Облік грошових коштів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Основною метою викладання  дисципліни «Фінансовий облік І» є надання  інформації про фінансовий стан і  результати діяльності підприємства зовнішнім  і внутрішнім користувачам.

Фінансовий облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Таким чином, метою фінансового  обліку є надання користувачам повної неупередженої та достовірної інформації про господарську діяльність підприємства.

Фінансовий облік є обов’язковим для всіх підприємств. Він містить  інформацію про діяльність підприємства в цілому, виділяючи певні її елементи: доходи і витрати, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, власний капітал, розмір активів, тощо. Порядок ведення фінансового обліку жорстко регламентується державою, яка встановлює правила ведення обліку, склад та структуру звітів. Фінансова звітність оприлюднюється.

Особливості фінансового обліку:

• безперервне, суцільне і послідовне відображення господарських засобів і операцій (господарські операції відображаються з моменту створення підприємства до його ліквідації; в обліку відображаються всі господарські операції);
• обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів і здійснення господарських операцій. Всі записи здійснюються тільки на підставі правильно оформлених та перевірених первинних документів;
• використання специфічних засобів і прийомів (подвійний запис, рахунки, оцінка, інвентаризація);
• обов’язкове узагальнення даних бухгалтерського обліку в грошовій формі;
• обов’язкове ведення;
• жорстка регламентація з боку держави;
• оприлюднення;
• надання інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам;
• підлягає перевірці з боку держави, фінансових органів, аудиторів;
• надання інформації про діяльність підприємства в цілому.

Мета і завдання курсової роботи з дисципліни “Фінансовий облік  І” полягає в наступному:

- систематизувати, розширити, закріпити  теоретичні знання та практичні    навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу “Фінансовий облік І” ;

- перевірити вміння застосовувати  ці знання для оцінки постановки  обліку на конкретному підприємстві  і розробки пропозицій щодо  її вдосконалення;

- розвинути навички самостійної  роботи і використання отриманих  знань з організації і методики  наукових досліджень у вирішенні  завдань, поставлених у курсовій  роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ

1. Облік  операцій на інших рахунках у банку

Поточні та інші рахунки в банках відкриваються відповідно до Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України.

Відповідно до цієї Інструкції підприємству дозволено мати необмежену кількість рахунків у різних видах валют. Підприємство має право відкрити поточні рахунки (основний і додаткові), позикові рахунки, депозитні (для збереження вільних коштів під узгоджений з банком відсоток на певний строк), спеціальні. На поточному рахунку перебувають тимчасово вільні грошові безготівкові кошти, надходять гроші від підприємств-покупців, перераховуються підприємствам-постачальникам, до бюджету та іншим одержувачам коштів, зазначеним у платіжному дорученні платника. Операції надходження й витрати коштів з поточного рахунка оформляються платіжними дорученнями, платіжними вимогами, об'явами на внесок готівки, чеками, акредитивами, векселями. Суми недоїмки до бюджету за податками, штрафами, нарахованими податковими службами, стягуються в безспірному порядку інкасовими дорученнями.

Установи банків, відповідно до Інструкції здійснюють контроль обґрунтованості  грошових операцій підприємства, правильності оформлення документів, призначення  сум. Банк перевіряє заповнення реквізитів розрахункових документів: наявність платника, коду платника, рахунка платника, банку платника та його коду, наявність печатки і підписів платника. У той самий час банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податків на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до банку, що її обслуговує.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, необхідній для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менш двох), за один раз або за допомогою електронно-обчислювальних машин з використанням копіювального чи самокопіювального паперу.

Якщо використання копіювального (самокопіювального) паперу неможливе, то на всіх тотожних примірниках розрахункового документа в правому верхньому куті проставляються їх порядкові номери (наприклад, 1, 2, 3 і т.п.).

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ручкою або чорнилом темного кольору).

Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу  його виготовлення) повинен містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи відповідальних осіб.

Під час підписання розрахункового документа не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправляти та заповнювати розрахунковий документ кількома прийомами.

Розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, банк виконує протягом наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунка платника, що надійшли в банк після операційного часу, банк може виконати в день їх надходження, якщо це визначено договором про розрахунково-касове обслуговування.

Платіжні вимоги, які надійшли в  банк після операційного часу, банк (незалежно від наявності коштів на рахунку платника на час їх надходження) виконує протягом наступного операційного дня. Якщо на початок наступного операційного дня на рахунку платника буде недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то вони того самого дня виконуються частково і повертаються.

Якщо до банку надійшло одночасно  кілька розрахункових документів, то їх виконують додержуючись такого пріоритету: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів, потім — розрахункові документи на сплату платежів до бюджетів, після цього — платіжні вимоги, оформлені на підставі виконавчих документів. Всі інші документи виконуються в порядку їх послідовного надходження.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів за цими рахунками на початок операційного дня.

Платіжні доручення платника у  випадку відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок приймання і виконання таких платіжних доручень передбачений договором між банком і платником.

Платіжне доручення приймається  банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його оформлення. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і  нетоварними платежами:

- за фактично відвантажену чи продану продукцію (виконані роботи, надані послуги і т.п.) — у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлений законодавством і (або) обумовлений договором;

- для завершення розрахунків за актами звірення взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше терміну, встановленого чинним законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії і т.п.), на їхні рахунки, відкриті в банках;

- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;

- і в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.

Реквізит платіжного доручення  «Призначення платежу» заповнюється платником  так, щоб надавати повну інформацію щодо платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачеві.

У реквізиті платіжного доручення  «Призначення платежу» в залежності від конкретного випадку наводяться такі дані:

- у разі розрахунків за фактично відвантажену або продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) — назва товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата документа, на підставі якого вона здійснюється;

- якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то зазначається, що це попередня оплата, наводиться назва товарів (робіт, послуг), за які здійснюється оплата, а також номер і назва документа, на підставі якого вона здійснюється;

- при перерахуванні коштів за актом звірення взаємної заборгованості — назва товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дата і номер діючого акта звірення та дата, за станом на яку її здійснено;

- у випадку сплати платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, - дата виплати заробітної плати, форма її видачі (натуральна форма, виплати з виручки і т.п.) і період, за який здійснено виплату. Крім того, можуть бути наведені інші необхідні дані.

У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та збори  до державних цільових фондів, які утримані із заробітної плати і нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю, або (у разі недостатності коштів

на  рахунку платника для перерахування  утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно до суми виплаченої заробітної плати.

Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків у бюджет і зборів до державних цільових фондів, несе платник.

Платіжні доручення на перерахування  заробітної плати на особові рахунки  працівників підприємств, відкриті в установах банків, гроїиові чеки на одержання заробітної плати платник подає до банку разом із платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, або з документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Після проведення операції з перерахування  коштів банк зобов'язаний надати уповноваженому представнику підприємства, що обслуговується в цій установі банку, копію платіжного доручення з позначкою банку про проведення перерахування і банківську виписку з поточного рахунка. Виписка з поточного рахунка це другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого йому банком. Перший примірник зберігається в документах дня банку як підтвердження обґрунтованості проведеної банком операції за дорученням клієнта. До виписок також додаються всі інші документи щодо рухів, які проходили за рахунками (оголошення на внесок готівкою, реєстр платежів, що надійшли, чек і т.д.). Виписки банків є первинними документами для аналітичного і синтетичного обліку підприємств. На підставі первинних документів за операціями, пов'язаними з рухом безготівкових коштів, і виписок банків складаються Відомість № 1.2 та Журнал № 1 .

Синтетичний рахунок 31 «Рахунки в банках» і  його субрахунки:

311 «Поточні  рахунки в національній валюті»,

312 «Поточні  рахунки в іноземній валюті»,

313 «Інші  рахунки в банку в національній  валюті»,

314 «Інші  рахунки в банку в іноземній  валюті» призначені для обліку операцій на поточних рахунках у бухгалтерії відповідно до Інструкції з застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Записи  в Журналі № 1 і Відомості № 1.2 виконуються після обробки банківських виписок. Обробка документів за виписками банку з інших рахунків підприємств у національній та іноземній валюті і відображення їх в облікових регістрах здійснюються в такому порядку: