Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Сентября 2011 в 14:39, курсовая работа
Метою курсової роботи – є розгляд отриманих результатів ВАТ «Підгур’ївське», які характеризують платоспроможність, ліквідність та фінансову стійкість підприємства, а також внесення пропозицій щодо удосконалення управлінського обліку фінансового стану, пошук шляхів його покращення, та резервів необхідних для підвищення рентабельності виробництва.
Вступ………………………………………………………………………………….4
Розділ I. Теоретичні аспекти управлінського обліку фінансового стану підприємства………………………………………………………………………...7
1.1. Суть управлінського обліку фінансового стану підприємства, та аналізу фінансових коефіцієнтів……………………………………………………7
1.2. Платоспроможність, ліквідність та показники фінансової стійкості, як складові фінансового стану підприємства…………………………………….10
1.3. Характеристика показників рентабельності………………………….20
Розділ II. Оцінка фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське”………………….23
2.1. Організаційно - економічна характеристика ВАТ «Підгур’ївське»…23
2.2.Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства ВАТ «Підгур’ївське»……………………………………………………………………..24
Розділ III. Шляхи покращення фінансового стану ВАТ «Підгур’ївське»…34
3.1. Удосконалення методик оцінки фінансового стану підприємства...34
3.2. Пропозиції щодо прийняття заходів, спрямованих на поліпшення фінансово - господарського стану підприємства………………………………...38
Висновки…………………………………………………………………………...41
Список використаних джерел…………………………………………………..43
Крім фінансової звітності використовується інформація, яка доступна тільки внутрішнім користувачам, тобто підрозділам та працівникам підприємства. Кожен з них використовує ту інформацію, яка йому необхідна для прийняття відповідних управлінських рішень.
Тому в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується така інформація: конструкторсько-технологічна; планово-нормативна (фінансовий план, нормативи запасів); дані всіх видів господарського обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний); звітність: оприлюднена фінансова звітність (річна) та квартальна звітність, а також комерційна звітність, яка складається за спеціальними вказівками, та обов’язкова статистична звітність; поза облікова інформація: маркетингові дослідження, закони, інструкції та експертна інформація.
Головне завдання фінансового аналізу — своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
Звідси випливають і основні напрямки аналізу фінансового стану — вивчення причин, які негативно чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.
Якість фінансового аналізу залежить від застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.
На основі даних поточного фінансового аналізу здійснюється розробка основних показників фінансового та виробничого плану, а вже на підставі цих даних розраховуються економічні орієнтири розвитку підприємства в перспективі. Від того, наскільки якісно проведено фінансовий аналіз, залежить ефективність управлінських рішень, а відтак — ефективність роботи підприємства в цілому.
З усього вищесказаного випливає, що треба простий інструмент, що дозволить зосередити увагу на найважливіших галузях діяльності підприємства і зіставить результати діяльності різних підприємств. Одним з таких інструментів є аналіз фінансових коефіцієнтів, який використовує обчислення фінансових коефіцієнтів як відправну точку для інтерпретації фінансової звітності.
Коефіцієнт - це відношення одного показника до іншого. Аналіз фінансових коефіцієнтів використовується з метою контролю за господарською діяльністю підприємства і для виявлення сильних і слабких сторін підприємства щодо конкурентів, а також при плануванні діяльності підприємства на майбутнє.
Розрахунок фінансових коефіцієнтів зосереджений в основному на трьох ключових областях бізнесу:
- Прибутковість
(керування процесом купівлі
- Використання ресурсів (управління активами);
- Доходи інвесторів.
Можливості,
які забезпечують ефективність господарської
діяльності підприємства, дають фінансові
показники, як ефективність використання
ресурсів і рентабельність.
1.2.
Платоспроможність,
Як вже зазначалося вище, головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов'язаннями.
Найпростіше
можна визначити
Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума – залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.
Крім
аналізу платоспроможності
Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.
Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи:
Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи. Це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним цінностям тощо.
Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Необоротні активи".
Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться до поточних активів підприємства. Поточні активи більш ліквідні, ніж всі інші активи підприємства.
Пасиви
балансу по мірі зростання строків
погашення зобов'язань
Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити та інші довгострокові пасиви – статті ІІI розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу "Власний капітал".
Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання.
Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.
Якщо
виконуються перші три
Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.
Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.
Загальну
оцінку платоспроможності дає
Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:
Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.
Коефіцієнт
швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності),
який є проміжним коефіцієнтом покриття
і показує яка частина поточних
активів з відрахуванням
Для
підприємств України
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою (1.3):
Цей
коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм
платоспроможності і показує, яку
частку короткострокової заборгованості
підприємство може погасити найближчим
часом. Загальноприйнята величина цього
коефіцієнта повинна
Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.