Управлінський облік фінансового стану підприємства та шляхи його покращення (на прикладі ВАТ «Підгур’ївське”)

     Запорукою діяльності підприємства й основою  його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї  впливають різні чинники –  як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

     Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і  таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

     Зовнішню  щодо суб'єкта господарювання стійкість  слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

     Загальна  стійкість підприємства може бути забезпечена  лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

     Саме  така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом  загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком  стабільного перевищення прибутків  над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

     Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто  здатність підприємства своєчасно  і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

     Вищою формою стійкості підприємства є  його спроможність розвиватися в  умовах внутрішнього і зовнішнього  середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

     За  рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед  банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й  інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

     Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

     Для характеристики джерел формування запасів  визначають три основних показники:

     - наявність власних обігових коштів (ВОК) – визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротними активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

                                              ВОК = КіР – ПА                                                       (1.4)

     де КіР – сума капіталу і резервів;

     ПА  – позаобігові активи.

     - наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) – визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

                                                   ВД = ВОК + ДП                                                   (1.5)

       де ДП – довгострокові пасиви.

     - загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

                                                  ОД = ВД + КПК                                                    (1.6)

     де КПК – короткострокові позикові кошти.

     Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три  показники забезпеченості запасів  джерелами їхнього формування:

     - надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (DВОК):

                                           DВОК =  ВОК – З                                                        (1.7)

     де З – запаси.

     - надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (DВД):

                                               DВД  = ВД – 3                                                          (1.8)

     - надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (DОД):

                                           DОД  = ОД – 3                                                              (1.9)

     Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

     Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

                                        З < ВОК + К                                                                  (1.10)

     де К – кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

     Нормальна стійкість фінансового стану  підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

                                              З = ВОК + К                                                            (1.11)

     Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги  за рахунок поповнення джерел власних  коштів і збільшення ВОК:

                                            З = ВОК + К + ДПФН                                              (1.12)

     де ДПФН – джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

     Кризовий  фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

                                         З > ВОК + К                                                                 (1.13)

     Таким  чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів.

     Як  правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

     Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

- за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

- за важливістю результату – основних і другорядних;

- за структурою – простих і складних;

- за часом дії – постійних і тимчасових.

     Враховуючи, що підприємство є одночасно і  суб'єктом, і об'єктом відносин у  ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

     Розглянемо  насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління.

     Інший істотний фактор фінансової стійкості  підприємства, тісно пов'язаний з  видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура  активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

     Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад і структура  фінансових ресурсів, правильний вибір  тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

     по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення  ліквідності тощо;

     по-друге, для інвестування в капітальні затрати  і цінні папери.

     Істотний  вплив на забезпечення фінансової стійкості  підприємства справляють кошти, що додатково  мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим  значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

     При управлінні фінансовою стійкістю визначальними  внутрішніми факторами є: галузева належність суб'єкта господарювання; структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті; розмір оплаченого статутного капіталу; величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами; склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

     На  фінансову стійкість істотний вплив  справляє фаза економічного циклу, в  якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання  темпів реалізації продукції від  темпів її виробництва. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в цілому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.