Отчет по практике в "ПриватБанке"

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо за­безпечення приросту капітальної бази тощо.

Власний капітал – це загальна сума оплаченого капіталу підприємства, нерозподілений прибуток і резерви, які не були виділені для покриття спеціальних заборгованостей.

Власний капітал банку буває:

1. Основний: статутний фонд; резервний фонд; емісійний фонд; фонди єкономічного стимулювання; нерозподілений прибуток минулих років; несформований резерв за активними операціями; несформований резерв за активними операціями.

2. Додатковий: резерви для покриття можливих втрат за виданими кредитами; загальні резерви; резерв переоцінки основних засобів; резерв за стандартною заборгованістю інших банків.

Власний капітал банку виконує такі функції:

–                    захисну;

–                    оперативну;

–                    регулюючу.

Суть захисної функціїполягає в тому, що капітал служить для захисту коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредит­них, інвестиційних, валютних операцій банку, поми­лок списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіта­лу. Ця функція включає гарантування вкладів, захищаючи інтере­си вкладників у разі ліквідації чи банкрутства банку. Захисна функція банківського капіталу є го­ловною протягом всього періоду функціонування банку.

Функція забезпечення оперативної діяльності важлива під час створення та на початкових етапах функціону­вання банку. В такі періоди за рахунок власного капіталу банку фінансується придбання чи оренда основних фондів, комп'ю­терної та оргтехніки, організаційні заходи щодо створення сис­тем безпеки в банку, запровадження банківських технологій та систем зв'язку. В подальшій діяльності банку функція забезпе­чення оперативної діяльності стає другорядною.

Зміст регулюючої функції капіталу полягає в тому, що через фіксацію величини власного капіталу або його окремих складо­вих наглядові органи впливають на банківську діяльність та об­межують рівень банківських ризиків. Так, для визначення обов'яз­кових економічних нормативів регулювання діяльності банків, установлених НБУ, показники власного капіталу банку викорис­товуються в десяти із тринадцяти обов'язкових нормативів (крім нормативів ліквідності). Тобто величина капіталу бан­ку суттєво впливає на обсяги та напрями проведення банківських операцій. Власний капітал комерційного банку може також використо­вуватися для участі у власності акціонерних та спільних підпри­ємств.

Формула визначення власного капіталу банку така:

К=ОК+ДК

де К— власний капітал банку;

ОК— основний капітал банку;

ДК—додатковий капітал банку.

Основною складовою власного капіталу банку, як за значен­ням, так і за величиною, є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією акцій чи внесків засновників. Статутний фонд може створюватися лише за раху­нок власних коштів учасників чи акціонерів.

3.2 Характеристика депозитів та вкладів клієнтів

Виділяють 3 основні групи внесків населення:

–                    Строкові вклади;

–                    Накопичувальні (Ощадні) внески;

–                    Вклади до запитання.

Строкові вклади  - це кошти на депозитних рахунках, від права розпорядження якими вкладник відмовляється на певний період.

Накопичувальні внески - призначені для забезпечення довгострокового нагромадження клієнтом необхідної суми засобів.

В Україні вже практично всі банки, як великі, так і дрібні, пропонують клієнтам накопичувальні внески. У Приватбанку вкладникам предлаются внески "Скарбничка", "Скарбничка дітям" і "Пенсійні накопичувальні внески".

Вклали до запитання являють собою кошти , які можуть бути затребувані в будь-який момент без попереднього повідомлення банку з боку клієнта.

Вклади до запитання в першу чергу, служать здійсненню платіжного обороту. Якщо хтось прагне заплатити готівкою , то він зможе це зробити тільки в тому випадку, якщо буде мати достатній запас готівки . У свою чергу, власник деякої суми готівки повинен постійно захищати їх від втрати, крадіжки або знищення.

Документарне оформлення депозитів. Оформлення внеску.

Створення комплексного договору

Передача прибуткової операції

Внесення засобів

Проводка касиром приходу

Активізація

Роздруківка бланка договору

Підписання Угоди й Договору клієнтом

Активізація договору

При прийманні депозитного внеску полягає письмовий договір між Банком і Вкладником. Облік внесків і поточних рахунків ведеться в програмному комплексі Приват 48.

Депозитний внесок відкривається на підставі договору про внесок між банком і фізичною особою. Для укладання договору Вкладникові необхідно надати в банк:

–                    документ, який засвідчує особистість (паспорт або документ, який його заміняє - тимчасове посвідчення);

–                    ідентифікаційний номер фізичної особи на підставі відповідного документа, виданого податковим органом (крім випадків, передбачених чинним законодавством).

Операционист вносить дані, необхідні для закладу депозитної угоди в програмний комплекс Приват48. Бланк депозитного договору доступний до печатки тільки після внесення клієнтом коштів у касу банку й "проводки" операції касиром. Договір повністю роздруковується із Приват48 у двох екземплярах (для банку й клієнта).

У договорі обов'язково вказуються:

–                    дата укладання договору,

–                    номер відкритого рахунку,

–                    дані про клієнта (прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, поштовий індекс, домашня адреса, ідентифікаційний номер фізичної особи- платника податку, номер телефону),

–                    сума внесених коштів цифрами й прописом,

–                    процентна ставка за договором , що діє на момент укладання договору,

–                    інші реквізити, передбачені діючими нормативними актам При оформленні внеску клієнтові "віруючому" (про що є оцінка в паспорті) і нерезиденту в поле ИНН у ПК Приват48 проставляється дев'ять нулів і України.

–                    договір оформляється у двох екземплярах, що мають однакову юридичну чинність.

Здійснювати довложения на депозитні рахунки, умовами яких передбачена дана операція, може як безпосередньо вкладник, так і третя особа. В обов'язковому порядку в прибутковому документі проставляється Прізвище, Ім'я, По батькові й підпис вносителя.

3.3 Боргові забов’язання банка, їх характеристика

Зобов'язання — це заборгованість банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів банку, що забезпечують економічні вигоди.

У правовому аспекті зобов'язання виникає у банку на дату підписання угоди між суб'єктами й означає, що банк бере на себе обов'язок або відповідальність діяти у певний спосіб. Воно має юридичну силу і класифікується як цивільно-правове (юридичне) зобов'язання. Його сутність полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. Тобто договори, угоди, контракти — це основні документи, в яких передбачені права та обов'язки сторін і які є підставами для виникнення економічних зобов'язань. Проте потрібно звернути увагу на те, що юридичні й економічні (бухгалтерські) аспекти визнання зобов'язання не збігаються.

У бухгалтерському обліку зобов 'язання реєструється і відображається у балансі банку лише тоді, коли у зв 'язку з ним виникає заборгованість, тобто сума боргу (економічне зобов'язання) банку перед суб'єктом (контрагентом), з яким підписано угоду.

Емісія облігацій комерційними банками

З метою залучення додаткових ресурсів на середньо- і довгостроковій основі (довгі пасиви) банки вдаються до емісії облігацій та інших боргових зобов’язань, яка має для банків деякі переваги порівняно з емісією акцій. По-перше, проценти, які банки виплачують за зобов’язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права голосу на зборах акціонерів. Якщо розглянути емісію банківських облігацій, то вона має такі самі вимоги, що й емісія акцій. Комерційним банкам суворо заборонено випускати облігації для поповнення статутного капіталу та покриття збитків банку. Реалізація облігацій може здійснюватися шляхом їх продажу за договорами або обміну на раніше випущені облігації.

Виконання Власником платіжної карти перед Банком зобов'язань за договором про надання банківських послуг, а саме:

–                    зобов'язання по поверненню кредитних засобів

–                    зобов'язання по оплаті винагороди Банку.

Державні боргові зобов'язання розподіляються на:

–                    прямі боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться державою як безпосереднім позичальником шляхом випуску державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України;

–                    умовні (гарантовані) боргові зобов'язання - зобов'язання, що беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, у тому числі зобов'язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосереднього спрямування до державного бюджету. До вступу в силу державних гарантій операції за зазначеними зобов'язаннями не відображаються в показниках державного бюджету.

У свою чергу позики, за якими виникають прямі боргові зобов'язання, поділяються на:

–                    позики на фінансування бюджету - позики, що залучаються державою з метою фінансування державного бюджету і не мають цільового призначення;

–                    позики на фінансування проектів розвитку - позики, що залучаються державою на фінансування цільових програм розвитку, у тому числі позики, що залучаються державою для інституційних проектів підтримки та розвитку органів державного управління та які не є самоокупними; позики, що залучаються державою для фінансування інвестиційних проектів розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв та регіонів на умовах повернення;

–                    позики, пов'язані з реструктуризацією чи визнанням боргу - позики, що виникають у результаті реструктуризації боргових зобов'язань чи визнання боргу.

4. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ

4.1. Види кредитів, їх характеристика

При наданні кредиту обв’язковою умовою є забезпечення поверненості кредиту. ПриватБанк віддає перевагу наступним видам забезпечення кредиту:

–                    Фінансові активи позичальника;

–                    Рухоме або нерухоме майно позичальника;

–                    Гарантії банків;

–                    Фінансова (майнова) порука третіх осіб.

В якості предмету забезпечення можуть також виступати:

–                    нерухомість і обладнання;

–                    товар в обігу;

–                    майнові права, які витікають із контрактів: на отримання грошової виручки або на отримання товару;

–                    майбутній врожай (приймається у якості забезпечення при кредитуванні сільгоспвиробників, за умови надання сільгосппереробником фінансової поруки за забезпеченнями позичальника)

Кредитні продукти:

–                    Терміновий кредит

–                    Кредитні лінії

–                    Овердрафт

–                    Програма 'Розстрочка'

–                    АВТОКРЕДИТ за 30 хвилин

–                    Послуги Vip- Клієнтам

–                    Сільгосптехніка в кредит

–                    Кредитування юридичних осіб за рахунок ресурсів іноземних банків...

–                    Кредити для сільгосппідприємств

Термінові кредити є класичними формами фінансування бізнес- проектів і поточних потреб підприємств в обігових коштах. Одними з основних умов кредитування є цільовий характер, відповідність чинному законодавству України й вимогам Банку.

Кредитні лінії використовуються для фінансування як бізнес- проектів, що так і течуть потреб підприємств в обігових коштах. Одними з основних умов кредитування є цільовий характер , відповідність чинному законодавству України й вимогам Банку. Крім того, Приватбанк віддає перевагу проектам, пов'язаним з розвитком національного виробництва, які не суперечать вимогам охорони навколишнього середовища й не пов'язані з операціями спекулятивного характеру.

Овердрафт - короткострокове кредитування клієнтів "Приватбанк" - юридичних осіб, на покритя короткострокових (до 30 днів) касових "розривів", у межах затвердженого ліміту.

Програми кредитування: