяці.

Співвідношення залишків готівкових коштів на звітну дату в  національній та в іноземних валютах склало пропорцію 0,65:0,35. Специфіка роботи банку потребує великої кількості готівки.

Надходження національної готівкової валюти за 2008 рік склали 35864 млн. грн., видача 29566 млн. грн. Обороти по валютах в системі відображені в таблиці 2.5. Сума обов’язкових резервів на кореспонтденському рахунку в НБУ на початок року становила 328,4 млн. грн.

Таблиця 2.5

Обороти по валютах  в системі ЗАТ КБ “ПриватБанк”

Враховуючи політичні  ризики і панічні настрої вкладників банків, зумовлених виборами Президента України та виконання вимог НБУ  по резервуванню Банк отримав в грудні минулого року стабілізаційний кредит в сумі 200 млн. грн. строком на 6 місяців.

Станом на 08.10.2008 року Банк достроково повернув НБУ всю суму позички, з надлишковою ліквідністю, що значно перевищила нормативи як поточної ліквідності так і формування обов’язкових резервів. Це дозволяє банку виконувати всі поточні зобов’язання банку перед клієнтами. Метою отримання стабілізаційного кредиту було підстрахування банку від політичних ризиків, і відповідно, виникнення системних ризиків у банківській системі.

Розв'язуючи нові управлінські завдання, спрямовані на підвищення надійності та ефективності роботи банку, керівництво  вжило заходів щодо поліпшення управління активно-пасивними операціями, досягнення збалансованого підходу. Зростання ресурсної бази дало змогу значно розширити обсяги активних операцій. Протягом року доходні активи банку збільшились у 2,3 рази і становлять 33,777 млрд. грн. (таблиця 2.6)

Таблиця 2.6

Активи банкуЗАТ КБ “ПриватБанк”

Отже, коефіцієнти, які характеризують ресурсний потенціал банку (поточна  ліквідність банку, частка високоліквідних  активів у сукупних активах, частка легколіквідних активів у сукупних активах, частка коррахунків "ЛОРО" у високоліквідних активах) в 2008 році збільшилися, тобто банк характеризується високою ліквідністю. Частка доходної бази в активах зменшилась на 0,003 млн. грн. (4,59%), дане зменшення є незначним і не вплинуло на загальний рівень ефективності діяльності банку.

Таким чином, можна підвести підсумок, щодо політики в банку. Дана політика є помірною, тобто всі  показники поступово підвищуються і, відповідно, збільшується ресурсний потенціал банку.

«ПриватБанк» є універсальним банком – він надає повний спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних та індивідуальних клієнтів. У ході дослідження ринку банківських послуг в 2008 році, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себе українським банком. 

РОЗДІЛ 3

МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ  У ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

3.1. Ризики банківських установ: проблеми визначення та управління

Необхідність аналізу, якісної  і кількісної оцінки величини ризиків банківського сектора виникає внаслідок наявності чіткого взаємозв'язку між станом банківської системи й економічним ростом країни. Своєю чергою, підтримка стабільного економічного росту та стабільності банківського сектора неможлива без чіткого уявлення про їх нагальні проблеми, у т. ч. про ризики, що виникають у процесі банківської діяльності. Аналіз ризиків банківської системи України здійснюється органами банківського нагляду. До цілей банківського нагляду в цьому напрямку належать: аналіз і оцінка фінансового стану банків, контроль за дотриманням банківського законодавства, застосування органами банківського нагляду коригуючих заходів.

Найважливішим інструментом банківського нагляду України є  дистанційний аналіз, основне завдання якого полягає у визначенні характеристик  ризику банківського сектора на підставі кількісної інформації, отриманої з  банківської звітності. Результати такого аналізу використовуються як первинна інформація для оцінки поточної ситуації в банківському секторі  й вироблення рішень, що стосуються його розвитку. Крім того, дистанційний аналіз використовується в процесі  оцінки ризиків і є єдино можливим інструментом якісного й кількісного  аналізу розвитку банківського сектора  в цілому.

Складність процесу оцінки банківських ризиків визначається наступними факторами:

• складністю банківського сектора як об'єкта аналізу;
• обмеженістю інформації про діяльність банківських установ, отримуваної з форм банківської звітності;
• недостатньою кількістю та недосконалістю розроблених нормативних документів, що дозволяють проводити адекватну оцінку ризику;
• відсутністю систематизованої інформації для проведення комплексної оцінки величини ризику взятої до уваги банківської установи й банківської системи в цілому;
• відсутністю єдиного інформаційно-аналітичного простору, що поєднує всі джерела інформації про банківську систему, алгоритми й методи оцінки ризиків;
• відсутністю інформаційно-аналітичних систем для дистанційного аналізу ризиків банківської системи, що відповідають сучасним вимогам.

Існує безліч варіантів класифікації банківських ризиків. Найпоширеніша  виглядає так:

• кредитні ризики;
• ризики ліквідності;
• ринкові ризики;
• операційні ризики.

На практиці ж, з метою  здійснення банківського нагляду, Національний банк України виділив дев'ять  категорій ризику, а саме: кредитний  ризик, ризик ліквідності, ризик  зміни відсоткової ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний  ризик, ризик репутації, юридичний  ризик та стратегічний ризик. Ці категорії  не є взаємовиключними; будь-який продукт  або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності  аналізу Національний банк виявляє  та оцінює ці ризики окремо.

Зупинимося на окремих  видах ризиків.

Кредитний ризик - імовірність, що дебітор не зможе здійснити  відсоткові платежі або виплатити  основну суму кредиту відповідно до умов, зазначених у кредитній  угоді - є невід'ємною частиною банківської  діяльності. Кредитний ризик означає, що платежі можуть бути затримані  або взагалі не виплачені, що, своєю  чергою, може призвести до проблем  у кругообігу грошових коштів і несприятливо позначитися на ліквідності банку. Незважаючи на інновації в секторі фінансових послуг кредитний ризик дотепер залишається основною причиною банківських проблем.

Кредитний ризик тісно  пов'язаний з ризиком ліквідності. Залежно від того, як за терміновістю сформований кредитний портфель і яка структура пасивів, за рахунок  яких сформований портфель, можна  оцінити збалансованість зобов'язань  і активів банків та оцінити ризик  ліквідності, властивий банку й  усій банківській системі в цілому. Ліквідність - це здатність фінансових активів оперативно перетворюватися  в готівку. Керування ризиками ліквідності  передбачає співвіднесення структури  зобов'язань і вимог банку за строками погашення. Ризик ліквідності виникає в тому випадку, якщо банк у певний момент часу не може виконати свої зобов'язання через недостатність коштів. Ця ситуація може виникнути через незбалансованість активів і пасивів за строками. Банку необхідно мати завжди деякий запас ліквідності на випадок несподіваних змін у балансі.

Ринковий ризик пов'язаний з коливаннями цін на чотирьох найважливіших економічних ринках: ринку боргових паперів, ринку акцій, валютних ринках і товарному ринку, тобто ринках, чутливих до змін відсоткових  ставок. Ринковий ризик - ризик виникнення у банківської установи фінансових втрат (збитків) внаслідок зміни  ринкової вартості фінансових інструментів портфеля ЦП на продаж, а також курсів іноземних валют. Він належить до категорії спекулятивного ризику, що виражається в тому, що рух цін  може привести до прибутку або збитку. Для управління ринковим ризиком  банк формує відповідну політику, де прописує цілі та методи, спрямовані на захист капіталу від негативних впливів несприятливих  змін цін. У більшості банків у  рамках керування ринковим ризиком  проводиться переоцінка портфелів, що відображає зміну вартості активів  залежно від руху ринкових цін. Переоцінка портфеля цінних паперів є важливим заходом щодо захисту банківського капіталу. Проводити переоцінку інвестиційних  портфелів рекомендується не рідше  одного разу на місяць, портфеля на продаж - щодня.

Операційні ризики - ризики втрат, що виникають у результаті помилок у внутрішніх системах, процесах, діях персоналу або зовнішніх  подій, таких як, наприклад, стихійні лиха й т. д. Операційний ризик  тією чи іншою мірою несуть усі  банки, тому що кожний з них може зіткнутися з помилками й збоями в роботі інформаційних систем і  персоналу. Однак не в усіх банках є підрозділ з керування ризиками, і тим більше не в усіх банках на сьогоднішній день є управління операційними ризиками.

Однак про актуальність управління операційним банківським ризиком  свідчить дослідження Агентства  фінансових ініціатив (АФІ), яке створене в країні з метою сприяння економічним  процесам в Україні шляхом надання  професійних аналітичних, консалтингових та інвестиційних послуг. АФІ має  значний досвід у реалізації понад 40 проектів у співпраці з провідними вітчизняними та зарубіжними організаціями. Отож за результатами досліджень аналітиків АФІ операційні ризики мають різний ступінь важливості в загальній  структурі сукупного банківського ризику, що видно з таблиці 3.1. В  середньому по банківській системі  даний вид ризику посідає за пріоритетністю п'яте місце серед дев'яти категорій  ризику, визначених Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України. Однак пріоритетність даного виду ризику посідає 4-те місце для  найкрупніших банків і б-те - для  всіх інших. Теоретичне пояснення даного факту випливає із загальної теорії систем, тому що із зростанням величини банку він стає складнішим як система. Практично це виявляється в якісних  та кількісних відмінностях характеристик  ризиків. Із збільшенням банку зростають  обсяг операцій, їх різноманітність, зростає кількість філій, банкоматів тощо. Підвищується значущість адекватної організації бізнес-процесів банку.