Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

Найбільш  поширеним видом векселів у практиці господарських відносин є товарні (комерційні) векселі, що видаються  для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги.

48. Класифікація банківських кредитів

Класифікація  кредиту:

1) залежно від суб'єктів кредитних відносин: банківський кредит, державний кредит, міжгосподарський кредит, міжнародний кредит, особистий кредит;

2) залежно від сфери економіки , у яку спрямовується запозичена вартість: виробничий кредит, що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі; споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей;

3) за терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до5 років), та довгострокові ( понад 5 років) кредити;

4) за галузевою спрямованістю: кредити в промисловість, кредити в сільськогосподарської, кредити в торгівлю, кредити в будівництво, кредити в інші галузі;

5) за цільовим призначенням: *кредит на формування виробничих запасів, *кредит у втирати виробництва, *кредит на створення запасів готової продукції; *кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах;

6) за організаційно- правовими ознаками та умовами позичок: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний , сумнівний, безнадійний; платний і безплатний.

49. Основні відмінності боргових і пайових цінних паперів.

По-перше, пайові цінні папери(акції) виступають як структурно зображений елемент акціонерних товариств. Боргові цінні папери(облігації; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі) посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

По-друге, емітент не зобов'язаний викупляти пайові цінні папери у утримувачів, і це є істотною відмінністю від боргових паперів, які емітент зобов'язаний погасити в певний термін. По-третє, пайові цінні папери дають право на отримання дивідендів. Проте емітент з різних причин може не виплачувати дивіденди на відміну від безумовного зобов'язання емітента виплачувати відсотки по боргових цінних паперах.

По-четверте, пайові цінні папери дають право на участь в управлінні справами акціонерного товариства, на відміну від боргових.

50. Інвестиційні фонди і компанії, особливості їх діяльності на фінансовому ринку.

Серед професіоналів фондового ринку  провідне місце належить інституціональним інвесторам. Це компанії і фонди. В Україні складається така тенденція: концентрація прав власності та управління в руках інституціональних інвесторів. На провідних фін ринках світу на інвестиц фонди та компанії припадає понад 40% залучених і вкладених коштів.   Інвестиційний фонд – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Це компанія, організація, яка вкладає грошовий, інвестиційний капітал в цінні папери інших компаній.  Інвестиційні фонди, як правило, провадять найрізноманітнішу фінансову діяльність, - займаючись емісією, інвестуванням, реінвестуванням і торгівлею цінними паперами. Предметом емісії є інвестиційні сертифікати. Портфель цінних паперів фонд формує звичайно за рахунок коштів інвестиційних трастів, котрі створюються тимчасово.

51. Участь страхових компаній та пенсійних фондів в операціях на фінансовому ринку.

 Страхові  компанії — це установи, які  забезпечують інвесторам страховий  захист від різних ризиків  та відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку. Участь страхових компаній на фінансовому ринку визначається тим, що вони можуть зосередити великі кошти для подальшого їхнього інвестування. Страхові компанії як посередники мають можливості акумулювати й професійно інвестувати капітал. З цієї причини рівень розвитку страхової системи впливає на загальний рівень розвитку фінансової системи і на інвестиційну безпеку у цілому.

Пенсійні  фонди — це юридичні особи, які  створюються приватними та державними корпораціями, фірмами і підприємствами з метою виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Їх діяльність пов'язана з банківським посередництвом.

Пенсійні  фонди відіграють стабілізаційну роль. Оскільки інвестиційна політика пенсійних  фондів носить, як правило, консервативний характер, значні обсяги акцій та облігацій, які перебувають у володінні пенсійних фондів, “вилучаються з обігу” і не використовуються у фондових спекуляціях.

52. Діяльність комерційних банків з випуску і обігу цінних паперів.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки мають право займатися емісійними операціями — випуском власних цінних паперів, організацією їх купівлі та продажу за дорученням клієнтів. За допомогою емісії цінних паперів  комерційні банки намагються збільшити кредитні кошти і розширити кредитування. Законодавством встановлено обов’язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій комерційних банків.

Поширеними  операціями комерційних банків є  виконання агентських функцій і  обслуговування обігу цінних паперів. Сюди належать операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переведення права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів щодо їх цінних паперів у рамках депозитарного договору.

53. Інвестиційні банки, їх функції; відмінність від звичайних комерційних банків.

Інвестиційні  банки – це фінансові установи, що займаються мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов'язань та розміщенням його в цінні папери корпорацій та держави. Інвестиційні банки виконують такі функції: емісія цінних паперів; погодження умов та видів позик (облігації, акції); випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок; гарантія емісії (зобов'язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів); надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам - покупцям цінних паперів; консультаційні послуги; організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку цінними паперами тощо.

Комерційні  банки — банки, які здійснюють універсальні банківські операції з різними організаціями, установами. Комерційний банк — це установа, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

54. Недержавні пенсійні фонди як учасники фінансового ринку.

Недержавні  пенсійні фонди (НПФ) представляють  собою форму некомерційної організації  соціального забезпечення. Основні  види їх діяльності – здійснення добровільного додаткового пенсійного забезпечення, обов'язкового пенсійного та професійного пенсійного страхування населення .

Недержавні  пенсійні фонди (НПФ) є особливою  формою фінансових інститутів, які  акумулюють значні фінансові ресурси  і від населення і від корпорацій. В Україні НПФ до цих пір знаходяться у стані пошуку шляхів виживання і адаптації до мінливих умов і законів. Внаслідок цього зберігається недовіра інвесторів до фінансових структур, НПФ не можуть успішно виконувати свої традиційні функції – інституту соціального забезпечення, колективного інвестора.

Законодавством  передбачається три види НПФ: корпоративний, професійний та відкритий.

Запровадження на підприємстві НПФ сприятиме підвищенню ефективності праці робітників, підвищенню престижності й формуванню позитивного іміджу підприємства, розвитку соціального партнерства між робітниками і керівництвом установи.

55. Основні види посередницької діяльності, які забезпечують функціонування фінансового ринку.

До основних фінансових посередників відносять:

- банки,  які через грошово-кредитний мультиплікатор  здатні впливати на пропозицію  грошей;

- небанківські  фінансові посередники (фінансово-кредитні  установи), які такої здатності  не мають. 

Усередині кожної з цих груп посередники  можуть класифікуватися на види за іншими критеріями. Наприклад, розрізняють банки центральні та ділові; універсальні та спеціалізовані; комерційні, ощадні тощо. Небанківських фінансових посередників поділяють на страхові компанії, інвестиційні інститути, кредитні спілки, пенсійні фонди, лізингові компанії, факторингові компанії тощо.

56. Біржова статистика та фондові індекси.

 Біржова статистика – це сукупність фондових індексів, що характеризують загальну ситуацію та зміни у біржовій діяльності.

Фондові індекси - це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Фондова індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ.

До основних фондових індексів відносять промисловий  індекс Доу-Джонса, Індекси S&P, FTSE, Nikkei, Індекси NASDAQ, DAX, SMI, Індекс Euronext тощо.

57. Іпотечне кредитування та іпотечні цінні папери.

Іпотечний кредит — це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна — землі, виробничих або житлових будівель тощо. Іпотечні позики надаються на довгостроковій основі. Іпотечний кредит стає можливим лише за умови приватної власності на землю і нерухомість.

Іпотечні  цінні  папери  -  цінні  папери,   випуск   яких забезпечено   іпотечним   покриттям   (іпотечним   пулом)  та  які  посвідчують право власників на отримання від емітента належних  їм  коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

     а) іпотечні облігації(іпотечне зобов’язання);

     б) іпотечні сертифікати(іпотечні цінні папери,  забезпечені іпотечними  активами  або іпотеками);

     в) заставні.

Іпотечні  цінні папери емітуються при іпотечному кредитуванні.

58. Функції Державної комісії України з цінних паперів і фондового ринку та Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг.

Державна  комісія з цінних паперів та фондового  ринку є центральним органом  державної виконавчої влади,  який забезпечує реалізацію  єдиної  державної  політики   щодо   цінних паперів і  функціонування фондового ринку в Україні та  відповідно до покладених на неї завдань: здійснює  заходи  щодо  вдосконалення  регулювання діяльності учасників  фондового   ринку; визначає  особливості  діяльності  на  ринку  цінних  паперів іноземних емітентів; забезпечує контроль за  біржовою позабіржовою   діяльністю; забезпечує контроль  за  рекламою  цінних  паперів; розглядає звернення,  заяви, скарги фізичних і юридичних осіб;      готує пропозиції  щодо  запобігання монополізації фондового ринку тощо.

Основними функціями Держфінпослуг як органу державного регулювання є розробка та реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг, проведення ефективної державної політики у сфері фінансових послуг, впровадження міжнародного досвіду та захист прав споживачів фінансових послуг, реєстрація фінансових установ  та  саморегулівних

організацій учасників ринків фінансових послуг, видає фінансовим установам ліцензії  на  провадження  діяльності  з  надання фінансових послуг, бере  участь  у  реалізації  державної  політики з питань охорони державної та професійної таємниці.

59. Ціна банківського кредиту; чинники, що впливають на її рівень.