Організація та шляхи вдосконалення обліку праці та її оплати в рослинництві

 

ВСТУП 

     У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює  нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується  у формі оплати праці.

      Облік праці та її оплати займає значне місце в бухгалтерському обліку підприємства і тому повинен бути організован таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг, тому обрана тема дипломної роботи є дуже актуальна.

      Мета  курсової роботи полягає у дослідженні теоретичних і практичних аспектів обліку праці та її  оплати, придбання навичок прийняття рішень в області бухгалтерського обліку і уміння вивчати та узагальнювати літературні джерела, обліково-звітні матеріали, вирішувати практичні завдання, розробляти обґрунтовані висновки та пропозиції, вміти збирати найбільш адекватні до конкретної ситуації методи та засоби вирішення проблем, що розглядаються у курсовій роботі, оцінювати можливу результативність та ефективність одержаних результатів.

      Завдання  дослідження включає:

     - розкриття теоретичних і практичних аспектів обліку оплати праці;

     - вивчення законодавчої нормативної бази фінансової діяльності підприємства в Україні, інформаційної бази підприємства, існуючої літератури вітчизняних і зарубіжних авторів з теми дослідження;

     - стислу економічну характеристику ПСП Агрофірма «Шовкова Протока»;

     - розгляд документування та обліку руху особового складу підприємства;

     - вивчення первинного обліку оплати праці;

     - вивчення синтетичного і аналітичного обліку заробітної плати;

     - аналіз видів утримань із заробітної плати та порядок їх обліку;

     - вивчення обліку розрахунків з соціального страхування;

     - проведення економічного аналізу прямих витрат на оплату праці на підприємстві;

     - аналіз і узагальнення результатів виробничо-господарської і комерційно-фінансової діяльності ПСП Агрофірма «Шовкова Протока»;

     - розробку планів подальшого розвитку підприємства;

     - розробку ефективних заходів господарювання;

     - обгрунтування напрямків вдосконалення обліку оплати праці.

      Предметом дослідження є методичні, організаційні  та практичні питання обліку, аналізу  оплати праці на підприємствах всіх форм власності.

      Об’єктом  дослідження є теоретичні і практичні  аспекти обліку, аналізу оплати праці  на прикладі ПСП Агрофірма «Шовкова Протока», що здійснює діяльність по переробці насіння соняшнику на давальницький основі.

      Теоретичною та методологічною основою дослідження  стали законодавчі та нормативні акти України, міжнародні та національні  стандарти бухгалтерського обліку, інформаційна база підприємства (бухгалтерський управлінський облік, звітність  та інше) використано традиційні методи і прийоми бухгалтерського обліку, інструктивні матеріали, що регламентують  організацію оплати праці , методику її обліку, наукові розробки вітчизняних  і зарубіжних економістів з обліку і аналізу заробітної плати.

      В курсовій роботі розглянуто теоретичні та правові основи обліку трудових ресурсів та фонду оплати праці, зроблено аналіз використання трудових ресурсів та фонду оплати в ПСП Агрофірма «Шовкова Протока», обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення організації обліку розрахунків по оплаті праці та запропоновано шляхи підвищення оплати праці.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОПЛАТИ ПРАЦІ .

1.1Правові  засади обліку оплати праці. 

   Україна вступає в світове економічне та законодавче товариство. Всю свою діяльність держава повинна будувати на законодавчий основі. Оплата праці  – соціальний та політичний фактор. Правове регулювання оплати праці  повинно залишатись на державному рівні. На будь-якій виконуваємій низько кваліфікованій праці оплата не повинна бути нижче  прожиткового мінімуму, не повинно  бути дискримінації по оплаті за однаковий  труд, якісний труд необхідно заохочувати  додатково, законодавчо регулювати додаткову оплату за особливі умови  праці.

      Основним  законодавчим актом є Конституція  України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

      У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

      Згідно  з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його організації до ліквідації у встановленому порядку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника чи уповноваженого органу, згідно законодавства та установчих документів.

      Аудиторська палата України прийняла рішення  від 18.02.98. №73 про введення з 1 січня 1999 року Національних нормативів аудита, що разом із Законом України «Про аудиторську діяльність» і Кодексом професійної етики аудиторів України регулюють порядок проведення аудита в країні.

      Питання оплати праці регулюється основними  нормативними документами:

     - Кодексом законів України про працю ;

     - Законом України „Про оплату праці” від 20.02.96р.№49/96-ВР;

     - Законом України „Про компенсіцію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати ” від 19.10.2000 № 2050-III, зі змінами і доповненнями;

     - Законом України „Про відпустки” від 15.11.96 зі змінами і доповненнями;

     - Порядком призначення та виплати допомоги при народжені дитини та допомоги по нагляду за дитиною до досягнення їю трьохрічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 11.01.07 № 13;

     - Питанням виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по нагляду за дитиною до досягнення їю трьохрічного віку, затверджений постановою КМУ від 16.01.07 № 32;

     - Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 № 100, зі змінами і доповненнями;

     - Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323;

     - Декретом КМУ „Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.92 № 13-92 зі змінами і доповненнями;

     - Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.03 № 1078;

     - Методичними рекомендаціями по використанню сумированого обліку робочого часу, затвердженими приказом Міністерства труда та соціальної політики України від 19.04.06 № 138.

      Нарахування, виплата та облік оплати праці  мають проводити згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові  відносини.

      Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання  оплати праці працівників підприємств  усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і  гарантій, а також шляхом прогресивного  оподаткування доходів громадян .

      Закон України «Про оплату праці», який введено  в дію з 1 травня 1995 р. визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають  у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

      Відповідно  до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

      Розмір  заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства.

      Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

      Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

      Мінімальна  заробітна плата — це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). До мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні і компенсаційні виплати. На початку 90-х років минулогу століття було спрощєно централізоване регулювання оплати праці. Підприємства почали самостійно вирішувати питання організації праці, заробітної плати, вибору тарифної сітки, тарифікації робіт та працівників, чисельності персоналу та нормування праці. Пряме державне регулювання обмежилось встановленням мінімального розміру оплати праці та визначення ставок заробітної плати працівників бюджетної сфери. А.Є.Ільїн вважає, що держава при встановленні мінімального розміру оплати праці повинна відштовхуватись не від можливостей бюджету, а із її суті. Мінімальна заробітна плата призначена відгородити працівників від свавілля з боку наймача при визначенні ціни робочої сили .