Облік дебіторської заборгованості

      Висновок  – думка аудитора про перевірену звітність, відповідність її всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок  складання звітності та принципам  обліку, що діють на Україні.

      Думка аудитора у висновку повинна бути викладена чітко і одночасно. В залежності від ступеня задоволення аудитора станом обліку та звітності на підприємстві, висновок може бути:

безумовно позитивним;

умовно  позитивним (із застереженням);

негативним  або аудитор дає відмову від  видачі висновку.

     Наступним реквізитом аудиторського висновку є дата складання його аудитором, вона повинна відповідати даті завершення аудиту. В цей же день аудитор повинен довести результати аудиту до відома керівництва підприємства клієнта, а воно в свою чергу, повинно підписати звіти, що додаються до аудиторського висновку.

     Обов’язковим  елементом аудиторського висновку є вказання місцезнаходження аудиторської фірми (юридичну адресу), а також  номер і серію ліцензії Аудиторської палати України.

     Аудиторський  висновок повинен бути підписаний від  імені аудиторської фірми директором або аудитором, що має на це відповідні повноваження

     Таким чином, у висновку аудитор повинен  висловити свою думку з питань:

     вичерпності та достатності одержаної аудитором  інформації;;

     узгодженості  системи бухгалтерського обліку з діючими нормативами та законодавчими актами;

     відповідність фінансової звітності даним бухгалтерського  обліку, діючим законодавчим і нормативним  актам.

     У тому наскільки правильність ведення  бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає встановленим нормативам і правилам залежить і те, який висновок дасть аудитор після перевірки. Тепер розглянемо детальніше які види аудиторського висновку можуть бути:

     Позитивний  аудиторський висновок підтверджує, що фінансова звітність підприємства в основному правильно відображає його фінансовий стан, прибутки і збитки, рух грошових засобів, а бухгалтерський облік відповідає вимогам законодавства і нормативних актів бухгалтерського обліку.

     Позитивний  висновок аудитор видає тоді, коли впевнений, що:

     фінансова звітність підготовлена добросовісно, на основі достовірних і об’єктивних даних бухгалтерського обліку;

     бухгалтерський  облік відповідає встановленим принципам  і вимогам, а облікова політика підприємства вибрана правильно;

     відповідним чином в додатках і поясненнях до звітів розкриті всі питання, які мають відношення до фінансової звітності;

     своєчасно і повністю внесені податки та інші обов’язкові платежі;

     внутрішній  контроль надійно підтверджує ефективність та доцільність господарських операцій;

     дані  фінансової звітності не суперечать відомим аудитору відомостям про підприємство

     Умовно  позитивний аудиторський висновок підтверджує  достовірність фінансової звітності  із застереженнями, коли невпевненість  і незгода аудитора мають значне, але несуттєве значення.

     Аудитор може не бути в змозі зробити безумовний позитивний висновок, коли існує невпевненість у можливості його формування або незгода, при якій думка аудитора розбігається або суперечить даним перевіреної фінансової звітності.

     Невпевненість аудитора виникає, коли він не може отримати всієї необхідної інформації і пояснень відсутність позитивних облікових записів, або через неможливість виконати необхідні аудиторські процедури, коли є підозра в прихованні окремих документів і фактів, через недостатність або відсутність внутрішнього контролю тощо.

     Незгоду аудитора можуть викликати:

     розходження в думках з керівництвом підприємства по окремих фактах господарської  діяльності і показникам фінансової звітності;

     незгода з методами оцінки об’єктів обліку, правильності розрахунків амортизації та інших розрахункових значень;

     невідповідність кореспонденції рахунків економічному і правовому змісту перевірених  господарських операцій;

     різниця в тлумаченні і застосуванні законодавчих актів, положень та інших нормативних  документів;

     неадекватна облікова політика підприємства, яка впливає на достовірність фінансової інформації.

     У кожному з наведених випадків аудитор повинен оцінити суттєвість впливу наявності причин невпевненості  або незгоди як на окремі показники, так і на звітність в цілому.

     Необхідно також врахувати сукупний ефект  усіх причин невпевненостей та непогоджень.

     Будь-яка  невпевненість або незгода є  основною для відмови від безумовно-позитивного  висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня невпевненості  чи незгоди. Вони можуть бути фундаментальними в  чи не фундаментальними.

     Невпевненість або незгода стають фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликають невпевненість або  незгоди, на фінансову інформацію настільки  значні, що можуть суттєво створити дійсне положення справ на підприємстві, яке перевіряється.

     Наявність фундаментальної незгоди є основою  негативного висновку аудитора, тобто  в тих випадках, коли невпевненість  аудитора настільки велика, що на його думку, може ввести в оману користувачів і не дозволяє зробити висновок про правильність і об’єктивність фінансової звітності.

     В аудиторському висновку необхідно  чітко сформулювати причини, по яких аудитор вважає фінансову звітність  такою, що не відповідає діючому законодавству  і нормативним актам бухгалтерського обліку.

     Існування суттєвої невпевненості є підставою  для відмови від надання висновку, тобто коли невпевненість або  обмеження об’єму перевірки настільки  суттєві, що не дають аудитору підстав  для висновку про стан фінансової звітності. У висновку необхідно чітко і конкретно вказати, чому висновок неможливий.

       Якщо підприємство в ході аудиторської  перевірки або після неї усуне  суттєві недоліки і порушення  в бухгалтерському обліку, при  дотриманні законодавства та  інших нормативних актів, внесе зміни у фінансову звітність, то аудитор може замінити негативний або умовно-позитивний висновок на відповідно на умовно-позитивний (або навіть позитивний) і позитивний.

     Заміні  аудиторського висновку повинна  передувати перевірка виправлень, уточнень і доповнень, внесених у бухгалтерський облік, у внутрішній контроль і в фінансову звітність підприємства.

     Про цю перевірку складається окремий  звіт аудитора.

     Після перевірки ВАТ “Промопт” аудитор  повинен скласти аудиторський висновок про стан бухгалтерської звітності на підприємства. Тому був складений наступний аудиторський висновок (дод    ).

     Отже, в кінці кожної аудиторської перевірки  у встановленому законодавством порядку аудитор (аудиторська фірма) зобов’язані скласти аудиторський звіт і аудиторський висновок, в якому повинні викласти свою думку стосовно ведення бухгалтерського обліку і звітності на даному підприємстві і дотримання вимог чинного законодавства. В залежності від ступеня задоволення аудитора станом обліку та звітності на підприємстві він може скласти і відповідний вид висновку. Після чого висновок залишається на підприємстві, де його дані використовується як для прийняття управлінських рішень, а також показники звітності можуть друкуватися у пресі, щоб доводитися до відома акціонерів, власників, засновників показники діяльності за звітний період.

      100. (Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291).