Облік тварини на вирощуванні та відгодівлі

    При обчисленні собівартості 1 ц  приросту живої маси необхідно  від суми фактичних витрат  за рік, що пішли на утримання  тварин на вирощуванні та відгодівлі, відняти нормативно-розрахункову  вартість гною і одержаний  результат поділити на кількість центнерів приросту одержаного за рік.

    Для уточнення вартості вибувши  тварин протягом року та уточнення  оцінки тварин, що залишилась  на кінець року визначається  фактична собівартість 1 ц живої  маси. Для визначення фактичної  собівартості 1 ц живої маси використовують дані аналітичного обліку до рахунку 21. Фактична собівартість 1 ц живої маси = загальній вартості живої маси поділеній на загальну живу масу.

    Загальна вартість живої маси  складається з вартості поголів’я  на початок року + вартість тварин, що надійшли протягом року. Загальна жива маса складається із маси тварин на кінець року + маса тварин, які вибули за звітний період (не включаючи маси падежу).

    Визначивши фактичну собівартість 1 ц живої маси, проводять дооцінку (уцінку) вибувшого поголів’я протягом року та визначається фактична собівартість поголів’я на кінець року.

    В м’ясному скотарстві приведенні  обліку витрат і виходу продукції  відкривається два аналітичні  рахунки: „Основне стадо і  молодняк тварин до 8-мимісячного  віку”, „Молодняк старше 8-мимісяців і тварин на відгодівлі”.

    У м’ясному скотарстві по першому  аналітичному рахунку об’єктом  обчислення собівартості є   собівартість 1 ц приросту живої  маси і собівартість 1 ц живої  маси.

    В 1 розділі Виробничого звіту  ведеться облік витрат, а в 2-му розділі відображається вихід продукції – це приросту живої маси, який оцінюється за плановою собівартістю 1 ц живої маси; молока, яке вважається побічною продукцією і оцінюється за цінами реалізації і на кінець року не калькулюється; та гній, що оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю.

    В Агрофірмі „Маяк” відкривається  також рахунок „Свинарство”, на  дебеті, якого обліковують витрати,  а на кредиті – вихід продукції.  Об’єктом обчислення собівартості 1 ц приросту живої маси необхідно від суми фактичних витрат відняти вартість побічної продукції і одержаний результат поділити на кількість ц одержаного валового приросту за рік. Для обчислення собівартості 1 ц живої маси необхідно загальну вартість живої маси свинопоголів’я поділити на загальну живу масу.

    В свинарстві відкриваються аналітичні  рахунки „Основне стадо” і  „Молодняк до 2-ох місячного віку”,  а також аналітичні рахунки  за групами по вирощуванні  і відгодівлі свиней. По аналітичному  рахунку „Основне стадо” і  „Поросяти до 2-ох місячного віку” об’єктами обчислення собівартості є собівартість приросту живої маси та собівартість живої маси поросят до 2-ох місячного віку.

    По аналітичному рахунку по  „Вирощуванні та відгодівлі свиней”  об’єктами обчислення собівартості  є собівартість 1 ц приросту живої маси і собівартість 1 ц живої маси по кожному об’єкту обліку.

    В кінці року, коли визначена  фактична собівартість продукції  тваринництва доводиться планова  собівартість до рівня фактичної.  Для цього складається відомість на доведення планової собівартості до рівня фактичної, до якої по кожному обліку записується назва одержаної продукції, валовий вихід її, планова і фактична собівартість, різниця всього і ні одиницю продукції. Вказуються напрямки використання продукції протягом року та зазначається по кожному напрямку кількість використаної продукції і різниця розподіляється прямо пропорційно до обсягу використаної продукції протягом року та на залишок її на кінець року. Різниця між плановою  і фактичною собівартістю може списуватись методом „червоного сторно”. Методом до проводки різниця списується тоді, коли планова собівартість нижча від рівня фактичної.

   Висновок.

    Одним з найголовніших питань сьогодення на селі  є сільське господарство, зокрема тваринництво. Така ситуація у тваринництві, звичайно,  не влаштовує нікого. Тенденції, які складаються у тваринництві у разі невжиття дієвих заходів, призводить до зменшення виробництва продукції тваринництва та зменшення рівня споживання продуктів тваринництва населенням. У свою чергу це може призвести до здороження продуктів харчування та соціальної напруги в суспільстві. 

    Не дивлячись на ряд об’єктивних  причин реформеного періоду, якими,  як правило, і виправдовується  ситуація в галузі, на мою думку,  в занепаді тваринництва, досить значною є питома вага групи суб”єктивногосподарських факторів. Назву лише декілька з них:

• Надмірне захоплення на господарському і районному рівнях вирощуванням культур, які, повинні були принести швидкі і великі заробітки. Це призвело до зменшення поголів’я тварин, скорочення посівів кормових культур і виробництва кормів;
• Нехтування елементарними технологічними вимогами ведення тваринництва та незастосування впродовж років науково обґрунтованих ресурсозберігаючих технологій, що сформувало великі затрати при виробництві продукції галузі;
• Спрощений підхід до селекційно-племінної роботи негативно впливає на підвищення генетичного потенціалу тварин, стримує зростання продуктивності тварин за рахунок їх якості.

    Отже, ми повинні покращити становище, яке склалося на сільськогосподарських підприємствах, перш за все тварин на вирощуванні та відгодівлі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Cписок використаної літератури: 

1. Бухгалтерський  облік на сільськогосподарських  підприємствах: Підручник. – 

     2-ге вид., перероб. і допов./ М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Л.Г. Панченко та

     ін.; За ред. проф. М.Ф. Огійчука. – К.: Вища освіта, 2004.

2. Бухгалтерський  облік: організаційно-методологічні  аспекти: Навч. посіб. /

    За ред. Б.С. Кругляка. – Хмельницький: ТУП, 2001.

3. Бухгалтерський  фінансовий облік / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 

     Житомир: ПП „Рута”, 2000.

4. Фінансовий  облік і звітність на підприємствах  різних галузей: Гарасим П.М.,

    Кізима А.Я., Забчук В.Д., Кушніри  І.П., та ін. / За ред. П.Я. Хомина. –     

    Тернопіль „Астон”, 2000.

5. Облік  у сільському господарстві №  57, журнал, 2003 рік.

6. Облік  у сільському господарстві №  74, журнал, 2002 рік.

7. Облік  у сільському господарстві №  80, журнал, 2002 рік.

8. Облік  у сільському господарстві №  82, журнал, 2002 рік.

9. Сільський  час № 13, газета, 2004 рік.

10. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку  № 9 „Запаси”.