Теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту створення та використання резерву сумнівних боргів на підприємствах харчової промисловості

               Аналізуючи таблицю 8 "Аналіз ефективності використання сировини і матеріальних ресурсів при виробленні цукру-піску на ТОВ «ВІК – Р. С. Ф.» видно, що при збільшенні обсягів виробництва цукру-піску на 1620 тон в 2010 році матеріаломісткість збільшилась на 0,066 грн, показник матеріаловіддачі зменшився на 0,28 грн, що пояснюється збільшенням вартості сировини і основних матеріалів.

              Отже, важливими напрямками зменшення витрат сировини є:

-- впровадження  прогресивної маловідходної технології  переробки цукрових буряків;

-- визначення  оптимальних строків заготівлі, зберігання та переробки цукрових буряків;

-- скорочення  втрат цукру в бурякові при  зберіганні, транспортуванні і переробці;

-- комплексна  переробка сировини;

-- збільшення  виходу продукції за рахунок  чіткого дотримання технології виробництва. 

2.2. Практичний економічний аналіз створення та використання

резерву сумнівних боргів.

            Резерв сумнівних боргів розраховується лише для тієї частини дебіторської заборгованості, щодо якої виконуються одночасно такі умови:

• заборгованість є фінансовим активом, тобто виникла внаслідок звичайної господарської діяльності (до цієї категорії не входять набута заборгованість і заборгованість, призначена для продажу);

• заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю. Для довгострокової заборгованості резерв не розраховується, це випливає з форми балансу, в якій рядок 162 «Резерв сумнівних боргів» зменшує суму рядка 160 «Чиста реалізаційна вартість» дебіторської заборгованості, яка включається до складу оборотних активів у розділі 2 активу балансу, тоді як сума довгострокової дебіторської заборгованості відображається у першому розділі активу в рядку 050;

• заборгованість не віднесена до безнадійної.

            Механізм розрахунку суми резерву викладено в п. 8 і 9 П(С)БО 10, а приклад наведено в додатку до цього Положення. Отже, сума резерву сумнівних боргів визначається за одним із двох методів:

– або за методом  абсолютної суми сумнівної заборгованості,

– або за методом  застосування коефіцієнта сумнівності.

Метод абсолютної суми сумнівної  заборгованості.

            При застосуванні цього методу резерв визначається шляхом оцінки платоспроможності окремих дебіторів. Тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на предмет виявлення сум сумнівної заборгованості, після чого на загальну суму виявленої сумнівної заборгованості створює резерв та відображає це в своєму обліку.

           Використання цього методу виправдане в тому випадку, коли у підприємства є порівняно невелика кількість дебіторів та інформація про можливе непогашення ними наявної заборгованості (наприклад, порушення справи про банкрутство, періодичне невиконання інших зобов'язань, офіційне оприлюднення даних про неплатоспроможність дебітора тощо).

           За даними аналітичного обліку ТОВ «Вік – Р. С. Ф.» станом на 31.06.2009 р. на підприємстві обліковується дебіторська заборгованості на загальну суму 100000,00 грн. У таблиці 4 наведена інформація про дебіторську заборгованість підприємства за окремими дебіторами. 

                                                                                                             Таблиця 9

             Крім того, відомо, що стосовно дебітора 3 порушено справу про банкрутство.На підставі аналізу заборгованості зроблено висновок, що підприємству на кінець II кварталу 2009 р. потрібно створити резерв у сумі 35000,00 грн.

Метод застосування коефіцієнта  сумнівності.

            Цей метод визначення суми резерву базується на статистичних розрахунках (обчисленні відповідного коефіцієнта). П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку коефіцієнта сумнівності:

1) визначення  питомої ваги безнадійних боргів  у чистому доході. Для цього  підприємству спочатку потрібно  проаналізувати, яка частина доходів,  нарахованих у попередніх періодах, не оплачена покупцями. Після цього слід обчислити коефіцієнт сумнівності шляхом ділення суми безнадійної дебіторської заборгованості на суму чистого доходу від реалізації сумарно за обрані періоди.

2) класифікація  дебіторської заборгованості за  строками непогашення. Для його  використання потрібно насамперед провести класифікацію дебіторської заборгованості за строками її непогашення. Період непогашення підприємство визначає самостійно. У разі застосування цього способу величина резерву сумнівних боргів на дату балансу має дорівнювати величині сумнівних боргів на ту саму дату;

3) визначення  середньої питомої ваги списаної  протягом періоду дебіторської  заборгованості в сумі дебіторської  заборгованості на початок відповідного  періоду за попередні 3–5 років.  Спочатку визначається сума списаної безнадійної заборгованості за обраний період, а потім обчислюється її питома вага у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок періоду. Отримані показники за усі періоди додаються, а загальна сума ділиться на кількість періодів для визначення середнього показника.

              Зауважимо, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

          Для розрахунку підприємство ТОВ «ВІК – Р. С. Ф.» обрало чотири останні звітні квартали. Сума дебіторської заборгованості на 30.06.2010 р. (кінець II кварталу 2009 р.) склала 500000,00 грн. 

                                                                                                         Таблиця 10

 

Визначаємо коефіцієнт сумнівності:

Кс = 47000,00 : 6450000,00 = 0,0073.

Розраховуємо  резерв сумнівних боргів на кінець II кварталу 2010 року:

500000,00 х 0,0073 = 3650 грн 

Розділ III. Внутрішній і зовнішній аудит створення та використання резерву сумнівних боргів, державний контроль за дотриманням чинного законодавства України з створення та використання резерву сумнівних боргів.

3.1. Теоретичні основи внутрішнього та зовнішнього аудиту створення та використання резерву сумнівних боргів.

             Аудит – це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних

документів та іншої інформації відносно фінансово-господарської

діяльності суб’єктів  господарювання з метою визначення достовірності їх

звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному  законодавству.

             Головним завданням аудиту резерву сумнівних боргів є: 
1. Перевірка давності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для облікових записів по дебіторській заборгованості. 
2. Оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків. 
3. Перевірка правильності розрахунків по дебіторській заборгованості (оплата грошовими коштами., векселями, застосування бартерних операцій). 
4. Правильність оцінки дебіторської заборгованості, розрахунок величини сумнівних боргів; 
5. Перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості і наявність необхідних відповідних роз’яснень у примітках до фінансової звітності. 
               Збираючи загальні відомості щодо виникнення, обліку резерву сумнівних боргів, правильності її оцінки, аудитору, потрібно визначити мінімальний перелік інформації, яка має бути надана клієнтом, а саме: 
1. Перелік видів продукції, яка реалізується, встановлення обороту по ній; 
2. Кількість пунктів по відвантаженню продукції, характеристика клієнтів; 
3. Обсяг реалізації та встановлення рахунків всього, в т.ч. 
- передоплата 
- оплата готівкою або чеком 
- продаж в кредит 
- бартерні розрахунки 
- оформлення векселями. 
5. Торгівельна та фінансова політика підприємства 
- спосіб реалізації товарів 
- система реклами 
- тарифна цінова політика 
- надання відстрочки в платежах або знижок 
- визначення безнадійних та сумнівних боргів 
6. Загальна схема системи виставлення рахунків 
7. Елементи системи внутрішнього контролю за станом дебіторської заборгованості.

     Аудит операцій по рахунку 38 "Резерв сумнівних  боргів" включає:

     - перевірку за наказом про облікову  політику методу визначення виручки  від реалізації продукції і  відповідно до цього обгрунтованості  створення резерву за сумнівними боргами (його можуть створювати тільки підприємства, що використовують метод "при відвантаженні");

     - розгляд того, чи проводилась  прогнозна оцінка платоспроможності  боржника перед визначенням величини  резерву;

     - визначення правильності віднесення невикористаної частини резерву сумнівних боргів і прибутку відповідного року;

     - встановлення випадків погашення  безнадійним дебітором свого  боргу і, як наслідок, відновлення  кредитором на величину поверненої  суми зареєстрованої частини  боргу.

            Наступний крок аудитора є оцінка надійності системи внутрішнього контролю дебіторської заборгованості: 
1. Контроль повноти відображення 
2. Контроль реальності записів 
3. Контроль правильності розрахунків 
4. Контроль відповідності та своєчасності облікової реєстрації. 
                На підготовчому етапі аудиту крім зазначених вище дій аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому, з’ясувати величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості можуть залишитися не виявленими і вплинуть на достовірність фінансової звітності. Аудитор повинен визначитись, які методи і підходи він буде застосовувати. 
               Найдоцільнішим є застосування таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд. 
               Після цього складається план та програма перевірки, до яких включаються такі процедури: 
- Оцінка правильності оформлення договорів на поставку продукції та розрахунків за неї. 
- Перевірка поточного обліку дебіторської заборгованості і відображення її у звітності. 
- Проведення контролю даних інвентаризації розрахунків з покупцями і підтвердження сум дебіторської заборгованості. 
- Перевірка розрахунків за претензіями і повернення товарів покупцями. 
- Перевірка правильності кореспонденції розрахунків при відображення дебіторської заборгованості.

        Величина  резерву сумнівних боргів повинна визначатись підприємством за