Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

16. Зміст управління дебіторською та кредиторською  заборгованістю.

 Управл  дебіторською заборгованістю:

1. Планування кількісних параметрів дебіт заборгованості

   Кількісними параметрами дебіторської заборгованості є: сума наданого товарного кредиту у плановому періоді; терміни надання кредитів; структура дебіторської заборгованості за термінами кредитів; структура фінансування деб заборгованості за джерелами фінансування; показники руху деб заборгованості

2. Визначення джерел фінансування дебіт заборгованості

 Фінансування  дебіторської заборгованості за джерелами  залучення оборотного капіталу залежить від її обсягів та середнього періоду погашення, при цьому має місце і обернена залежність - обсяги наданих товарних кредитів напряму залежать від можливості вкладення коштів у активи, які надаються у кредит. При розміщенні капіталу у дебіторську заборгованість, як і при інвестуванні в інші види активів, вирішується завдання визначення ефективності інвестування. У даному випадку - це порівняння додаткового прибутку від утримання дебіторської заборгованості з вартістю додатково інвестованого капіталу.

 Особливістю фінансування дебіторської заборгованості є виключне значення такого джерела позикового капіталу, як власна кредиторська заборгованість підприємства своїм постачальникам. Цей аспект управління дебіторською заборгованістю, направлений на максимальне наближення розміру дебіторської та кредиторської заборгованості та на синхронізацію за часом вхідних і вихідних грошових потоків підприємства, потребує одночасного аналізу обсягів та оборотності кредиторської заборгованості за товари та послуги, тобто складання балансу дебіторської та кредиторської заборгованості.

 Іншою особливістю фінансування дебіторської заборгованості є необхідність формування резерву сумнівних боргів, який підвищує вартість утримання дебіторської заборгованості.

3. Аналіз стану дебіт заборгованості

 Проводиться поетапно:

1. Аналіз обсягу та структури деб заборгованості

• За групами дебіторів

• За чинниками виникнення

2. Аналіз динаміки періоду погашення деб заборгованості

3. Аналіз дотримання термінів погашення товарних кредитів
4. Групування заборгованостей за віком та аналіз обсягів окремих вікових груп заборгованості
5. Аналіз ймовірності погашення деб заборгованості по окремих контрактах.
4. Визначення умов кредитування та методів захисту кредитів
5. Встановлення процедури інкасації дебіт заборгованості
6. Контроль за рухом дебіторської заборгованості

 

17. Сутність  амортизаційної політики підприємства та її роль у формуванні основних фондів.

 Амортизаційна політика підприємства - це складова частина загальної політики управління операційними необоротними активами, що складається з сукупності методів управління порядком нарахування та використання амортизації в межах чинного законодавства відповідно до обраної підприємством фінансово-інвестиційної стратегії.

    Для визначення кількісних показників амортизаційної політики, які використовуються при плануванні амортизаційного фонду підприємства, залучається наступна інформація:

• обсяг, склад, вікова структура, та рівень зносу необоротних активів;
• темпи інфляції фактичні та прогнозні:
• норми амортизацій по групах необоротних активів;
• економічний термін використання амортизованих активів;
• реальний термін використання амортизованих активів;
• інвестиційна активність підприємства у створенні активів;
• переваги та недоліки окремих методів амортизації;
• методи відображення в обліку реальної вартості необоротних активів.

 Підприємство  при формуванні амортизаційного  фонду має право саме вибирати метод амортизації та застосовувати  вибраний метод або до всіх основних засобів, або до окремих груп майна, або до окремого необоротного активу. 

18. Фінансування  оборотного капіталу власними та запозиченими коштами; визначення чистого оборотного капіталу

 Оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, що авансується в оборотні активи для операційної діяльності і повертається підприємству після завершення кожного виробничого циклу або вкладена у короткострокові фінансові активи.

 Фін-ня оборотного капіталу здійсн на протязі календарного року. Дуже важливо, створення найбільш ефективної структури обігових активів (інвестування в активи) та упр-ня грош потоками.

 Для планування обсягу оборотного капіталу під-ва важливим є поділ на нормовані, які плануються на під-ві норм використання, та не нормовані, які не мають технічно обґрунтованих норм. Крім того слід брати до уваги ризиковість інвестування, яка пов’язана з рівнем їх ліквідності.

1. Високоліквідні (гроші на поточних рахунках, валютні і ін.)
2. Середньо ліквідні (товари, деб заборгованість)
3. Низьколіквідні (запаси, готова продукція, незаверш вир-во)

Особливістю інвест-ня в оборотні активи є необхідність забезпечення операц циклу. Осн ризик щодо обігових активів – це ризик повернення власного капіталу.

Власний обіговий капітал – довгострокове  фін-ня. Це різниця між власним  капіталом і не оборот активами.

Присутність в інцест-ні довгостр позикового капіталу може привести до появи надлишкового обігового капіталу, що збільшує вартість фін-ня.

 Чистий  оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. З огляду на невелику суму поточних зобов’язань на підприємстві даний показник є досить, великим, що характеризує спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. 

19. Форма організації безготівкових  та  готівкових розрахунків  підприємства.

 Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава – не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

 Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення – виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

 Безготівкові  розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

 Безготівкові  розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

    - класифікацію розрахунків;

 - організацію розрахунків;

 - форми відповідних документів;

 - взаємовідносини платників з банками.

    У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

 - розрахунки за товарними операціями;

 - розрахунки за нетоварними операціями.

    Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців – продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

    Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

    Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків:

 - платіжними дорученнями;

 - платіжними вимогами-дорученнями;

 - чеками;

 - акредитивами;

 - векселями;

 -інкасовими доруч-ми (розпорядж-ми). 

20. Поняття структури капіталу підприємства. Вартість власного, позикового та загального  капіталу підприємства.

 Структура капіталу підприємства - це частка власного та позикового капіталу у загальному обсязі мобілізованого капіталу та питома вага кожного елемента у власних та позикових коштів.

 Вартість  капіталу підприємства - це кошти, які підприємство повинно виплатити всім інвесторам за надані ними кошти. Іншими словами, вартість капіталу підприємства - це дохід, який отримують інвестори на свої кошти, які надані в користування суб'єкту господарювання.

 Вартість  власного капіталу являє собою віддачу на вкладені інвестором в діяльність підприємства ресурси і може бути використана для визначення ринкової оцінки власного капіталу та прогнозування можливої зміни цін на акції залежно від змін очікуваних значень прибутку та дивідендів;

 вартість  позикового капіталу пов’язана зі сплачуваними відсотками, тому дає можливість обрати кращий (найдешевший) варіант залучення капіталу;

 Ціна  загального капіталу підприємства визначається методом середньозваженої величини по всіх складових пасиву балансу.

 Середньозважена вартість капіталу — це узагальнена оцінка вартості капіталу підприємства виходячи з вартості всіх джерел фінансування, тобто вартості окремих елементів капіталу, які виділені позиціями пасиву балансу.

 

 де  СВК (WАСС) - середньозважена вартість капіталу, %;

 КПв - коефіцієнт питомої ваги окремого і- го виду (джерела) капіталу ідприємства;

 ВКі - вартість капіталу, і-го виду капіталу підприємства (залученого з і-го джерела). 

21. Використання  фінансового левериджу  у формуванні структури  капіталу підприємства.

 Фінансовий  леверидж - це питома вага позикового капіталу (боргових інструментів з фіксованими платежами) у загальному капіталі підприємства. Використання позикового капіталу у певних визначених розмірах приводить до збільшення прибутковості власного капіталу, що називається ефектом фінансового левериджу (фінансовим важелем), який виникає внаслідок наступного:

 1. проценти  за кредит відносяться на витрати  виробництва, що знижує суму  податку на прибуток і, відповідно, збільшує чистий прибуток підприємства;

 2. за  умови, коли прибутковість власного  капіталу вища, ніж вартість позикового капіталу, в ході операційної діяльності утворюється додатковий прибуток від використання додатково залучених коштів.

 При формуванні структури капіталу завжди слід враховувати, що позитивна сторона фінансового левериджу (додаткова прибутковість) завжди супроводжується негативним фактором зростання фінансового ризику.

 Ефект фін левериджу розраховується виходячи з його впливу на рентабельність власного капіталу із формули:

 Рвк = (1 – τп)Ре + Л = 0,75Ре +Л, Де Рвк – рентабельність власного капіталу, коефіцієнт; Ре – економічна рентабельність; τп – діюча ставка оподаткування прибутку(25%); Л – ефект фінансового левериджу.

 Л = (1 – τп)(Ре – Рспоз) Кпоз/Квк = 0,75 (Ре-Рспоз) Кпоз/Квк, де Рспоз – середня вартість взятих позик, коеф.