Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

2. Фінансові інвестиції в цінні папери (довгострокові та короткострокові за терміном інвестування) розрізняються метою та формою інвестування.

• Корпоративні цінні папери (корпоративні права)
• Корпоративні цінні папери (боргові зобов’язання)
• Державні боргові зобов’язання

3. Довгострокові портфельні інвестиції для виробничих підприємств є окремою додатковою сферою діяльності, яка запроваджується з метою отримання додаткового прибутку і за умови існування капіталу, не задіяного в основній діяльності. Вони мають форму окремих розрізнених пакетів цінних паперів або інвестиційного портфеля цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку.

2. Поточними (коротк-ми) фін інвестиціями є фін інвестиції в майнові права на термін, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент за винятком тих цінних паперів, що є еквівалентами грошових коштів (високоліквідні боргові цінні папери з терміном погашення до трьох місяців)

• Інструменти грошового ринку

• Банківські депозити
• Короткострокові цінні папери та інші фінансові інструменти
• Товарні векселі, які є цінним папером грошового ринку

 
 
 
 

11. Фінансовий  лізинг. Лізинг як засіб  кредитування підприємства, його види та визначення загальної суми платежу.

  Фін лізинг  -   це   вид цивільно-правових відносин,  що виник із договору  фін лізингу. За  договором фіна лізингу лізингодавець зобов'язується набути у  власність  річ  у  продавця (постачальника)   відповідно  до  становлених  лізингоодержувачем специфікацій   та   умов   і   передати    її    у    користування лізингоодержувачу  на  визначений  строк  не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

  Сутність лізингу проявляється у його функціях: * фінансовій; * виробничій; * збутовій.

  Фінансова функція полягає:

  - у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;

  - у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

  Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу.

  Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

    розрізняють   фінансовий (капітальний) і оперативний  лізинг. Фінансовий лізинг —  це  угода,  яка  передбачає  протягом  своєї  дії виплату лізингових платежів, котрі  покривають  повну  вартість  амортизації обладнання  або  більшу  його  частину,   додаткові   витрати   і   прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це  орендні  відносини,  за  яких  витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та  утриманням  майна,  що  здається  в оренду, не покриваються  орендними  платежами  протягом  одного  лізингового контракту.

  До загальної суми лізингових платежів включаються:

 •     плата за основні послуги (відсоткова винагорода);

 •     амортизація майна за період дії лізингової угоди;

 •        інвестиційні витрати лізингодавача; 

 •     сплата лізингодавачем відсотків за кредит при придбанні майна;

 •   плата за додаткові послуги лізингодавача, передбачені уго-дою;

 •     страхові внески за страхування майна, передбаченого угодою лізингу;

 •     податки, що сплачуються лізингодавачем.

12. Застосування факторингу у кредитуванні оборотних засобів підприємства. Види факторингових послуг.

 Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг

 У факторингу беруть участь три сторони:

• фактор (спеціаліз установа, спеціал відділ комерц банку);
• постачальник;
• покупець.

 Розрізняють два види факторингу:

 1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції;

 2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку.

 Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором. 
 

13. Фінансова звітність підприємства як джерело  інформації в управлінні фінансами.

  Фін звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період.

  Фін звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

  Фін звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
• забезпеченості зобов'язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

  Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

    Фін звітність під-ва формуєт з дотриманням таких принципів:

• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників
• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
• історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво за придбання;
• нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики.
• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичною формою;
• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операції підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

14. Форми розміщення тимчасово вільних коштів підприємства на фінансовому ринку

 Надлишок  коштів виникає в ході поточної господарської діяльності, коли з певних міркувань фінансові ресурси не направляються у довгострокові інвестиції, або утримуються як грошовий резерв. Головним мотивом інвестування в короткострокові високоліквідні фінансові активи є можливість швидкої конвертації грошей у такі активи та також швидкого вилучення коштів з фінансового ринку у разі необхідності фінансування операційної діяльності.

 Кредитні  операції суб'єкта господарювання на розвиненому фінансовому ринку з великою кількістю короткострокових фінансових інструментів складаються з наступних інвестицій.

 1. Внески  у високоліквідні короткострокові  інструменти фінансового ринку:

 - касові  і казначейські бони - боргові  зобов'язання банку або казначейства, що оплачується протягом трьох місяців. Відсотки по таких цінних паперах виплачуються відразу при їх купівлі;

 - депозитні  сертифікати - боргові зобов'язання  банку, які разом з високою  ліквідністю мають ставку відсотка  нижчу, ніж по строковому вкладу;

 - фінансові  векселі великих АТ зі ставкою  вищою, ніж по депозитних сертифікатах, але з більшим інвестиційним  ризиком..

 2.Внески  в інвестиційні фонди й інвестиційні  компанії шляхом придбання їх акцій (облігацій) з високою ліквідністю.

 3.Розміщення  тимчасово вільних коштів на спеціальних депозитних рахунках - блокованих рахунках і на строкових вкладах. 

15. Сутність  товарно-кредитної  політики підприємства. Умови надання  та вартість товарного  кредиту.

 Весь  комплекс питань щодо управління дебіторською заборгованістю, тобто визначення обсягу, структури, умов надання та інкасації дебіторської заборгованості регулюється прийнятою кредитно-товарною політикою підприємства окремо по комерційних (їх ще називають фірмовими) товарних кредитах та споживчих кредитах.

 три типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції.

 Консервативний (чи твердий) тип кредитної політики підприємства спрямований на мінімізацію кредитного ризику. Здійснюючи цей тип кредитної політики підприємство не прагне до отримання високого додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції і дотримується жорстких стандартів оцінки покупців на їх надійність щодо вчасної оплати контракту.

 Помірний тип кредитної політики підприємства орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажу продукції з відстрочкою платежу. При здійсненні кредитування покупців підприємство підходить до їх оцінки більш індивідуально, ніж при консервативному типу політики.

 Агресивний (чи м 'який) тип кредитної політики — має метою розширення обсягу реалізації продукції в кредит незважаючи на високий рівень кредитного ризику. «Мякою» є система оцінки надійності покупців, яка побудована на ліберальному підході до їх кредитоспроможності.

 Змістом товарно-кредитної політики є формулювання мети кредитної політики, вибір методу реалізації кредитної політики, вибір стратегії кредитування, оцінка кредитного ризику, розробка механізму ухвалення рішення кредиту, вибір політики повернення кредиту.

 В результаті залучення товарного кредит у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів.

 Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, у якому передбачена поставка товарів із відстроченням платежу. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього.

 Основною  метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язки окремих, перспективних клієнтів до постачальника.

 Вартість кредиту залежить від таких основних чинників:

• рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійсн до строк розрахунків;
• періоду, протягом якого надаються знижки;
• періоду відстрочення  платежів.

 Ефективна ставка відсотка для позичальника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:

 

 де:

 S - величина знижки (%)

 s - період дії знижки (днів);

 z - тривалість відстрочки платежу (днів).

 Товарний  кредит доцільно використовувати в  тому випадку, коли процентна ставка за його використання буде меншою, ніж ставка за банківський кредит, який підприємство може отримати на аналогічний період.