Облік тварини на вирощуванні та відгодівлі

• Перевірка чисельності тварин та їх обов’язкове зважування при визначенні приросту, прийманні та відпустку;
• Проведення контролю за своєчасним і правильним веденням обліку поголів’я на фермах;
• Систематичне проведення інвентаризації з метою недопущення втрат поголів’я та маси;
• Встановлення переліку осіб і укладання з ними договорів про повну матеріальну відповідальність, якщо вони відповідають за приймання і відпуск тварин, їх зважування, правильне та своєчасне оформлення цих операцій, а також збереження закріплених за ними тварин;
• Звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб за згодою головного бухгалтера;
• Затвердження переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на переміщення тварин в господарстві, а також видавати дозвіл (підписувати перепустку на їх вивезення за межі підприємства). Списки цих осіб, а також зразки їх підписів повинні бути передані в структурні підрозділи (на ферму, бригаду, цехи тощо).

 

1.3 Нормативно-інструкційна та спеціальна  література по темі „Тварини на  вирощуванні     та відгодівлі”.

         В умовах ринкової економіки значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати підприємствами. Основними документами, якими керуються при обліку „Тварин на вирощувані та відгодівлі” є:

1. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 „Запаси”.
2. Нормативним документом, що регулює порядок і процедуру проведення інвентаризації, є Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11. 08. 94 р. № 69.
3. Найбільш широко, враховуючи прийняті нові нормативні документи, матеріал про тварин на вирощуванні та відгодівлі висвітлено колективом під редакцією М.Ф. Огійчука в підручнику „Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах”. Тут детально розкрито суть обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі.
4. Інформація про тварин на вирощуванні та відгодівлі відображається також на сторінках газет  та журналів, зокрема  в газеті „Все про бухгалтерський облік”, та „Сільський час”.
5. Також методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку за Журнально-ордерною формою ведення обліку на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 7 березня 2001 року № 49 викладено методичні засади щодо регістрів ведення синтетичного і аналітичного обліку по рахунку 21.

 
 

  Розділ 2. „Організація  первинного обліку  тварин на вирощуванні  та відгодівлі”.   

2.1 Оцінка тварин  на вирощуванні  та відгодівлі.

    Молодняк тварин і тварин на  відгодівлі відносять до запасів  сільськогосподарського підприємства, якщо вони оцінені відповідно до П(С)БО 9 „Запаси”.

    Придбаний молодняк тварин зараховують  на баланс за первинною вартістю (собівартістю), яка складається  з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику, за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• сум непрямих податків, сплачених у зв’язку з придбанням молодняка, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельних витрат;
• інших витрат, пов’язаних з безпосереднім придбанням молодняка тварин.

    Отриманий  в результаті вирощування і відгодівлі приріст живої маси, виявлений при зважуванні тварин, підлягає оцінці, і як наслідок – тварин систематично до оцінюють.

    Суму дооцінки на отриманий  приріст живої маси встановлюють  шляхом множення планової оцінки 1 ц приросту на кількість його центнерів за даним видом і віковою групою  тварин.

    У кінці року, після визначення  собівартості продукції, планову  оцінку молодняка тварин і  тварин на відгодівлі коригують  до рівня фактичної. Якщо при  цьому фактична собівартість  буде менша за планову, то планову оцінку зменшують методом „червоного сторно”, а якщо вища – роблять додатковий запис на дооцінку молодняка тварин звичайними чорнилами.

    Порядок оцінки приплоду тварин, одержаного в господарстві, наведено  в таблиці 1.

Порядок оцінки приплоду тварин 

Вид тварин	Порядок оцінки
Телята	За плановою собівартістю (в кінці року за фактичною) собівартістю 60 кормо-днів утримання  корови
Поросята	За плановою собівартістю (в кінці року за фактичною) собівартістю 1 ц живої маси відлучених поросят
Ягнята  чи козенята	За плановою собівартістю голови приплоду (в кінці  року роблять до оцінку до фактичних  витрат), виходячи з того, що на приплід  відносять 12% витрат основного стада  романівської породи, 15% каракульської  та 10% витрат усіх інших порід
Курчата, гусенята, каченята та індичата	За плановою (в кінці року до оцінюють до фактичної) собівартістю добового молодняку
Щенята  норок, лисиць, песців, нутрій, соболів  та кроленята	За собівартістю в сумі 50% - на момент відлучення від  маток із коригуванням у кінці року до фактичної собівартості
Лошата  робочих коней	За плановою (в кінці року за фактичною) собівартістю 60 кормо-днів утримання дорослих коней
Лошата  племінних коней	За плановою собівартістю однієї голови приплоду (в кінці року за фактичною), яка складається з витрат на основне стадо без вартості побічної продукції

   

Порядок оцінки молодняка тварин при переведенні  протягом року вікової групи до іншої  чи до основного стада наведено в  таблиці 2. 

Оцінка  молодняка тварин при переведенні з однієї групи в іншу та до основного стада.

Операція	Вид тварин	Порядок оцінки
Переведення з  однієї групи до іншої	Телята, молодняк свиней, птиці	За живою  масою та плановою собівартістю, яка  в кінці року  коригується до фактичної
	Ягнята, козенята народження звітного року	При відлученні від маток до оцінюють ще на 50% планової вартості молодняка в момент відсадки; в кінці року уточнюють оцінку виходячи з фактичних витрат
Переведення до основного стада	Нетелі, бички  на плем’я, свиноматки, що перевіряються, молодняк овець, молодняк птиці	За живою  масою та плановою собівартістю, яка  в кінці року коригується до фактичної
	Молодняк  звірів усіх видів, кролів, жеребців й  кобили, мерини	За плановою собівартістю утримання, обчисленою виходячи із кількості кормо-днів перебування в групі після відлучення від маток. Молодняк народження минулого року – за вартістю на початок року та планових витрат поточного року, обчислених за кількістю кормо-днів. У кінці року коригують до рівня фактичних витрат

    Вибракуваних з основного стада робочих і продуктивних тварин у складі оборотних засобів оцінюють за залишковою вартістю, що визначається як різниця між первинною вартістю тварин і сумою їх зносу. Якщо залишкова вартість переведених тварин з основного стада перевищує їхню справедливу вартість, то згідно з П(С)БО 9 „Запаси” їх слід оприбутковувати за справедливою вартістю з віднесенням різниці до витрат звітного періоду (дебет субрахунка 946 „Списання необоротних активів”). Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” первинною вартістю молодняка тварин, які внесені до статутного капіталу сільськогосподарського підприємства, визначають погоджену засновниками (учасниками) їхню справедливу вартість.

    При оцінці молодняка та тварин  на відгодівлі, отриманих за бартером, відповідно до п. 16 П(С)БО  9 „Запаси” первинна вартість одиниці тварин, придбаних в результаті обміну на подібних тварин, дорівнює балансовій вартості переданих тварин. У випадку, якщо балансова вартість переданих тварин перевищує їхню справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих тварин є їхня справедлива вартість. Різницю між балансовою і справедливою вартістю переданих тварин включають до складу витрат звітного періоду. Слід зауважити, що відповідно до п. 9 П(С)БО 15 „Дохід” при обміні подібними активами доходу не виникає.

    При вибутті молодняку тварин  і тварин на відгодівлі (продаж, забій, безоплатна передача тощо) у сільськогосподарських підприємствах  оцінку здійснюють за живою  масою та плановою собівартістю, яка в кінці року коригується  до фактичної.

    Відповідно до п. 24 П(С)БО 9 „Запаси”  молодняк тварин і тварин на  відгодівлі на дату балансу  відображають у бухгалтерському  обліку і звітності за найменшою  з двох оцінок: первинною вартістю  або чистою вартістю реалізації. 

Оцінка  і порядок оформлення приросту живої маси.

    Продукцією вирощування молодняку  тварин, птиці та тварин на  відгодівлі є приріст живої  маси поголів’я, яке зважують, а також приріст, розрахований  по поголів’ю, яке не зважують. Не визначають приріст живої  маси і не до оцінюють доросле поголів’я птиці, кролів, звірів, бджіл.

    Молодняк та відгодовуване поголів’я  великої рогатої худоби і свиней  обов’язково зважують щомісяця, а також при переведенні у  наступну вікову групу, з ферми  на ферму, від однієї матеріально  відповідальної особи до іншої, в основне стадо, при вибракуванні з основного стада, у момент падежу, забою, продажу тощо. Дані про масу тварин записують у відповідні документи (Акти на переведення худоби і птиці та інше). Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображують у Відомості зважування тварин (ф. № 98), яку складають зоотехнік, завідувач ферми чи бригадир при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин у підзвіті кожного скотаря, свинарки, тощо.

    Приріст живої маси молодняку  овець, кіз, птиці та кролів  визначають на підставі вибіркового  зважування. Зоотехнік разом із  завідувачем ферми або бригадиром  відбирає й зважує певну кількість  голів (не більше 5%) кожної вікової  групи  (відбирають типових для кожної групи особин). Після цього розраховують середню живу масу однієї зваженої голови (по кожній віковій групі) діленням загальної живої маси поголів’я, яке зважували, на кількість зважених тварин, а потім середню масу однієї голови перемножують на загальну кількість голів певної вікової групи худоби і таким чином, встановлюють живу масу тварин цієї групи на кінець звітного періоду.

    У випадку, коли зважування  неможливе або призводить до  нереальних результатів (нетелі, купоросні свиноматки і ярки на певній стадії вагітності тощо), їх жива маса приймається за останнім зважуванням. Після отелення, опоросу чи окоту цих тварин їх живу масу та приріст уточнюють шляхом зважування.

    Приріст живої маси визначають  на підставі Розрахунку визначення приросту(ф. № 98 а). Його складає зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир щомісяця на підставі даних відомостей зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби загалом по фермі та за видами і обліковими групами та особами, за якими закріпленні тварини.

    При розрахунку кількості приросту  маси до живої маси худоби  та птиці певної групи на  кінець звітного періоду додається  жива маса худоби та птиці,  що вибула з цієї вікової  групи протягом звітного періоду  (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби та птиці, яка надійшла в цю вікову групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду.

    Розрахунок приросту живої маси  можна визначити за формулою :

П = В_к..р.. + В_в  - В_п – В_{п. р.} ,

де П  – приріст живої маси;

     В_{к. Р}. – вага поголів’я тварин на кінець року;

     В_в - вага тварин, які вибули протягом року (включаючи вагу падежу);

     В_п – вага приплоду і поголів’я, яке надійшло протягом року;

     В_п.р -  вага поголів’я на початок року.

    Для визначення середньодобового  приросту необхідно одержаний  приріст по групі за звітний  період поділити на кіот кість  кормо-днів в цьому періоді.

    Кількість кормо-днів визначається  шляхом множення середньодобового поголів’я за звітний період на кількість днів у цьому періоді.

    Розрахунок приросту живої маси  разом зі Звітом про рух  худоби та птиці на фермі  передають до бухгалтерії і  він є підставою для оприбуткування  одержаного приросту і нарахування заробітної плати працівникам ферми.

    По молодняку, приріст маси  якого не визначають (лошата, звірі), щомісяця розраховують вартість  приросту тварин за фактичною  кількістю кормо-днів та плановою  собівартістю утримання голови  протягом одного дня (кормо-дня). 
 

2.1 Первинний облік  по надходженню  та вибуттю тварин  на вирощуванні  та відгодівлі.

Порядок оформлення надходження  молодняку тварин зі сторони.