Організація та шляхи вдосконалення обліку праці та її оплати в рослинництві

      - відсутність довгострокової простроченої заборгованості постачальникам, банкам, персоналу, бюджету;

      -     наявність вільних оборотних  коштів (чистого оборотного капіталу) на початок і кінець звітного  періоду.

      Низька  платоспроможність  може бути як випадковою, тимчасовою, так і довгостроковою(хронічною). Останній етап  може привести підприємство до  банкрутства.

     Найвищим  типом  фінансової стійкості є здатність підприємства ПСП Агрофірма «Шовкова Протока» розвиватися переважно за рахунок  власних джерел фінансування. Для цього  воно повинне мати гнучку структуру фінансових  ресурсів і можливість  при необхідності  залучати запозичені  кошти , тобто бути  кредитоспроможним. Кредитоспроможним рахується підприємство при наявності в нього можливості для отримання кредиту і здатності своєчасно повернути кредитору отриманий кредит зі сплатою відповідних  процентів за рахунок власних  фінансових  ресурсів.  

     Поняття платоспроможності та ліквідності  дуже близькі, але друге більш  розширене. Від ступені ліквідності залежить платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний їх стан. Підприємство може бути ліквідним на звітну дату, але мати неблагоприємні показники в наступному часі та навпаки.

     Платоспроможність підприємства – це поняття, яке характеризує реальні можливості аналізує мого підприємства своєчасно розрахуватися по всім своїм боргам. 
 
 

     Система показників, що характеризують фінансовий стан підприємства: 

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними акоштами та цінними паперами.

     Коефіцієнт  загальної ліквідності характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками може бути погашений за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів, чи здатний позичальник взагалі розрахуватися по своїх боргових зобов’язаннях.

     Коефіцієнт  оборотності оборотних  коштів – це один із найбільш важливих показників ефективності, який характеризує швидкість обертання оборотного капіталу, та розраховується як відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості оборотного капіталу.

     Обернена  вартість коефіцієнта оборотності  оборотних коштів – рівень закріплення засобів в обороті, який характеризує суму, яка приходиться на одну гривню реалізованої продукції.

     Тривалість  одного обороту визначається відношенням тривалості періоду, за який розраховується показник (365 днів) до коефіцієнту оборотності оборотних коштів.

     Коефіцієнт  автономії показує ступінь незалежності підприємства від позичених коштів. Чим ближче його значення до 1, тим більше рівень економічної незалежності підприємства. Можливі коливання зміни цього показника від 0 до 1. Коефіцієнт автономії дорівнює часному від розділення вартості власного капіталу на загальну вартість майна підприємства.

     Коефіцієнт  обов’язковості дорівнює часному від ділення загальної заборгованості підприємства на власний капітал. Коефіцієнт обов’язковості показує суму запозичених коштів, які приходяться на 1 тис. грн. вартості власного капіталу підприємства. Чим нижче значення цього коефіцієнту, тим більш стійкий фінансовий стан. Критичним прийнято вважати значення коефіцієнту, яке дорівнює 1, коли загальна заборгованість дорівнює власному капіталу. Інші показники наведені у таблиці 6.                                                              

     Таблиця 5 

Аналіз  фінансового стану ПСП Агрофірма «Шовкова Протока» 

 
 

     Проаналізував показники фінансового стану  підприємства можна зробити висновок, що загалом ситуація в ПСП Агрофірма  «Шовкова Протока» змінилась на краще, так як в 2009 р., порівняно з 2008 р. зменшились всі показники рівня збитковості, а порівнюючи з 2007 р. зменшились наступні показники: рівня збитковості основного  капіталу (на 0,37), норма збитковості (на 0,09) та рівня збитковості  продажу (на 12,91).

     Збільшився  коефіцієнт загальної ліквідності (порівнюючи з 2007 р. – на 0,08,з 2008 р. –  на 0,02), який показує, в якій мірі оборотні активи покривають короткострокові  зобов’язання; але відбулося зменшення  коефіцієнту фінансування (на 0,08 та 0,09 відповідно).

     Погіршились показники рівня оборотності: зменшився  рівень оборотності оборотних засобів (на 0,04 та 0,47), відповідно збільшився рівень закріплення засобів в обороті (0,07 та 0,47) та збільшилась тривалість одного обороту (24,82 та 170,71). Але відбулося поліпшення наступних показників: збільшився рівень оборотності основного капіталу та власного капіталу (2007 р. – 1,9 та 0,87 відповідно, 2008 р. – 0,27 ).

      Зменшився коефіцієнт автономії (порівнюючи з 2007 р. – на 0,35, з 2008 р. – на 0,04), який показує  ступінь незалежності підприємства. 

      Продуктивність - це ефективність використання ресурсів - праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів і надання послуг.

      Продуктивність  можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції.

      Під продуктивністю праці розуміють реалізовану здатність конкретної праці (праці конкретних робітників) за одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг робіт.

      Праця – це єдність джерел праці (ресурсів), предметів праці та засобів праці. Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на отримання матеріальних та духовних благ.

      Праці – це розумові та фізични витрати  людини, які вона здійснює у процесі  виробництва.

      У процесі виробництва функцією живої  конкретної праці є створення  нової вартості, а також перенесення  робочого часу, матеріалізованого в  речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) і суспільної (живої  та уречевленої) праці.

      Кожне підприємство відрізняється визначеним рівнем продуктивності праці, що може підвищуватися або знижуватися  в залежності від різноманітних  чинників. Неодмінною умовою розвитку виробництва служить ріст продуктивності праці.

      Підвищення  продуктивності праці ПСП Агрофірма  “Шовкова Протока” полягає в тому, що частка витрат живої праці в  продуктах зменшується, а частка витрат минулої праці - збільшується, але при цьому загальна сума праці, укладена в кожній одиниці продукту, зменшується.

      На  рівень продуктивності праці впливає  розмір екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, а також  техніко-технологічний стан виробництва.

      Екстенсивна характеристика праці відбиває ступінь  використання робочого часу і його тривалість у зміну при сталості інших характеристик. Чим повніше  використовується робочий час, чим  менше простоїв, непродуктивних витрат часу і чим довша робоча зміна, тим вище продуктивність праці. Екстенсивна  характеристика праці має видимі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавчо встановленого  робочого дня робочий час цілком використовується на продуктивну працю, то це буде межею можливого розміру екстенсивного використання праці.

      Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості в одиницю часу і вимірюється  кількістю витраченої на цей час  енергії людини. Чим вище інтенсивність  праці, тим вище її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності  визначається фізіологічними і психічними можливостями людського організму, а це означає, що інтенсивність праці  має фізіологічні межі і не може бути необмеженою.

      Таким чином, інтенсивність праці - важливий чинник продуктивності, але він має  фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм витрати людської енергії.

      Джерелом  росту продуктивності праці ПСП  Агрофірма “Шовкова Протока”, що не має меж, є науково-технічний прогрес, техніко-технологічне удосконалювання  виробництва, поява нових матеріалів, видів енергії й ін.

      Ріст  продуктивності праці на підприємстві проявляється у виді:

      - збільшення маси продукції, утворюваної  в одиницю часу при незмінній  її якості;

      - підвищення якості продукції  при незмінній масі, утворюваної  в одиницю часу;

      - скорочення витрат праці на  одиницю виробленої продукції;

      - зміни співвідношення витрат  живої і минулої праці у  бік росту частки витрат минулої  праці при загальному скороченні  витрат праці;

      - скорочення часу виробництва  й обертання товарів;

      - збільшення маси і норми прибутку.

      Цілком  очевидно, що можуть бути різноманітні комбінації зазначених видів прояву росту продуктивності праці. Кожний із них окремо й у сполученні з  іншими свідчить про велике значення рівня продуктивності праці і  її приросту для економіки підприємств, що знаходяться під впливом конкуренції , що посилюється , на ринках товарів, послуг і праці.

      Ріст  продуктивності праці забезпечує підприємствам  і всьому суспільному виробництву  подальший розвиток і сприятливі перспективи, що в кінцевому рахунку  веде до підвищення рівня життя населення. 

Таблиця 6.

Аналіз  рівня продуктивності праці