Экономика предприятия

• слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
• в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві.

Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

• прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання.

Схема формування прибутку підприємства представлена на рис. 8.2.

З метою  аналізу та забезпечення ефективного  управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

1. Маржинальний прибуток (П_м) – це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних po6iт, наданих послуг). Biн є джерелом покриття вcix постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

Пм =ЧД – С_зм ,

ЧД - чистий дохід підприємства, грн.; С_зм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (Пв), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю peaлізованої ним продукції, яка, крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

П_в = ЧД – С_п.в,

С_п.в –виробнича собівартість реалізованої продукції, грн. 3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_о.д) являє собою різницю між валовим прибутком та постійними витратами підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді.

Він визначається як:

П_о.д = П_в + Д_ін.о – В_адм – В_зб – В_ін.о,

Д_ін.о – інший операційний дохід, грн.; В_адм – адміністративні витрати, грн.; В_зб – витрати на збут, грн.; В_ін.о – інші операційні витрати, грн.

 

 

 

 

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П_зв.оп):

П_зв.оп = П_о.д + Д_у.к + Д_ін.ф + Д_ін – В_у.к - В_ін.ф – В_ін,

Д_у.к - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.; Д_ін.ф – інші фінансові доходи, грн.; Д_ін - інші доходи підприємства, грн.; В_у.к - втрати від участі в капіталі, грн.; В_ін.ф – інші фінансові втрати, грн.; В_ін – інші втрати підприємства, грн.

Прибуток від звичайної діяльності підприємства (П₃в.д) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до

оподаткування та сумою податку з прибутку:

П_зв.д = П_зв.оп – П_зв.оп * %податку = П_зв.оп * (1 - %податку),

%податку – ставка податку на прибуток.

Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

  П_ч = П_зв.д + Д_н.д – В_н.д – (Д_н.д – В_н.д) * %податку,

Д_н.д - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;                 В_н.д - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підприємства, грн.

В умовах ринкових відносин велике має обґрунтування  співвідношень у спрямуванні  прибутку на цілі виробниче-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. На рис. 8.3. подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

На  прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розділити  на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

 

Ці  фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають  на його прибуток. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів та предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни (фінансових ресурсів, тривалості роботи тощо). Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни (підвищення продуктивності обладнання, використання прогресивних технологій та матеріалів тощо). До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці, побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

 

 

 

 

 

Рис. 8.3. Схема розподілу чистого прибутку підприємства

 

8.3. Рентабельність підприємства, поняття та види.

Рентабельність  – це відносний показник ефективності діяльності підприємства.

До  показників рентабельності належать:

1. рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності (R_зв.д) показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою:

R_зв.д = П_зв.д : А * 100%,

П_зв.д - прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн.;               А - середня вартість активів підприємства, грн.;

2. рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком (R_ч) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою:

R_ч = П_ч : А * 100%,

П_ч - чистий прибуток підприємства за звітній період, грн.;

3. рентабельність зношеного капіталу (R_зн) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства, й обчислюється за формулою:

R_в.к = П_ч : ВК * 100%,

ВК – середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, грн.;

4) рентабельність виробничих фондів (R_вф) характеризує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів підприємства:

R_в.ф = П_ч : В_в.ф * 100%,

В_в.ф – середня вартість виробничих фондів підприємства, грн.;

5) рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (R_в.ф) характеризує, скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції підприємства, й обчислюється за формулою:

R_пр = П_о.д : С_п * 100%,

П_о.д прибуток від операційної діяльності підприємства, грн.;          С_п - повна собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, реалізованих підприємством у звітному періоді, грн.

 

Тема 9. Оподаткування підприємства.

 

1. Види оподатковувань підприємств.

2. Принципи побудови та призначення системи оподат-кування.

3. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

 

9.1. Види оподаткування підприємства.

Податки можна  поділити на загальнодержавні і місцеві (федеральні і муніципальні).

За  формою стягування: прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платника і їхній розмір залежить від об'єкта оподатковування (податок із прибутки і прибутковий податок). Непрямі податки включаються в ціну чи товару послуг (ПДВ, акциз).

По  джерелах оплати: оплачувані за рахунок коштів споживачів продукції (акциз, ПДВ); оплачувані з прибутку (податок на прибуток, за використанням ПО); віднесені на витрати виробництва (соціальні, страхові, пенсійні).

За  формою відрахування: прогресивні (ставка податку збільшується зі збільшенням доходу); пропорційні (визначає відсоток, податок на власність, соціальні виплати); регресивні (ставка податку зменшується зі збільшенням доходу).

 

9.2. Принципи побудови та призначення

системи оподаткування.

ПДВ входить у ціну товару і сплачується на всіх етапах його просування до кінцевого споживача. В оподатковувану суму входить не весь виторг від продажу товарів, а тільки вартість, додана на даному етапі.

Акцизний збір – це непрямий податок, стягнутий  з кінцевого споживача у виді надбавки до ціни чи товару послуг (податок на розкіш).

 

Покладене мито – це збір стягнутий при ввозі-вивозі товару за межі митної території, що можуть уключити вільні економічні зони.

Увізні мита обмежують витрата валюти на товари не першої необхідності, знижують конкурентноздатність іноземних товарів.

Вивізні – стимулюють постачання товару на внутрішній ринок.

Транзитні мита – поповнюють доходи бюджету при  провозі товарів через територію  країни.

Мита можуть братися з одиниці товару (специфічні) чи у відсотках від його вартості.

Податок на прибуток. Цей податок вносять усі підприємства не залежно від форми власності. Податком обкладається вся сума балансового прибутку.

Під податком і  збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність  податків і зборів (обов'язкових  платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

 

9.3. Види податків і зборів (обов’язкових платежів),

що  справляються на території України.

Принципами  побудови системи оподаткування є:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;
• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
• соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
• рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
• єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступність – забезпечення дохідливості норм податково-го законодавства для платників податків і зборів.