Шпаргалка по "Бухгалтерскому учету"

 Рспоз = Мо:В, де Мо – загальні витрати на виплату % по позиках; В – загал розмір позикового капіталу під-ва; Кпоз – сума позикового капіталу; Квк – сума власного капіталу. 

22. Визначення  кредитоспроможності  підприємства. Показники  кредитоспроможності  підприємства.

 Кредитоспроможність —це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.  

 Коефіцієнт  абсолютної ліквідності = абсолютно ліквідні активи / короткострокові зобов’язання (короткострокові кредити і розрахунки з кредитами)    від 0,2 до 0,25

 Проміжні  коефіцієнти ліквідності = (абсолютно ліквідні кошти + дебіторська заборгованість) / короткострокові зобов’язання       від 0,7 до 0,8

 Загальний коефіцієнт ліквідності балансу = (поточні активи + витрати майбутніх періодів) / короткострокові зобов’язання      від 2  до 3

 Коефіцієнт  співвідношення власних  і залучених коштів = власні кошти / залучені кошти                    менше ніж 0,5

 Рентабельність  підприємства = (чистий прибуток*100) / (основні кошти + обігові кошти)

 Коефіцієнт  фінансової незалежності = власні кошти / валюта балансу * 100 на рівні 50-60% 

23. Формування  портфеля цінних паперів  підприємства, та шляхи  його оптимізації

 Портфелем цінних паперів називають сукупність усіх цінних паперів, які належать інвестору. При формуванні свого інвестиційного портфеля цінних паперів підприємство повинно забезпечити безпечність вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу та його ліквідність.

 У залежності від поєднання різних вимог до вкладення капіталу в цінні папери розрізняють наступні види портфеля цінних паперів:

 · традиційний консервативний портфель (складається з вільних грошових коштів підприємства і короткострокових вкладень у вигляді корпоративних акцій і облігацій та державних цінних паперів);

 · ризикований або агресивний портфель (створюється звичайно на строк не менше 6 місяців);

 · комбінований портфель цінних паперів, який поєднує в собі елементи і ризикованого і традиційного портфеля (знижує ризик вкладень капіталу, але також вимагає солідних стартових сум вкладення і на довгий період часу (більше 6 місяців). 

 Метою оптимізації портфеля цінних паперів є формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємства як дохідністю, так і за ризикованістю, що досягається шляхом збільшення кількості цінних паперів в портфелі.

 Основним  принципом оптимізації  портфеля цінних паперів є принцип диверсифікації вкладень, тобто складення між безліччю різних за інвестиційними якостями цінних паперів з метою зниження ризику загальних втрат і підвищення сукупної прибутковості. 

24. Фінансові умови та інструменти  платежу за зовнішньоекономічним контрактом

 Зовнішньоекономіч договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, направлена на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків в зовнішній торгівлі.

 Інструменти по договорах ЗЕД визначаються з урахуванням різнонаправлених інтересів контрагентів. Розрахунки здійснюються за допомогою векселів, платіжних доручень, банківських переказів (поштових або телеграфних), чеків (іменних, ордерних, на пред’явника).

   для експортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

 1) авансовий платіж;

 2) безвідзивний документарний акредитив;

 3) документарне інкасо (з гарантією).

 Для імпортера, зважаючи на їх вигідність, рекомендуються такі форми розрахунків:

 1) платіж після отримання товарів (робіт, послуг);

 2) документарне інкасо;

 3) документарний акредитив. 

 У пункті контракту «Ціна контракту» фіксуються валютно-фінансові умови контракту, які визначають валюту ціни і валюту платежу. Валюта ціни – це валюта, у якій визн ціни на товар. Валюта платежу – це валюта, у якій відбувається оплата товару або погашення кредиту.

25. Основні ризики при здійсненні підприємствами зовнішньоекономічних операцій та запобігання їм

 Ризики  зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта господарювання проявляються у погіршенні валютної позиції по окремому контракту або по підприємству в цілому.

 Валютний  ризик підприємства складається з  валютних ризиків трьох категорій.

1. Ризик по контракту за змістом є ризиком господарської діяльності, результатом якої є отримання валюти в ході зовнішньоекономічної діяльності. Він реалізується у погіршенні валютної позиції порівняно з запланованою. Ризик по контракту виникає в момент купівлі на валюту майна і послуг, при кредитних відносинах стосовно валюти, при переказі валюти підприємства в іншу країну.
2. Ризик при консолідації виникає при об'єднанні фінансових звітів дочірніх компаній багатонаціональних корпорацій. Він проявляється у втратах вартості активів по окремих статтях консолідованого балансу, що означає зменшення підсумку консолідованого балансу порівняно з попереднім роком.
3. Валютний економічний ризик - це ризик відхилень фактичного грошового потоку від ЗЕД у національній валюті від запланованого грошового потоку, який виникає через коливання 
   курсів валют платежу по контрактах.

 Підприємство вибирає одну з трьох політик запобігання валютним ризикам.

1. Політика непокриття валютних ризиків реалізується при стабільній ситуації на валютному ринку і можливих незначних втратах прибутку. Це небезпечна, але дешева політика управління ризиками ЗЕД.
2. Політика покриття всіх валютних ризиків означає хеджування валютних позицій по кожному контракту.
3. Політика вибіркового покриття валютних ризиків. Найчастіше хеджуються ризики по тих експортних контактах, по яких валюта ціни або валюта платежу має тенденцію до зниження 
   (взагалі або вище встановленого порога). Хеджування імпорту застосовується тільки тоді, коли курс валюти контракту підвищується (взагалі або вище встановленого порога).

 

26. Фінансове планування на підприємстві. Поточні, оперативні та довгострокові фінансові ризики.

 Фін планування є формою впливу фінансів підприємства на його господарську діяльність шляхом приведення у відповідність вартісних пропорцій використання виробничих ресурсів з виробничою програмою та джерелами фінансування діяльності суб'єкта господарювання.

 Змістом фін планування на підприємстві є складання планових бюджетів (кошторисів) по всіх напрямках господарської діяльності підприємства і на їх основі розробка систем поточних планів, оперативних планових документів і довгострокового фінансового плану.

 Фін показники поточних, оперативних та довгострокових планів розраховуються одним з методів:

-Нормативний  метод

-Розрахунково-аналітичний  метод

-Балансовий  метод

-Метод  моделювання

 Оперативне  фінансове планування є деталізацією (конкретизацією в часі) показників поточного фінансового планування. Квартальні плани в системі оперативного планування деталізують до місяця, декади або тижня. У складі оперативного фінансового планування передбачається розробка таких документів: балансу надходження грошових коштів підприємства (оперативного фінансового плану); платіжного календаря; касового плану; кредитного плану; валютного плану; податкового календаря.

 Довгострокове (перспективне) фінансове  планування має метою реалізацію фінансової стратегії підприємства. Довгостроковий фінансовий план з горизонтом планування більше 1 року, як складова стратегічного плану підприємства, розробляється у відповідності до затверджених керівництвом підприємства напрямків фінансової політики підприємства. Такий план називається "План інвестування і фінансування" і включає всі прогнозовані витрати на операційну, інвестиційну і фінансову діяльність і всі джерела фінансування цих витрат, включаючи позикові кошти.

 Завдання  плану інвестування і фінансування - забезпечити фінансову рівновагу підприємства в перспективі шляхом встановлення відповідності між потребами в капіталовкладеннях і довгострокових фінансуваннях. 

27. Цілі  на зміст бізнес-планування. Фінансовий розділ бізнес-плану

 Сучасне бізнес-планування має три напрямки процесу планування, які різняться цілями та методами складання бізнес-плану:

• поточний бізнес-план діяльності працюючого підприємства;
• інвестиційний бізнес-план реалізації бізнес-проекту;

-проблемний (стратегічний) бізнес-план перспективного розвитку підприємства.

 Фінансове планування в структурі інвестиційного і  поточного бізнес-плану складається з чотирьох розділів:

 Розділ 1.Оцінка ринку і страхування. Розділ містить такі документи:

• кошторис продажу - прогноз об'ємів реалізації продукції по всій номенклатурі продукції;
• розрахунок розмірів ризику інвестиційного проекту і витрати на їх страхування.

 Розділ 2. Фінансовий план. Розділ містить такі документи:

 -план  доходів і витрат на підставі  кошторисів продажу та собівартості  продукції;

 -прогнозний  баланс активів і пасивів підприємства;

 -розрахунок  точки беззбитковості.

 Розділ 3. Стратегія фінансування. Розділ містить розрахунки потреби власних і позикових коштів та терміни погашення позик, що особливо важливо для кредиторів:

 -розрахунок  об'ємів фін-ня власними і позиковими  коштами;

 -розрахунок  фін-ня інструментами ринку ЦП;

 -структура  позикового капіталу;

 -графіки  повернення кредитів.

 Розділ 4. Розрахунок ефективності проекту (або поточної діяльності).

В розділі  подані розрахунки показників економічної  ефективності проекту і розраховується його інвестиційний ризик. Для бізнес-плану поточної діяльності це показники рентабельності та прогноз коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємства.

бізнес-план в розділі "Фінансовий план" додатково  містить аналітичний платіжний  баланс по варіантах проектів, на підставі якого визначаються грошові потоки за всіма проектами і обґрунтовується вибір варіанта інвестування.

28. Використання точки беззбитковості у фінансовому плануванні. Розрахунок мінімального обсягу виробництва.

 Розрахунок  точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.

 Точка беззбитковості – це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Для підприємства має сенс виробляти продукцію, якщо проект дозволить забезпечити виробництво і реалізацію товару в обсязі, що перевищує поріг беззбитковості, тільки тоді проект починає приносити прибуток. За обсягів випуску продукції, що нижчі за поріг беззбитковості, підприємство понесе збитки.