Теоретичні основи обліку, аналізу і аудиту створення та використання резерву сумнівних боргів на підприємствах харчової промисловості

             Досвід минулих років свідчить, що 1,93 % реалізації в кредит не сплачується, це дає підстави очікувати, що витрати від сумнівної заборгованості можуть становити 1,93 % від чистих продажів. Отже, витрати від сумнівних боргів поточного року визначаються наступним чином:

0,0193 o (161 000 - 10 000 - 1250) = 0,0193 o 149 750 = 2890

           Визначена сума витрат від сумнівних боргів і резерву записується на рахунках:

Дебет рахунку "Витрати на сумнівну заборгованість" 2890

Кредит  рахунку "Резерв сумнівних  боргів" 2890

          Наведений бухгалтерський запис призведе до коригування як дебіторської заборгованості, так і фінансових результатів звітного періоду на суму 2890. Після цього залишок резерву сумнівних боргів становитиме 910 + 2890 = 3800.

            Метод процента від чистої реалізації базується на даних Звіту про прибутки та збитки. Відповідно до принципу обачності, запобігаючи завищенню доходів, встановлюється сума нереальної частина виручки від продажу, яка й визнається витратами на сумнівну заборгованість за рік.

            Даний метод приводить витрати у відповідність з доходами, отже він не порушує принцип відповідності, однак його використання потребує проведення висококваліфікованої кредитної політики.

            Метод оцінки рахунків залежно від терміну давності дебіторської заборгованості вважається більш науково обґрунтованим, оскільки чим старішою є дебіторська заборгованість, тим більша вірогідність перетворення її в безнадійну. При використанні цього методу ставиться запитання: "Яка частина дебіторської заборгованості не буде оплачена?"

            Для визначення розміру сумнівної заборгованості рахунки до отримання ранжуються за термінами давності (табл. 3).

                                                                                                          Таблиця 5

Ранжування дебіторської заборгованості за термінами давності

         Відповідно до наведених розрахунків очікується, що із загальної суми дебіторської заборгованості, яка дорівнює 96 700, не буде оплачено 1740. Якщо кредитове сальдо резерву сумнівних боргів складало 910, то очікувана сума витрат на сумнівну заборгованість становитиме 830:

Очікувана сума сумнівної заборгованості 1740

мінус кредитове сальдо рахунка "Резерв сумнівних боргів" 910

Витрати на сумнівну заборгованість 830

           Якщо списання безнадійних боргів перевищили суму нарахованого резерву, рахунок "Резерв сумнівних боргів" матиме дебетове сальдо. У такому випадку його сума додається до очікуваної сумнівної заборгованості.

            На визначену таким чином суму дається бухгалтерський запис:

Дебет рахунку "Витрати  на сумнівну заборгованість" 830

Кредит  рахунку "Резерв сумнівних  боргів" 830

            Метод ранжування рахунків дебіторів залежно від їхньої давнини базується на даних Балансу. Відповідно до принципу обачності, запобігаючи завищенню активів, встановлюється сума нереальної частини дебіторської заборгованості, яка визнається сумнівною і уточнює показник дебіторської заборгованості у Балансі.

             Коли безнадійність погашення дебіторської заборгованості клієнта вже не викликає сумніву, така заборгованість списується записом:

Дебет рахунку "Резерв сумнівних  боргів"

Кредит  рахунку "Рахунки  до отримання"

            Якщо у подальшому цю заборгованість все ж таки буде погашено, вона спочатку відновлюється у бухгалтерському обліку, на що дається зворотна проводка:

Дебет рахунку "Рахунки  до отримання"

Кредит  рахунку "Резерв сумнівних  боргів",

а потім відображається погашення цієї заборгованості:

Дебет рахунку "Грошові  кошти"

Кредит  рахунку "Рахунки  до отримання".

            Існує також інший метод списання безнадійних боргів - метод прямого списання (direct charge-off method). При використанні цього методу компанії поділяють дебіторську заборгованість, за якою можуть виникнути труднощі з оплатою, на сумнівну і безнадійну. Для оцінки сумнівної заборгованості створюється резерв одним із розглянутих способів, а безнадійна заборгованість списується на витрати (збитки) періоду, в якому вона визнана безнадійною:

Дебет рахунку "Витрати  на безнадійну (сумнівну) заборгованість"

Кредит  рахунку "Рахунки  до отримання"

              Метод прямого списання, незважаючи на свою простоту, призводить до порушення принципу відповідності: оскільки безнадійну заборгованість відносять на збитки того звітного періоду, в якому її було виявлено, а не в якому була реалізована відповідна партія товарів. Тому даний метод може застосовуватися лише у випадках, коли сума безнадійної заборгованості, що списується, не є суттєвою. 
 

Розділ II. Економічний аналіз діяльності ТОВ «ВІК – Р. С. Ф.» та створення і використання резерву сумнівних боргів.

2.1.Аналіз  основних техніко-економічних  показників діяльності 

ТОВ «ВІК – Р. С. Ф.»  за 2010 рік.

              Миронівський цукровий завод засновано в 1858 р. XIXст. в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Про це розповідає І. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Старосвітські батюшки та матушки»: «…Дія діялась в двадцятих роках XIX віку.

…Край Миронівки, на широкий зелений вигон виступав рядок нових мурованих домків, зовсім по городянському. То були квартири фабрицьких офіціалістів. Над здоровим ставком внизу червоніли стіни  масивної сахарні, неначе твердині.»

             У другій половині XIX ст.. завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романовських цукрових заводів». Вилучення цукру здійснювалось методом гарячого вимочування, що лавало вихід цукру 5-6%. У 90-і роки на цукрозаводі було встановлено дифузію Роберта.

              На початку XX ст. було проведено реконструкцію заводу. Тут з’явилися електроосвітлення, залізнична колія до станції. За добу перероблялося 500 т цукрових буряків.

              Протягом сезону 1923-1924 рр. завод у середньому за добу переробляв вже 600 т буряків. Працював вакуумний апарат, печі переведено на вугільне паливо, удосконалено лабораторію.

                На початку 1944 р. завод було  зруйновано відступаючими німецькими  військами.

           Лише 15 вересня 1955 року розпочався перший повоєнний сезон цукроваріння. Завод було відбудовано, потужність доведена до 1000 т буряків за добу. На той час це було сучасне підприємство.

           У 1969 р. колектив здобув перехідний Червоний прапор Міністерства харчової промисловості СРСР. Директор підприємства В. В. Розенберг був нагороджений орденом Трудового Червоно прапора.

На базі заводу розросталася соціальна сфера. Для  працівників було побудовано 4 багатоповерхові  будинки на 290 квартир та понад 100 індивідуальних садиб, дитсадок на 280 місць, їдальню, клуб.

            В наші часи ВАТ Миронівський цукровий завод став великим сучасним підприємством. На протязі 70-х - 90-х років збудовано сировинну лабораторію, складські приміщення, адміністративний будинок, встановлені дифузійні та фільтрувальні апарати, автоматичні центрифуги. З кожним роком, збільшується потужність цукрового заводу та зменшуються витрати виробництва.

         В 1987 році було прийнято рішення про реконструкцію цукрового заводу із доведенням його потужності до 3 тис. іон за добу, внаслідок чого було побудовано та введено в експлуатацію нову ТЕЦ

             Починаючи з 1990 року в діючих цехах цукрового заводу постійно проводяться значні роботи по автоматизації, реконструкції технологічної, теплової, електричної систем, що дає змогу добитись зростання продуктивності заводу та зниження затрат енергоресурсів.

                У 1993 р. Миронівський цукрозавод, один з перших трудових колективів в Україні, шляхом оренди був викуплений і реорганізований у відкрите акціонерне товариство «Кристал-М» без державної частки акцій.

За часів незалежної України відбулося оновлення  заводу. Введено в дію нові дифузійне  і сушильне відділення, газифіковано ТЕС, реконструйовано газову піч, проведено  комп’ютеризацію технологічного процесу  приймання та обліку цукрових буряків, капітально відремонтовано під’їзну залізничну колію, постали нові складські приміщення, оновлено машинно-тракторний парк, ведеться благоустрій території. Потужність підприємства досягла 2500 т цукрових буряків за добу, випуск цукру перевищував 300 т за добу. Крім того, завод постійно ефективно працював на тростинному цукрі-сирцю переробляючи до 450 т сирцю за добу. Підприємство стабільно забезпечує низький рівень собівартості, високий вихід продукції та коефіцієнт вилучення цукру близько 80%.

           До послуг працівників – сучасна їдальна, власна хлібопекарня та теплиця, дитячий садок, будинок культури, бази відпочинку на Чорному морі та на річці Рось.

           У 1995 році Миронівський цукровий  завод отримав назву ВАТ «Кристал-М».

           У 2008 році ВАТ «Кристал-М» закрили внаслідок банкрутства.

              Після двох років простою на  Миронівському цукро-заводі знову розпочався виробничий сезон. Для жителів райцентру, навколишніх сіл і навіть мешканців сусідніх областей це непересічна подія. Взяти участь в урочистостях із цієї нагоди прибув того дня голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк.

                До останньої хвилини колишні працівники підприємства не вірили, що колись потужний завод відновить виробництво продукції. І навіть поспішаючи на свято, додавали, що у чаклунів давно не вірять, а тому і сумнівалися, що вдасться реанімувати його роботу. Новий власник і сам не приховує, що існували ризики із пуском, адже придбали його лише  наприкінці липня. За словами Михайла  Вугмана, лише за місяць інженерній службі, яка працювала майже у цілодобовому режимі, вдалося зробити неможливе: поставити на ноги виробництво, на яке вже встигли махнути рукою. Зробити це було не так і просто: аби відремонтувати дільниці, придбати розтягнуті деталі, довелося  вкласти 20 мільйонів гривень.  
Однак пуск такого складного підприємства залежить не лише від його готовності і наявності кадрів. Питання не меншої ваги — забезпеченість солодкими коренями для переробки.  Саме з його вирішення і розпочали ще у травні налагоджувати ланцюжки сировинної зони. Вибрали перевірений спосіб: надали бурякосіючим господарствам навесні 20 мільйонів гривень безпроцентної позики в обмін на подальшу співпрацю. Селяни у результаті виграли двічі: мали кошти для закупівлі насіння і добрив і паралельно близький ринок збуту урожаю. Прийматимуть на переробку буряки і у фермерів, власників індивідуальних наділів і паїв не лише з Київщини, а й із Черкаської області. 

                У нинішньому році запланували переробити 200 тис. тонн буряків і виробити 25 тис. тонн цукру. Виконати цю виробничу програму планують упродовж 100 днів роботи. Для ТОВ "ВІК — Р.С.Ф"( товариство обмеженої відповідальності «Вугман і Компанія – Реконструкція. Стабілізація. Фінанси») це не нова справа: у Вінницькій і Черкаській областях товариство вже має цукрові заводи.  
                 У тому, що прийшли сюди інвестори не на день і не на рік — жодних сумнівів. Після цьогорічного сезону цукроваріння планують взятися за модернізацію процесів. Починатимуть із зменшення затрат газу при виробництві цукру. Сьогодні на виготовлення тонни солодкої продукції його необхідно витратити 65 кубів.  У Європі вже навіть 10 кубів — катастрофа, що лягає тягарем на собівартість і відпускну ціну.

                А ще власники налаштовані серйозно відпрацювати позиції із сировиною: підрахували, що  на 10-12 тисячах  гектарів змогли б самостійно вирощувати цукрові буряки.

Завод має власне кагатне поле, розраховане па зберігання 100 тис. тон буряка. Привезений буряк візуально обстежується і за результатами обстеження направляється на короткострокове або тривале зберігання.