Організація та шляхи вдосконалення обліку праці та її оплати в рослинництві

      Залучені  платником податків кошти, у зв’язку з отриманням фінансових кредитів від іншої особи, не входять до складу валових доходів та не підлягають оподаткуванню. При поверненні платником податку кредитору основної суми боргу, такі суми до складу валових витрат не входять.

      Але необхідно відмітити, що надати підприємству кредит комерційний банк може при  умовах, що це підприємство має реальну  можливість та правові форми забезпечення своєчасного повернення кредиту  та сплати відсотків за користування кредитом, що не можна сказати про  ПСП Агрофірма «Шовкова Протока».

     Отримання фінансової допомоги, яку необхідно  повернути.

      Отримати  грошові кошти у вигляді фінансової допомоги, яку необхідно повернути, підприємство може як у юридичної, так  і у фізичної особи. Для цього  необхідно у письмовій формі  заключити договір позики, який повинен  вміщувати інформацію про суму фінансової допомоги, строку її повернення, порядку  розрахунків, правах та зобов’язаннях  сторін (п.1 гл.71 ГК).

      У випадку, коли сторонами не планується виплата на суму позики процентів, у  договорі обов’язково закріплюється положення про безоплатний характер такого договору (ст.1048 ГК).

      Якщо  позичальником підприємства є юридична особа – платник податку на прибуток (до того ж не маючий пільг  по даному податку), то при отриманні  від нього повертаємої фінансової допомоги, валовий дохід підприємства на суму такої допомоги не збільшується. У договорі при цьому вказується, що позичальник – платник податку  на прибуток, який не має по даному податку  пільг.

      У випадку,якщо на кінець звітного року допомога не буде повернена, боржнику потрібно буде включити до складу валових  доходів суму відсотків, умовно нарахованих  на суму повертаємої фінансової допомоги, яка залишилась неповерненою на кінець звітного періоду. Відсотки нараховуються  у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день фактичного використання такої фінансової допомоги.

      Що  стосується повертаємої фінансової допомоги, отриманої від фізичної особи або від інших осіб, котрі  не є платниками податку на прибуток (або маючих пільги по даному виду податків), то у підприємства на суму такої допомоги виникає валовий дохід по результатам звітного періоду, в якому була отримана допомога, і валові витрати по результатам звітного періоду, в якому виникло її повернення.

      Отже, якщо допомога повернута у тому ж  звітному періоді, в якому була отримана, то не виникає ані валових доходів, ані валових витрат.

      Також необхідно звернути увагу, що для  того, щоб фінансова допомога підпадала  під оподаткування як повертаєма, договір на отримання такої допомоги має бути безвідсотковим та складеним  у письмовій формі.

     Реалізація  основних фондів підприємства, які  не використовуються, інших необоротних  активів.

      Цим варіантом можуть скористатися, наприклад, ті підприємства, які не використовують і в майбутньому не планують використовувати  у своїй господарський діяльності деякі основні фонди, інші необоротні активи. Цей варіант найбільш підходить  нашому підприємству. До 2004 року ПСП Агрофірма «Шовкова Протока» займалось виробництвом макаронних виробів, безалкогольних напоїв та пива, оцту. На балансі товариства знаходиться макаронний цех, цех по виробництву напоїв та оцту, а також адміністративна будівля, які не використовуються.

     Здавання  в оренду основних фондів.

      Вищеназвані основні фонди ПСП простаюють, і тому оптимальним рішенням питання про залучення коштів для виплати заробітної плати було б здавання цих основних фондів в оренду.

      Для цього необхідно заключити у  письмовій формі договір оренди згідно вимогам п.1 та 5 гл.58 ГК.

     В умовах становлення ринкової економіки  в нашій країні особливого значення набувають питання практичного  вживання сучасних форм управління персоналом, що дозволяють підвищити соціально-економічну ефективність будь-якого підприємства, у тому числі і ПСП Агрофірма «Шовкова Протока».

     Пропонуючи  шляхи підвищення оплати праці, насамперед, ми розглядаємо можливість цього  підвищення внаслідок збільшення обсягів  виробництва продукції і, відповідно, збільшення отриманого доходу підприємства від реалізації цієї продукції. Найбільш оптимальним варіантом при цьому  є гідна мотивація праці, застосування винагород для спонукання людей до ефективної діяльності. Але необхідно мати на увазі,що хоча винагорода займає значне місце в процесі мотивації праці, тим не менш,вона має більш широкий зміст, чим просто гроші чи задоволення, з якими найчастіше це слово асоціюється.

     Рис. 3.1. Мотиваційна схема 

     Щоб вирішити будь-яку проблему чи виконати роботу, керівник володіє трьома видами ресурсів: людьми, грошима і часом.

     Як  правило, наявність грошей і часу завжди обмежена по своєму для кожного  керівника. А от люди... Саме люди є  найбільше коштовним ресурсом для керівника і якщо він хоче добитися успіху, то повинен уміти спонукати їх до дії, розвивати в них це почуття і заохочувати його. А щоб навчитися цьому, потрібно знати і розуміти не тільки те, що вони собою становлять, але також і те, що мотивує їх до дії.

     Проаналізувавши діючу систему оплати праці на підприємстві, можна висунути пропозицію щодо експерименту із різноманітними альтернативними трудовими угодами. Ці заходи мають на меті підвищити рівень виконання роботи і мотивації працівників за допомогою забезпечення більшої гнучкості в роботі. Найпопулярнішими альтернативними трудовими угодами є: стислий робочий графік, гнучкий робочий графік і поділ робочого місця.

     Ще  однією потенційно корисною альтернативою для аналізованого підприємства є так званий поділ робочого місця, за якого між двома частково зайнятими працівниками ділять одну повну ставку на дві половини. Одна особа може виконувати роботу з 8 : 00 до обіду, а інша – із 13 : 00 до 17 : 00. Поділ робочих місць вигідний для осіб, які хочуть працювати неповний робочий день або коли високий рівень безробіття.

       Мотиваційна стратегія базується на аналізі, ситуації і застосовуваному стилі взаємодії керівника з іншими людьми. Характерні такі мотиваційні методи:

• використання грошей як інструмент винагороди і стимул;
• накладення стягнень;
• розвиток почуття причетності;
• мотивування через саму роботу;
• винагорода і визнання досягнень;
• участь у керівництві;
• заохочення і винагорода групової роботи;
• спілкування і розвиток працівників;
• лімітування обмежувальних факторів.

       Але потрібно мати на увазі, що підвищення зарплати не завжди автоматично призводить до підвищення ефективності і продуктивності праці, хоча нестача грошей чи затримка виплати зарплати однозначно призводять до зростання невдоволення, напруженості і зниження результатів праці. Оплата праці є мотивуючим фактором, тільки якщо вона безпосередньо зв’язана з підсумками праці. Працівники повинні бути впевнені в наявності стійкого зв’язку між матеріальним винагородженням та своєю працею. В заробітній платні обов’язково повинен бути присутній компонент, який залежить від досягнутих результатів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

      Заробітна плата – це точка перетину інтересів  багатьох: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати майже як найважливіше. У зв’язку з цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов’язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона, як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок - абсолютно точно знати, як проводити будь-які розрахунки, пов’язані із заробітною платою. Питання нарахування заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства. З одного боку, це пов'язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ. З іншого боку, - з той обставиною, що суми, що спрямовуються підприємством на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов’язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

      Бухгалтерський  облік оплати праці на підприємстві повинен забезпечувати:

• точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати;
• правильний підрахунок утримань із заробітної плати;
• контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітки робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.;
• правильнее нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

      Останнім  часом законодавчі і нормативні документи, що регламентують оподатковування  витрат на оплату праці, змінювалися  досить часто і кардинально. Яскравим прикладом служить Закон України  «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 06 97 р № 400/97 ВР, із змінами і доповненнями. Тому бухгалтеру важливо знати, як здійснювати  оподаткування тієї або іншої  виплати в даний час Бухгалтерський облік тісно пов'язаний із багатьма категоріями економічних наук, і насамперед - із категоріями споживчого ринку — ціною, рентабельністю, прибутком, фінансовою усталеністю, ліквідністю. Бухгалтерський облік служить першоосновою ефективної господарської діяльності.

      Організація заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням  праці і формами та системами  оплати праці. Тарифна система, яка  є основою організації оплати праці, включає в себе тарифну  сітку, тарифну ставку і тарифно-кваліфікаційні довідники. Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу. Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена за одиницю часу; норма часу - час, необхідний для виконання роботи в певних умовах. Існують 2 форми оплати праці - погодинна і відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (зарплата за одиницю часу); при відрядній - від кількості виробленої продукції і розцінок (зарплата за одиницю продукції( на неї. Застосовують 2 системи погодинної форми оплати праці — проста погодинна і погодинно-преміальна, при якій робітники крім основного заробітку отримують ще й премії.

      До  утримань відноситься прибутковий податок, який обчислюється виходячи з ставок прибуткового податку з доходів громадян; суми по виконавчих листах, по виконавчих написах нотаріальних контор; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; своєчасно не повернуті підзвітні суми; грошові нарахування (на нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування відповідно до чинного законодавства України; відрахування до Пенсійного фонду. Загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми заробітної плати за мінусом податків.

      Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає  суму до видачі на руки для кожного  робітника. Видача зарплати проводиться  по платіжних відомостях у встановлені  на підприємстві дні місяця на протязі 3-х днів, рахуючи отримання грошей в банку. По закінченню цього строку касир перевіряє, підсумовує видану зарплату, а проти тих, що не отримали її проставляє штамп «депоновано». На депоновані суми касир складає  реєстр невиданої зарплати, які здаються в банк на розрахунковий рахунок.

      Відпустки робітникам і службовцям за перший рік роботи надаються по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпусток з 01.01.1997р. всім працюючим розраховується в календарних днях. Сума відпускних нараховується виходячи з суммарного заробітку за останні 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період; з кількості календарних днів у році чи меншого відпрацьованого періоду і кількості календарних днів відпустки.