Культура мови та мовленнєвий етикет

Реферат

з дисципліни «Ділове спілкування»

на тему «Культура мови та мовленнєвий етикет» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ

    I. Поняття про мову, культуру мовлення

    II. Мовний етикет – важлива складова культури мовлення

    II. Практична сторона дотримання мовного етикету

Висновки

Список  використаної літератури 
 

 

Вступ

     Від найдавніших часів мова супроводжує  людину на всіх етапах її життя. Власне без мови не існувало б людини як розумної істоти, адже всі проблеми свого життя від найпростіших побутових до складних наукових, соціальних і політичних вона вирішує, користуючись мовою.

     Мова - це і засіб спілкування, накопичення  та передачі набутих людством знань, і найважливіший інструмент навчання. Без мови не існує навіть сама людська  думка, яку кожна людина оформлює не тільки для оточуючих, а й сама для себе за допомогою мовних засобів.

     Культура  мови - це вміння сказати необхідне  слово в потрібний час, доцільно, із дотриманням правил мовного етикету, щоб не образити людину і водночас не втратити власної гідності.

     Мовна культура як і культура поведінки, загальна культура особистості, над підвищенням якої нас вимагають постійно працювати навчання та служба, Мовна культура є основною ознакою загальної культури людини і разом із тим її складовою. Чим вищий рівень мовної культури людини, тим вищий її творчий потенціал, професійний рівень. Це особливо виявляється на прикладі фахівців-юристів, які завжди були майстерними ораторами, яскравими промовцями, чиї виступи ставали подією суспільного життя і надовго запам'ятовувалися слухачам або читачам майстерним поєднанням форми і змісту промови.

     Низький рівень мовної культури навпаки є  ознакою обмеженості виявом невміння замінити власні думки і сприймати  чужі. Скоріш за все людина яка виявляє  низький рівень мовної культури не здатна до творчого, нестандартного мислення, вирішення професійних і організаційних проблем, що обов'язково позначається на и успіхах у трудовій діяльності. 
 
 
 

     I. Поняття про мову, культуру мовлення

     Мова - явище соціальне. Одна з її основних функцій - комунікативна - тобто спілкування людей. Але як універсальний засіб спілкування мова є явищем майже безкінечним адже таким може бути і припустимий перелік можливих варіантів спілкування людей, де важливо враховувати умови і форми спілкування (де? і як?) змісту і мети (що? і для чого?), адресата (кому?) тощо. При цьому варто врахувати й індивідуальні властивості кожного, хто використовує мову його вік, освітній рівень, соціальний та життєвий досвід, безліч інших особливостей що роблять людей не схожими один на одного, яскраво індивідуальними. Відповідно до цього варіюється і мова яку використовує особа адже "стиль - це людина". Мовний запас кожної конкретної особи відносно невеликий, від декількох сотень до декількох тисяч слів. При цьому мовний запас лексичних засобів окремого народу налічує понад сотні тисяч слів і їхня кількість постійно поповнюється.

     Отже  кожен з нас, свідомо чи несвідомо, з великої кількості слів і  мовних засобів обирає для користування ті, що йому вважаються найдоцільнішими, або ті, що підказують оточення звичка, традиції. Так виникає варіювання мови, або її диференціація, яка залежить від часу, простору суспільства (соціальний тип варіювання) функцій, які покладено на мову. Окрім літературної мови, існують діалекти, говори, говірки які пов'язані з певними місцевостями. Залежно від соціального стану людина може користуватися грубими, ненормованими мовними засобами.

     В обмеженому соціальному середовищі виникає жаргон професійний, молодіжний, учнівський, студентський тощо.

     Віддаючи  перевагу вжитку літературної мови, ми не будемо заперечувати і того, що в певних випадках, залежно від ситуації спілкування, може вважатися доцільним вживання елементів інших варіантів мови. Адже кожен з людей намагається, щоб його слово було дохідливим, ясним дієвим, ефективним, красномовним.

     Все це вимагає дотримання критеріїв  оптимального вибору потрібних засобів  мови та способів їх поєднання в  конкретній ситуації спілкування. Залежно  від функцій, які має виконувати мова в таких ситуаціях, у ній  постійно формуються функцюнальні стилі, існування яких є свідченням високого розвитку мовної культури суспільства, що, у свою чергу, пов'язано із загальним рівнем культурного життя суспільства.

     Поява стилів у кожній національній мові зумовлена тими функціями, які вона виконує в суспільстві.

     II. Мовний етикет – важлива складова культури мовлення

     Мовний  етикет. Він відзначається стійкістю  і консервативністю, і в цьому  стає подібним до офіційно-ділового стилю, який теж в ідеалі має лишатися сталим і непорушним. Мовний етикет запрограмований на найрізноманітніші типові ситуації, в яких використовують сталі мовні структури, кліше, закріплені національними культурними традиціями. Щоразу, в певних ситуаціях, ми повторюємо стереотипи поведінки, у тому числі мовної які поза нашою свідомістю автоматично використовують у разі потреби.

     Використання  правил мовного етикету великою  мірою залежить від конкретної ситуації спілкування місця й обставини  розмови, цільової настанови (повідомити, вплинути вразити здивувати, шокувати тощо). Але найбільшої ваги набувають між-особистюні стосунки. Залежно від цього може йтися про 5 тональностей спілкування високу, нейтральну, звичайну, фамільярну, вульгарну.

     Висока  тональність відповідає спілкуванню  у сфері суто формальних суспільних структур (урочисті заходи, дипломатичні прийоми тощо).

     Нейтральна - функціонує у сфері офіційних  установ. Вона найближча до здійснення службових повноважень працівника органів внутрішніх справ.

     Звичайна  тональність характерна для спілкування  на побутовому рівні. Фамільярна забезпечує спілкування в колі сім'ї, дружньому товаристві, емоційна. Вульгарна спостерігається у соціально неконтрольованих ситуаціях, занадто емоційна. При звертанні до незнайомих людей використовують нейтральні структури етикету. До близьких навпаки - емоційні, фамільярні, дуже рідко нейтральні.

     Залежно від типових ситуацій спілкування  мовний етикет можна поділити на групи, різновиди.Одиниці вітання, привітання доброго ранку, вітаю вас, добридень, здоров був.Одиниці звертання та привертання уваги будьте добрі  скажіть, будь ласка, будьте ласкаві, чоловіче добрий, вельможний пане, вельмишановний добродію тощо.

     Одиниці представлення під час знайомства а) в ділових стосунках використовують такі компоненти посада, професія звання ім'я та по батькові, адже це важливо  для здійснення функціональних обов'язків, б) ділові стосунки дещо "пом'якшують" вимоги етикету навіть у таких випадках, коли відбувається знайомство між чоловіком і жінкою. Звичайно, жінка не може нав'язувати знайомство сама. Але ці вимоги відступають, якщо йдеться про суто ділову зустріч.

     Під час знайомства використовують кліше: дозвольте відрекомендуватися, представити, знайомтеся тощо.Запрошення: приходьте, ласкаво просимо, зайдіть тощо.Побажання, поздоровлення: дай Боже, хай щастить, на добраніч хай Бог милує тощо.Згода і незгода: так, я не заперечую ви маєте рацію, авжеж.Прохання: дозвольте, просимо, якщо вам не важко, будь ласка не відмовте, благаю та інші.Подяка: спасибі дякую, дуже вдячний, вік не забуду.Вибачення: пробачте, перепрошую, даруйте, вибачте.Комплімент: може стосуватися зовнішності схвалення вчинків, виконаної роботи.

     В ділових стосунках належить дуже обережно ставитися до мовних засобів, які використовують при спілкуванні.

     Заважають дотримуватися норм етикету, а значить, і ефективно досягати мети ділових  контактів вплив моди, недоцільні структури мовного етикету, надлишкові або недоречні в конкретній ситуації, небажання дотримуватися або незнання правил етикету, неврахування соціального досвіду співрозмовника, невміле використання мовноетичних шаблонів, надлишковість яких може створювати враження нещирості у стосунках тощо.

     Ділове  спілкування має використовувати весь арсенал наявних засобів взаємовпливу комунікантів під час міжособистісних стосунків. Проте основу цих стосунків складатимуть словесні засоби, роботу над удосконаленням яких людина має здійснювати все життя, збагачуючи власні можливості у цій справі. Це особливо важливо для працівників органів внутрішніх справ України для яких спілкування з людьми становить одну з основних форм роботи щодо здійснення службових повноважень.

     III. Практична сторона дотримання мовного етикету

     Отже, мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий стиль реалізується також в усній формі у ділових нарадах, публічних виступах, телефонних розмовах.

     Щоб ваша бесіда була результативної незалежно  від того, з ким ви розмовляєте  необхідно: по-перше сподобатися  співрозмовнику, для цього встановлені  основні правила які сприяють досягненню даної мети:

• Щиро цікавтеся іншими людьми.
• Посміхніться.
• Помнете, що ім'я людини – це самий сладостный для нього звук на будь-якій мові.
• Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити пр самих себе.
• Говорите про те, що цікавить вашого співрозмовника.
• Уселяйте співрозмовнику свідомість його значущості і робіть це щиро. По-друге – уміти керувати процесом спілкування, впливаючи на людей не ображаючи їх і не викликаючи в них почуття образи. Для цього існують свої правила, дотримання яких дозволяє впливати на людей, не ображаючи їхній і не викликаючи в них почуття образи:
• Починайте з похвали і щирого визнання достоїнств співрозмовника.
• Указуйте на помилки інших не прямо, а побічно.
• Спочатку поговорите про власні помилки, а потім уже критикуйте свого співрозмовника.
• Задавайте співрозмовнику питання замість того, щоб йому щось наказувати.
• Давайте людям можливість врятувати свій престиж.
• Виражайте людям схвалення з приводу найменшої їхньої удачі і відзначайте їхній успіх. Будьте щиросерді у своїй оцінці і щедрі на похвалу.
• Створюйте людям гарну репутацію, що вони будуть намагатися виправдати.
• Прибігайте до заохочення. Створюйте враження, що помилка, що ви хочете бачити виправленої, легко поправна; робіть так, щоб те, на що ви спонукуєте людей, здавалося їм неважким.
• Домагайтеся, щоб люди були ради зробити, те що ви пропонуєте.

  По-третє, вибравши мету вашої бесіди, намагайтеся  схилити людей до вашої точки  зору м'яко без тиску і не нав'язуючи виттю ідеологію. Якщо людина вважає вашу точку зору – своєї, він прагнути до досягнення вашої мети – як до своїй. Для цього треба знать, що:

• єдиний спосіб одержати верх у суперечці – це ухилитися від нього;
• виявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи не говорите людині, що він не правий;
• якщо ви не праві, визнайте це швидко і рішуче;
• с самого початку дотримуйте дружелюбного тону;
• змусьте співрозмовника відразу ж відповісти вам «так»;
• нехай велику частину часу говорить ваш співрозмовник;
• нехай ваш співрозмовник вважає, що дана думка належить йому;
• щиро намагайтеся дивитися на речі з погляду вашого співрозмовника;
• відноситеся співчутливо до думок і бажань інших;
• волайте до більш шляхетних мотивів;
• драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефектно;
• кидайте виклик, зачіпайте за живе;

 
 

  Висновки

     Мовна культура як і культура поведінки, загальна культура особистості, над підвищенням якої нас вимагають постійно працювати навчання та служба, Мовна культура є основною ознакою загальної культури людини і разом із тим її складовою. Чим вищий рівень мовної культури людини, тим вищий її творчий потенціал, професійний рівень. Це особливо виявляється на прикладі фахівців-юристів, які завжди були майстерними ораторами, яскравими промовцями, чиї виступи ставали подією суспільного життя і надовго запам'ятовувалися слухачам або читачам майстерним поєднанням форми і змісту промови.

     Низький рівень мовної культури навпаки є ознакою обмеженості виявом невміння замінити власні думки і сприймати чужі. Скоріш за все людина яка виявляє низький рівень мовної культури не здатна до творчого, нестандартного мислення, вирішення професійних і організаційних проблем, що обов'язково позначається на и успіхах у трудовій діяльності. 
 
 

 

  Список  використаної літератури

1. Венедиктова В.И., Ділова репутація: особистість, культура, етика, імідж ділової людини. - М., 1996.
2. Давид Робинсон. Домогтися від людей найкращого. - М., 1994.
3. Іванова Е.Н. Ефективне спілкування і конфлікти., С-Пб., 1997.
4. Карнегі Д. Мистецтво виступати публічно. – К., 2000.
5. Курбатов В.І. Мистецтво керувати спілкуванням. -  Ростов-на-Дону, 1997.
6. Митителло В.Л. Етика й етикет ділової людини. - Самара, 1992.
7. Мускон М.Х. Альберт М., Хедоури Ф., Основи менеджменту. - М., 1992.
8. Назаров В.Н., Мелешко Е.Д., Етика: словник афоризмів і виречень., М., 1999
9. Шмидт Р. Мистецтво спілкування. - М., 1992 .
10. Шейнов В.П. Конфлікти в нашому житті і їхній дозвіл. - Мінськ, 1996.