Облік тварини на вирощуванні та відгодівлі

    Загибель і дорізування кітних  вівцематок засвідчують також  в Акті про хід окоту овець  та в Акті на вибуття худоби  і птиці у розділі „Використання”, в якому обов’язково зазначають  кількість та якість  одержаних  шкурок від випоротків. Одночасно  з цим одержані випоротки (з товарними і нетоварними шкурками) відображають в Акті про хід про окоту овець.

    Всю продукцію окоту каракульських  овець, що надійшли протягом  дня на забійний пункт, записують  окремим рядком із кожної накладної  у відповідні графи Акта на вибуття худоби і птиці. Тут же показують вихід шкурок, нетоварних шкурок, тушок, сичугів, одержаних від переробки (забою).

    В кінці робочого дня Акт  на вибуття худоби і птиці  підписують всі члени комісії,  призначеної керівництвом підприємства  на період окоту для високоякісного прийняття продукції забійним пунктом. В кінці акта матеріально  відповідальна по забійному пункту особа розписується про прийняття продукції на відповідальне зберігання для наступного відправлення на склад сільськогосподарського підприємства чи продажу.

    На підприємствах, які закуповують  худобу, в подальшому її відгодовують, для оформлення закінчення відгодівлі  худоби та прийняття її від  скотаря чи свинаря, керівник  ферми складає Акт зняття худоби  з відгодівлі, нагулу, дорощування (ф. №98 б). Його складають окремо на кожен вид худоби у двох примірниках, один з яких передають в бухгалтерію, а другий зберігається на фермі. У випадках, коли молодняк тварин відпускають працівникам підприємства у рахунок заробітної плати або як натуральну оплату праці, оформляють Накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87). В цій накладній вказують кількість голів, їх живу масу, вартість, інвентарний номер, стать, вік.

    Важливе значення в обліку  відіграє оцінка тварин протягом  року, які переводяться в старші вікові групи або вибувають з господарства. Молодняк великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці оцінюється за фактичною живою масою та плановою собівартістю, а молодняк звірів, кролів та коней – за плановою собівартістю утримання, обчисленого виходячи з кількості кормо-днів перебування в групі і планової собівартості одного кормо-дня.

    В кінці року планова собівартість  молодняку тварин, що переведені  в старші вікові групи і  вибули з господарства, доводиться  до рівня фактичної шляхом коригування сум методом до проводки або „червоне сторно”.

    Протягом року всі фактичні  витрати на утримання тварин  на вирощуванні і відгодівлі  обліковують за економічними  елементами, затвердженими Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

    Вибракуваних з основного стада  дорослих тварин і тварин, поставлених  на відгодівлю, відображають в  обліку за балансовою вартістю.    

2.3 Первинний облік  надходження та  руху продукції  у тваринництві.

    На тваринницьких фермах сільськогосподарських підприємств отримують різноманітну продукцію: молоко, яйця, вовну, мед тощо. Для обліку її надходження у тваринництві застосовують чимало документів. Це пов’язана перш за все з великою різноманітністю умов виробництва і характеристик окремих видів продукції в різних галузях тваринництва.

    Облік молока.  Первинним документом для обліку надоєного молока є журнал обліку надою молока (форма № 112). Його веде завідувач ферми, обліковець, оператор машинного доїння чи старша доярка. В цьому документі по кожній доярці чи групі (бригаді) доярок щодня записують кількість корів, яких вони доглядають, і кількість одержаного молока по кожному доїнню окремо. До того ж обов'язково зазначають масу та жирність (%) молока. Коли на фермі проводять контрольні надої, їх результати відображають в журналі у звичайному порядку, ставлячи помітку "контрольне доїння". Дані таких надоїв використовують для племінної та зоотехнічної роботи на фермі.

    Наприкінці робочого дня доярка чи оператор машинного доїння своїм підписом в журналі затверджують загальну кількість надоєного молока і процент жирності. Журнал обліку надою молока також підписує завідувач ферми.

    Журнал ведуть в одному примірнику  та 15 днів зберігають на фермі, після чого його подають до бухгалтерії господарства.

    Як правило, частину молока сільськогосподарські підприємства віддають переробникам (заготівельникам) чи реалізують іншим шляхом, а решту використовують самі. При доставці молока на переробні (заготівельні) підприємства на кожну партію молочної сировини виписують спеціальну товарно-транспортну накладну на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)). У ній заповнюють усі реквізити про кількість та якість продукції.

    Варто зазначити, що переробним (заготівельним) підприємствам заборонено приймати молочну сировину від сільськогосподарських товаровиробників, у яких немає довідки державної установи ветеринарної медицини про ветеринарно-санітарне благополуччя, їх надають переробникам (заготівельникам) щомісяця не пізніше 3-го числа. 

    Крім цього, сільськогосподарські підприємства повинні кожні півроку надавати переробним підприємствам довідку про якість молочної сировини за показниками безпеки (якщо з молока виробляють продукти дитячого харчування — щомісяця).

    Збираючись відправляти молоко для реалізації на ринок потрібно, щоб була товарно-транспортна накладна. Потім треба скласти Звіт про продаж сільськогосподарської продукції (форма № 125).

    Також потрібна товарно-транспортна  накладна, коли молоко відправляють на переробний пункт у своєму господарстві. Обслуговуючи їдальні, дитячі дошкільні установи та пункти видачі молока як спецхарчування, неодмінно потрібно виписати накладну внутрішньогосподарського призначення (форма № 87) чи лімітно-забірну карту на одержання матеріальних цінностей (форма № 117 АЛК).

    Щодня дані про кількість надоєного і відправленого молока заносять у відомість руху молока (форма № 114), яку ведуть на кожній фермі у двох примірниках. У відомість включають кількість надоєного молока в цілому по фермі від кожного доїння і всього за день, а також проданого переробним (заготівельним) підприємствам, переданого на  переробку, використаного для випоювання молодняка худоби, на громадське харчування тощо.

    Після закінчення звітного періоду перший примірник цієї відомості разом із журналами обліку надою молока, лімітно-забірними картами, товарно-транспортними накладними та іншими документами подають до бухгалтерії і господарства. Другий примірник відомості залишається у завідувача ферми або приймальника молока й замінює собою книгу складського обліку. 

    Останніми роками сільгосппідприємства часто приймають молоко від громадян, які проживають на території господарства. потім здають його переробникам (заготівельникам). Кількість прийнятого (закупленого) молока у населення записують до розрахункової книжки на молочну сировину, що закуплена у господарствах населення.  

    Визначають якість молока, яке приймають від населення, на вміст жиру і білка, органолептичні показники, чистоту, щетину, соматичні клітини не рідше одного разу на декаду і записують до розрахункової книжки здавача та приймального журналу. Інші показники якості перевіряють, якщо виникають сумніви щодо відповідності молока, прийнятого у населення, чинним стандартам та технічним умовам. 

    Варто підкреслити, що переробники (заготівельники) не мають права приймати молочну сировину від господарств населення, якщо останні не пред'являють ветеринарного паспорта на корову та довідки відповідної державної установи ветеринарної медицини про ветеринарно-санітарне благополуччя господарств—постачальників продукції. Такі довідки надають щомісяця не пізніше 3-го числа.

    Для розрахунків з населенням складають приймально-розрахункову відомість на видачу грошей за закуплене молоко.

    Облік вовни. На вівчарських фермах обліковують настрижену вовну у щоденнику надходження і відправлення вовни (форма № 116) та актах настригу і приймання вовни (форма № 115). Перший веде завідувач вівчарської ферми або спеціально призначений завідувач пункту стриження овець в одному примірнику на кожну статево-вікову групу овець, які закріпленні за чабанами.

    Настрижену вовну приймають за масою окремо від кожного стригаля. При цьому в щоденнику напроти його прізвища до першого рядка заносять кількість стрижених овець, а до другого — кількість зданої вовни. Кількість настриженої вовни зазначають у натуральній масі. В сільськогосподарських підприємствах, де овець перед стриженням переганяють через водойму, настрижену грубу перегінну та напівперегінну вовну вказують також у натуральній масі, тобто в перерахунку на немиту вовну. Правильність записів у щоденнику стригалі підтверджують своїми підписами.  

    У другому розділі щоденника зазначають масу брутто, тари і нетто кожного виду вовни за рунами, забарвленням, класом, станом. Коли вовну відправляють з місць стриження на заготівельні пункти або склади господарства, в цьому розділі записують,, куди і за якими документами її відправлено. Також складають товарно-транспортну накладну на відправку-приймання вовни (форма № 1 с.-г. (вовна)).

    В кінці робочого дня (зміни)  завідувач ферми або пункту  стриження підсумовує надходження  вовни, кількість стрижених овець  кожним стригалем всього за  день та залишки вовни. Записи у щоденнику скріпляють своїми підписами зоотехнік сільськогосподарського підприємства, завідувач пункту стриження овець, класирувальники вовни, чабан та особа, яка прийняла вовну. 

    Згодом на підставі даних щоденника складають акт настригу і приймання вовни| (форма № 115). Він потрібен для документального оформлення вовни, яка надходить при острижені овець як вручну, так і спеціальними стригальними апаратами. В ньому вказують породу, вікову групу, кількість і якість отриманої вовни, а також показники настригу вовни з однієї вівці за планом і фактично. Акт складають у трьох примірниках, з яких перший додають до щоденника надходження і відправлення вовни. Він є підставою для оприбуткування вовни на складі. Другий — залишається у бригадира чи старшого чабана і є підставою для нарахування заробітної плати чабанам, а третій примірник акта передають зоотехніку для складання підсумкового Звіту про стриження овець. Акт підписують зоотехнік, чабан, за яким закріплені вівці, завідувач ферми та пункту стриження овець.

    При відвантаженні вовни для переробки складають документ — покіпний опис (форма № 115-а). У ньому вказують масу (брутто) відвантаженої вовни по кіпам, сортименту і якості (із відсотком виходу чистого волокна). Опис видають у трьох примірниках, із яких перший залишається в пункті відправки вовни, другий — у переробного підприємства, третій — з відміткою про приймання повертається сільськогосподарському підприємству для звіряння прийнято  маси вовни з відправленою і для проведення відповідних записів у регістрах обліку.

    Облік яєць.  У сільському господарстві зібрані яйця обліковує завідувач ферми у щоденнику надходження сільськогосподарської продукції (форма № 81). Щоденник заповнюють щодня в одному примірнику. У ньому зазначають кількість курок-несучок, закріплених за кожною пташницею, кількість зібраних цілих та битих яєць. В окремий щоденник заносять кількість яєць, одержаних від молодняку птиці. 

    Правильність записів у щоденнику пташниці підтверджують своїми підписами. В кінці кожного дня завідувач ферми підраховує в щоденнику данні про надходження яєць, наявність курок-несучок і підписує його. У встановлені планом документообороту дні щоденник разом з документами на відправлення яєць здають до бухгалтерії.

    У спеціалізованих птахівничих господарствах облік одержаних яєць веде начальник цеху чи бригадир у картці обліку руху дорослої птиці (форма № 108). Її ведуть у двох примірниках протягом місяця на кожну вікову групу дорослої птиці, закріпленої за окремими пташницями. Щоденне надходження яєць реєструють в окремій графі картки, аналогічно оприбутковують яйця, одержані від молодняку птиці. В картці також відображають щоденний рух поголів’я  курок-несучок, визначають середньомісячну їх кількість і несучість. Наприкінці місяця один примірник картки разом з іншими документами здають до бухгалтерії, другий залишають у справах цеху чи ферми.

    Яйця щодня здають за накладними (внутрішньогосподарського призначення) (форма № 87) на склад, де їх  сортують відповідно до затверджених  стандартів за масою і категоріями. Відсортовані яйця пакують у спеціальні стандартні ящики, на які  наклеюють ярлики. На них зазначають категорію яєць, прізвище пакувальника та дату випуску. Результати сортування яєць, що надходять на склад, оформлюють актом на сортування яєць.

     Деякі особливості має облік яєць у цехах інкубації. У такий цех яйця передають за накладною, де кожну їх партію сортують і записують результати в акті на сортування яєць у цеху інкубації (форма № 109). Непридатні для інкубації яйця здають на склад за накладною з поміткою "Брак від інкубації”. Партії яєць, яку закладають в інкубатор, присвоюють порядковий номер, який зберігається за нею до кінця інкубації та після виведення молодняку до певного віку.