Організація та шляхи вдосконалення обліку праці та її оплати в рослинництві

      Нові  законодавчі акти не обмежують розміри  оплати, але податкові нарахування  до внебюджетних фондів, постійні зміни  при розрахунку сум утримань із заробітної плати, достатньо трудомістка система  нарахувань, утримань, розрахунки з  бюджетом, примушують підприємства йти  по шляху нарахування заробітної плати по мінімальному розміру, а  сплачувати повний розмір через «чорну касу».

      Заробітна плата тісно пов’язана з відмінностями в важкості виконуємої праці. Чим складніше виконуєма праця, тим більше вона потребує знань,  розумових та фізичних навантажень, досвіду, тим з більшим правом при прочих рівних умовах працівник може претендувати на збільшенну оплату своєї праці. Таким чином, заробітна плата потребує порівняння різноманітних видів робіт з точки зору їх важкості та рівня кваліфікації працівника, у чому складається основа її дифірінціації .

      Відповідно  до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається  з основної, додаткової частини, заохочувальних і компенсаційних виплат. Проте за радянських часів структура заробітної плати включала лише основну та додаткову частини. Заробітна плата визначалась як винагорода, основна частина якої не залежала від прибутку (рентабельності) підприємства, організації, установи. Р.Лівшиць, характеризуючи структуру заробітної плати, виділяв основну (постійну) та додаткову (перемінну). Основна частина – це оплата за затратами праці у розмірах, встановлених у централізованому порядку для всієї країни. Для факторів, що визначали цю частину, притаманний постійний або тривалий вплив: складність праці, кваліфікація робітника, умови праці. Основою постійної частини заробітної плати була тарифна система, до якої входили тарифні ставки та посадові оклади . Додаткова частина відноситься до сфери локального регулювання – це оплата за результатами праці в розмірах, встановлених на кожному підприємстві. Зумовлювалася вона перемінними факторами, які відображали суб’єктивне ставлення працівника до праці, його сумлінність, оператівнисть, ініціативність тощо. Ці фактори були доволі мінливі та часто коливались, впливали на розмір заробітної плати  через систему преміювання та інші заохочувальні виплати, що відображали саме результат праці. Останній об’єднував об’єктивні дані працівника з його фактичним реальним ставленням до праці через розмір оплати праці.

      На  підприємстві застосовують дві форми  оплати праці: погодинна та відрядна.

      Погодинна – нарахування заробітної плати  залежить від фактично відпрацьованого  часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці  і передбачає проведення нарахування  заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка  встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і  фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують  заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно  відпрацьованого часу. Дні, в які  робітник виконує державні або суспільні  обов`язки, оплачується в загальному порядку.

      Погодинна заробітна плата – форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці – проста та погодинно-преміальна.

      При простій погодинній оплаті заробіток  визначається виходячи з кількості  відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

      При погодинно-преміальній оплаті додатково  вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов`язковою умовою преміювання  є виконання місячного плану  по технологічних етапах та обслуговування робітниками робочих місць, а  також відсутність браку та простоювання машин та обладнання. Премії робочим  нараховуються по місячних результатах  роботи пропорційно відпрацьованого  часу. Їх межовий розмір не повинен  перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках. Документом по обліку відпрацьованого  часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель служить  для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при  погодинній формі оплати праці, складання  звітності про чисельність і  склад працівників. Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам  певних верств населення, не зайнятого  на постійній основі, такого як: жінки  з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

      Відрядна  – нарахування заробітної плати  проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках  за оплату одиниці продукції. Тому заробіток  залежить від обсягів виконаної  роботи і потребує якості роботи.

      У відповідності до форм оплати праці  підприємство може встановлювати систему  оплати праці.

      Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між  мірою праці й мірою винагороди працівників.

      А) пряма відрядна. При прямій відрядній  формі оплаті праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю  обігу незалежно від рівня  виконаних норм виробки. Заробіток  визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

      Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників  залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

      Б) відрядно-преміальна – до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи.

      В) відрядно-прогресивна – об’єм  робіт виконаний зверх норми  сплачується по збільшених розцінках.

      Відрядна  заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади  пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

      Г) акордна – заробітна плата  нараховується за комплекс виконаних  робіт у встановлений термін по відповідних  розцінках. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в  роботі.

      В умовах переходу економіки України  до ринкового механізму функціонування, дуже важливими задачами є прискорення  науково-технічного прогресу, зменшення  використання “живої” праці, механізація  трудомістких робіт, оптимізація використання трудових ресурсів, зменшення втрат  робочого часу.

      На  підприємстві облік чисельності  робітників та службовців, їх заробітної плати повинен бути документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Дуже важливо  відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання  нормативів та динаміку показників про  працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного  співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати. Робітники  реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві у відповідності з  Законом України, що конкретизує  права та обов’язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплати.

      Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні  вести окремий облік:

     - фонду заробітної плати робітників і службовців: складу за списком; складу поза списком (поза штатом);

     - разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

     - інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям. 

      Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах  є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах - асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

      Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються  з відповідних бюджетів, а також  частина доходу, одержаного внаслідок  господарської діяльності та з інших  джерел. Об’єднання громадян оплачують  працю найманих працівників з  коштів, які формуються згідно з  їх статутами.

      З метою виконання задач, що стоять перед обліком, на підприємстві обов’язково повинен бути контроль:

      - за чисельністю персоналу та  використанням робочого часу;

      - за правильністю документального  оформлення виробки робочих та службовців;

      - за своєчасним нарахуванням заробітної  плати та допомог, а також  їх видаванням;

      - за своєчасним утриманням сум  податків та перерахування їх  до бюджету;

      - за плануванням звітів про працю .

      Таким чином, на думку багатьох вчених , заробітна  плата – це джерело доходу працюючих. Вона характеризує відношення держави  до своїх громадян та використовується як важливіший важіль в управлінні економікою. Від розміру заробітної плати залежить товарооберт, розвиток будівельної галузі, індустрії відпочинку, охорони здоров’я. По тому, як живуть громадяни держави моно скласти  думку о її добробуті. Високий  рівень доходів середнього класу  населення дозволяє залучати кошти  в будівельну галузь, розвивати особисте будівництво, частину вільних коштів спрямовувати на відпочинок або спортивні  заходи, займатись на платній основі бажаним ділом .

      Розглянувши роботи зарубіжних та вітчизняних вчених, загальні підходи до питання оплати праці та її обліку, можна зробити  висновок:

• Оплата праці, як складне соціально-економічне явище, відображає взаємодію багатьох економічних та соціальних процесів і активно впливає на стан суспільства і потребує подальшого розвитку методології її аналізу на базі поєднання підходів класичного, неокласичного, марксистського і інституціонального напрямків економічної теорії.
• Сучасний стан оплати праці у трансформаційній економіці є перехідним, неринковим за змістом, неефективним та суперечливим, що не дозволяє їй виконувати роль стимулюючого чинника розвитку виробництва і науково-технічного прогресу, не забезпечує нормального відтворення робочої сили і суспільного відтворення у цілому.
• Економічне зростання в Україні у останні роки та становлення його інноваційно-інвестиційної моделі актуалізує необхідність подальшого радикального реформування оплати праці, бо як демонструє світовий досвід, економічна модернізація неможлива без підвищення трудової активності населення.
• Необхідно впровадження мотиваційної моделі оплати праці, що пов’язано, насамперед, з необхідністю суттєвого підвищення її розміру на базі підключення внутрішніх і зовнішніх джерел: підвищення її частки у собівартості продукції і ВВП, детінізації економіки і скорочення тіньових виплат, оптимізації податкового навантаження на заробітну плату, спирання на чинники зростання продуктивності і ефективності праці.
• Державно-нормативному регулюванню оплати праці в умовах перехідної економіки України притаманна функціонально-секторна структура, яка відображає головні цілі і завдання держави з забезпечення ефективної реалізації функцій заробітної плати, особливості і межі державного впливу на оплату праці робітників різних секторів економіки: державного, включаючи бюджетний, і приватного.
• Подолання суперечностей у змісті та цілях здійснення функцій державно-нормативного регулювання оплати праці на національному і секторному рівнях, забезпечення їхньої загальної спрямованості на реалізацію соціальної складової економічної функції держави і її соціальної функції є важливішим завданням реформи організації оплати праці в Україні .

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  2.ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ  ПО ОПЛАТІ ПРАЦІ 

2.1. Організаційно – економічна характеристика ПСП Агрофірма «Шовкова протока». 

     Лутугинський  район розташований у центральній  частині Луганської області. Відстань від районного центра — м. Лутугине — до обласного центра складає  22 км. Відносно недалеко розташовані такі великі промислові міста, як Алчевськ, Стаханів, що негативно впливає на екологію цієї місцевості.

     Через район проходить багато автомобільних  доріг, залізнична колія. Він знаходиться  у дуже вигідному економіко-географічному місцезнаходженні.

     Землекористування ПСП Агрофірма «Шовкова Протока» розташоване в агрогрунтовому районі Донецькій Кряж, на північному склоні головного водорозділу.

     Характерним для даної території є складне  об’єднання морфологічних елементів рельєфу, різноманіття грунтообразуючих порід та умов зволоження.

     За  результатами грунтових досліджень пахотних земель господарства відокремлюють 21 грунтовий вид, найбільш розповсюдженими  з них є (93%): 

     

• чорнозем  звичайний малопотужний, малопридатний  на лісовидній суглинці – 850 га;
• чорнозем звичайний малопотужний, слабозмитий – 1858 га;
• чорнозем міцних карбонатних порід – 1314 га.

     Велику  повторюваність мають засухи та сузовії. Кількість засушливих днів складає  в середньому 60, а в сухі роки їх кількість зростає до 100 – 120. В  окремі роки запаси продуктивної вологи не забезпечують зріст озимих. Рельєф ділянок відносно рівний. ПСП Агрофірма "Шовкова Протока" знаходиться на території, для якої властиво помірно - континентальний клімат зі спекотним сухим літом та малосніжною зимою. Середньорічна температура становить       + 8 °С. Середньорічна кількість опадів по району 383 мм.

     ПСП Агрофірма «Шовкова Протока» спеціалізується  на вирощуванні зернових та продукції  тваринництва. Середньорічна кількість  робітників у 2007 складала 33 чоловік, 35 чоловік у 2008 році та 31 чоловік у 2009 році.