Облік дебіторської заборгованості

      Поняття платоспроможності безпосередньо пов’язане із поняттям дебіторської заборгованості, оскільки тимчасова неплатоспроможність може виникнути саме із-за наявності непередбаченої непогашеної дебіторської заборгованості.

      Для визначення платоспроможності підприємства аудитор складає баланс платіжної готовності підприємства за даними звітного бухгалтерського балансу. Застосовуючи методичні прийоми економічного аналізу для дослідження розрахунків підприємства, необхідно розробити заходи щодо оздоровлення фінансового становища і передусім повного повернення дебіторської заборгованості і погашення заборгованості по зобов’язаннях.

      Розробка  науково обґрунтованих заходів  щодо поліпшення розрахункових взаємовідносин на підприємстві пов’язана з економічним  аналізом стану коштів, що знаходиться на рахунках у банку, касі та у підзвітних осіб, а також інших активів і пасивів балансу.

      Аналіз  складу і структури дебіторської заборгованості за даними балансу наведені в таблиці 3.3.1

      Таблиця 3.3.1

      Аналіз  складу та структури по ВАТ “Промопт”  за 1999 2000 рр.

 

      З таблиці 3.3.1 можливо побачити, що:

      дебіторська заборгованість по розрахунках з  бюджетом зменшилась на 3 тис. грн. або на 1,81 %. Це відбулося внаслідок зарахування заборгованості в рахунок поточних платежів по податках і зборах, в загальній структурі питома зменшилась до нуля, тобто на кінець звітного періоду дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом відсутня;

      заборгованість  по виданим авансам зменшилась на 46231 грн., зменшення відбулося внаслідок  того, що менше працівників  на кінець звітного періоду були у відрядженнях, хоча в загальній структурі зросла на 8,84%;

      інша  поточна дебіторська заборгованість зменшилась у звітному періоді в порівнянні з попереднім на 30 тис. грн. або на 7,03%. Це відбулося внаслідок покращення платіжної дисципліни і впровадження більш суворих вимог до покупців та інших дебіторів.

      Вцілому ж по підприємству у 2000 році ситуація з погашенням дебіторської заборгованості набагато покращилась, і на думку автора це відбулося завдяки більш ефективній роботі керівництва і впровадженню ряду заходів для стабілізації ситуації, пов’язаної з розрахунками на підприємстві. 
 
 

3.4 Документування результатів аудиту та найтиповіші помилки при перевірці дебіторської заборгованості. 
 

     Отримана  в ході аудиторської перевірки інформація повинна бути задокументована у  вигляді робочих документів як складова частина аудиторського досьє (ННА 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки") Це здійснюється з метою документального підтвердження виконаних аудитором процедур, збору необхідних даних для складання аудиторського висновку, здійснення контролю за ходом виконання перевірки як самим аудитором, так і керівником аудиторської фірми тощо Кожен робочий документ має бути складений з додержанням установлених вимог і містити всі необхідні обов'язкові реквізити Документи можуть бути стандартизовані і довільної форми та змісту.

      Після цього аудитор повинен оцінити достатність зібраної інформації для того, щоб зробити висновок по статті "Дебітори". Якщо в ході перевірки аудитором отримано достатньо даних, не було ніяких обмежень і перешкод в отриманні інформації, а попередньо оцінена величина аудиторського ризику була виправданою, то аудитор може зробити висновок по перевірю статті "Дебіторська заборгованість" у письмовому вигляді. В протилежному випадку він повинен змінити план та програму перевірки, переоцінити величину аудиторського ризику, виконати додаткові аудиторські процедури по отриманню необхідних доказів. Якщо отримання додаткової потрібної аудитору інформації неможливе, аудитор, враховуючи наслідки перевірки інших статей звітності, може відмовитись від надання висновку (ННА № 26 "Аудиторський висновок").

      Як  висновок до вищевказаного можна  повідомити, що на основі узагальнення практичного досвіду обліку та аудиту дебіторської заборгованості вітчизняних  та зарубіжних підприємств, виявлення  пов'язаних з цим аспектом обліку і аудиту проблем, спричинених практичним застосуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку, можна назвати найбільш типові помилки бухгалтерів або факти (види) зловживань, шахрайства, обману, викривлення інформації щодо дебіторської заборгованості з корисливою метою, які виявляються аудиторами під час перевірки звітності підприємств-клієнтів. Наведені нижче основні види порушень повинні прийматись до уваги як бухгалтерами-практиками для їх уникнення, так і аудиторами — для виявлення в процесі аудиту:

       заміна  виписок банку іншими або виправлення відповідних сум, що свідчать про погашення дебіторської заборгованості (для виявлення цих фактів слід зробити запит у банк та до підприємств-дебіторів );

       зарахування отриманих сум дебіторської заборгованості на погашення заборгованості не відповідних дебіторів-платників;

       неправомірне  здійснення бартерних операцій для  погашення дебіторської заборгованості;

       списання  недостач та крадіжок за рахунок збільшення дебіторської заборгованості;

       невідповідність даних синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості;

       приховування  дебіторської заборгованості відображенням  у Балансі згорнутого залишку  замість розгорнутого (слід докладно вивчити склад таких статей балансу: "Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги" (рядки  160, 161, 162), "Дебіторська заборгованість по розрахунках" (рядки 170-210), "Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги" (рядок 530), "Поточні зобов'язання по розрахунках" (рядки 540-600), "Інші поточні зобов'язання" (рядок 610)),

       неправильне визначення (оцінка) суми дебіторської заборгованості у зв'язку з коливанням курсу валют на дату складання Балансу при розрахунках в іноземній валюті,

       неправильний  розрахунок суми резерву безнадійної  дебіторської заборгованості, що може бути спричинено

       відсутністю зіставної інформації за попередні звітні періоди,

       арифметичними неточностями,

       неправильним  групуванням дебіторів по періодах простроченості погашення заборгованості,

       не  прийняттям до уваги вхідного сальдо по рахунку "Резерв сумнівних боргів",

       навмисним завищенням суми резерву сумнівних боргів або сум прямого списання дебіторської заборгованості з метою завищення величини загальних витрат звітного періоду і як наслідок - зменшення суми оподатковуваного прибутку,

       невідповідністю сум, зазначених у первинних документах, що є підставою виникнення дебіторської заборгованості,

       шахрайством із сумами дебіторської заборгованості підзвітних осіб (списання її без підстав  і документального підтвердження  на загальногосподарські витрати або  за рахунок інших підприємств, прострочених сум депонованої заробітної плати та ш ),

     неправильним  оформленням або відсутністю  договорів, що стали підставою для  відвантаження товару і виникнення дебіторської заборгованості,

     неправильною  кореспонденцією рахунків при відображенні в обліку дебіторської заборгованості,

       відображена дебіторська заборгованість не належить підприємству,

     зарахування дебіторської заборгованості у валюту Балансу не за чистою реалізаційною  вартістю, а за початковою вартістю виникнення (наслідком є завищення активів),

     неправильною  класифікацією дебіторської заборгованості на довгострокову та короткострокову, внаслідок чого викривлюється фінансове  становище підприємства при аналізі  показників, що його характеризують,

     записом дебіторської заборгованості по фіктивних рахунках не існуючих клієнтів або по фіктивних, нетоварних операціях. 
 

      3.5. Порядок формування аудиторського  звіту та складання аудиторського  висновку. 

      По  результатах проведеної аудиторської перевірки аудитор повинен скласти  аудиторський звіт і аудиторський висновок, у якому на підставі зібраних свідчень висловлюється думка щодо відповідності звітності встановленим критеріям. Загальні вимоги до аудиторського висновку викладені в Законі України “Про аудиторську діяльність” [  ], де він визначений як “… офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормами бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності...“[   ].

      Аудиторський  звіт не є аудиторським документом. Він призначений виключно для  замовника і може бути опублікований  лише з його дозволу.

      Аудиторський  висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того, що річний бухгалтерський звіт підприємства як в цілому, так і у всіх деталях відповідає діючому законодавству, методології ведення бухгалтерського обліку, визначеного внутрішнім регламентом облікової політики підприємства і є достовірним.

      В залежності від того, з якою метою  складається аудиторський висновок, він може мати декілька значень:

      короткий  змістовний ціле направлений висновок незалежного спеціаліста про  звіт підприємства;

      разом з тим правовий акт, оскільки в  зазначених законом випадках лише перевірений  аудитором звіт є доказом про  результати роботи підприємства, який може розглядатися загальними зборами  акціонерів, засновників, податковими  інспекціями тощо;

      імплікована заява аудитора про те, що він професіонально, належним чином виконав свої обов’язки як незалежний аудитор, представив об’єктивний висновок про стан і результати діяльності підприємства-клієнта.

      Конкретизація вимог Аудиторської палати України  до форми, змісту і стилю аудиторського висновку в національному нормативі аудиту №13 “Аудиторський висновок”.

      Згідно  з нормативом Аудиторської палати України  №13 основними реквізитами аудиторського  висновку повинні бути:

      заголовок , повна назва суб’єкту, що  перевіряється  – аудиторська фірма “Аудит-ком”;

      адресати  аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо);

      вступ;

      склад перевіреної аудиторської звітності;

      дата  її складання;

      розподіл  відповідальності між керівництвом підприємства, яке перевірялось за правильність складання звітності, та аудитором за обґрунтованість  аудиторського висновку;

      масштаб перевірки (зміст проведених аудитором  робіт, відомості про критерії якості аудиту, нормативи, що діють на Україні та загальноприйнята практика, зауваження щодо планування і проведення перевірки, методика дослідження бухгалтерських принципів оцінки статей звітності, методологія обліку, яка використовується на підприємстві.