Облік і аудит праці та її оплати в тваринництві (на матеріалах підприємства ВАТ “Рудня” Київської області)

У плані очікуваних робіт, зазначається найменування, обсяг, терміни  і  тривалість  виконуваних робіт,  процедури  (способи і прийоми), які будуть  виконані аудитором.

Аудитор може обговорити план майбутніх робіт із керівництвом і  персоналом  підприємства,  яке  перевіряється,  що  дозволить підвищити дієвість проведеного аудиту і скоординувати аудиторські процедури   з   діяльністю   персоналу   підприємства.    Однак відповідальність за розробку і виконання плану і програми аудиту несе аудитор.

Для якісного складання плану і більш реального визначення майбутнього обсягу робіт аудитор повинний зробити наступне:

•   вивчити умови договору на проведення аудиту;

•  уточнити  зміст  висновку  або  іншої  інформації,  переданої аудитором відповідно до укладеного договору;

•  виділити  найбільш  важливі  питання  проведення  аудиту розрахунків по оплаті праці;

•  з’ясувати умови,  що вимагають особливої уваги  (можливість матеріальних помилок) ;

• визначити ступінь довіри обліковій системі і внутрішньому аудиту підприємства , що перевіряється;

•  встановити сутність і обсяг аудиторських доказів;

•  виявити необхідність залучення експертів.

Для цього аудитору необхідно проаналізувати Положення про оплату праці, Колективний договір, накази керівника, статутні документи підприємства.

Джерелами отримання інформації при аудиторській перевірці є такі документи:

1)            щодо особового складу працівників підприємства – наказ (розпорядження) про прийом на роботу; особова картка; наказ на переведення на іншу роботу; наказ про надання відпустки; наказ (розпорядження) про звільнення;

2)            щодо  обліку  робочого  часу  та виробітку —  Табель обліку використання робочого часу, Змінні рапорти, Наряди, Подорожні листи вантажного автотранспорту, талони на відвантаження готової продукції;

3) щодо обліку нарахування заробітної плати — Розрахункова відомість;

4) щодо виплати заробітної плати — особисті рахунки і Платіжні відомості, Реєстри депонованої заробітної плати, Книгу обліку депонованої заробітної плати.

Крім того до регістрів, які необхідно проаналізувати належать Зведені відомості  розподілу заробітної плати (по видам , шифрам витрат), регістри по рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”, а саме: Журнали- ордери № 5, 5А, Головна книга, Баланс (ф№1), Звіт про фінансові результати (ф.№2).

Необхідною умовою успішного виконання планованих аудиторських робіт є наявність програми аудиту. Розробка програми проведення аудиту не тільки зверне увагу аудитора на найважливіші питання, які необхідно перевірити, а і допоможе належним чином організувати не тільки свою роботу, а і роботу асистентів, експертів, які беруть участь у проведенні аудиту.

Програма аудиту містить перелік питань по окремих темах, видам або напрямкам очікуваних робіт, що підлягають перевірці, термін проведення, масштаби і види аудиторських процедур (за який період варто перевірити, використовуючи ту або іншу аудиторську процедуру, тобто той або інший спосіб, прийом контролю). Програма використовується  в  процесі  аудиту  в  якості  інструктивного матеріалу,  що  визначає  зміст,   обсяги,   способи  і  прийоми документального і фактичного контролю за розрахунками по оплаті праці на підприємстві. Наявність програми, крім того, забезпечує контроль  за  своєчасним  і  якісним  виконанням  аудиторських процедур.

У ході аудиторської перевірки плани і програми аудиту можуть корегуватися.   Істотні   зміни  в   їх   змісті   повинні   бути документально підтверджені.

Процес здійснення аудиту розрахунків з оплати праці можна навести за допомогою схеми.( рис. 3.2.)

Найважливішим  етапом  є  аудиторська  перевірка  діяльності підприємства, що включає збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки  достовірності  використаного  робочого  часу,   обсягів виконаних  робіт  чи  наданих  послуг,   розмірів  виготовленої продукції,  її  якості,  наявності  трудових  ресурсів,  тарифної сітки.  Якщо перевірка підприємства здійснюється вперше,  варто спочатку  вивчити  статутні  документи.   Статут  підприємства, характер і зміст його статутної діяльності. Потім варто порівняти діяльність  підприємства  з  тією, що  передбачена  установчими документами або статутом, і виявити відхилення і порушення, якщо вони  є.  Про  виявлені порушення необхідно повідомити керівництво підприємства і запропонувати йому внести доповнення і зміни в статут  підприємства  і  перереєструвати  його  у  відповідних державних органах.

Послідовність проведення аудиту розрахунків заробітної плати наведено у вигляді схеми (рис. 3.2).

При перевірці первинної документації і записів в облікових регістрах аудитор повинний виходити з визначених вимог:

1. Повнота  обліку  —  полягає  в  тому,  що  при  перевірці нарахування  і  розрахунків  з  оплати  праці  аудитор  повинний виходити з того,  чи вірно враховані в складі заробітної плати відпрацьовані часи з оплатою відповідно встановленим тарифам.

Рис. 3.2 - Схема здійснення аудиту розрахунків з оплати праці

2. Точність  записів. Зміст цієї вимоги  полягає в  тому,  що  аудитор повинний перевіряти правильність розрахунків щодо нарахування заробітної плати у Розрахункових відомостях і облікових регістрах, тому що від цього залежить повнота сплати заробітної плати.

Вірність  вартісних оцінок — полягає  в  тому,  що  аудитор повинний будувати свою роботу з обліком вимог вірності вартісних оцінок  видів  виконаних  робіт  із  врахуванням  коефіцієнтів шкідливості виробництва і ін.

4. Об'єктивність — полягає в тому,  що  аудитор,  перевіряючи розрахунки з оплати праці, повинний бути впевнений, що приведені в відомостях і облікових регістрах дані відбивають дійсність, реальний стан заборгованості по заробітній плати.

5. Дотримання меж облікового періоду — полягає в тому, що в практичній діяльності аудитор повинний будувати свою роботу таким чином, щоб бути впевненим у правильності розмежування нарахування і сплати заробітної плати між обліково-звітними періодами.

6. Дотримання прав і зобов'язань — полягає в тому, що аудитор повинний з'ясувати, чи відбиті на рахунках бухгалтерського обліку й у балансі всі юридично оформлені в звітному періоді фінансові і розрахункові   взаємовідносини   підприємства   з   працівниками, наприклад,   розрахунки з  персоналом  по   інших  операціях,   по депонованій заробітній платі, по матеріальній фінансовій допомозі робітникам, по авансах виданим і ін.

7. Відкритість зведень — полягає в тому, що аудитор не повинний сумніватися в невідображені окремих господарських операцій щодо нарахування і сплати заробітної плати на бухгалтерських рахунках і в облікових регістрах.

При  аудиторській  перевірці  розрахунків  з  оплати  праці велика  увага  приділяється  перевірці  правильності  формування, обліку і підрахунку сум по оплаті праці за вироблену продукцію, виконану роботу,  надані послуги. По трудових витратах варто перевірити документальну обгрунтованість  записів  в  облікових  регістрах,  правильність складання первинних документів, законність і реальність записів в них.

Загальними принципами здійснення аудиту є:

      під часу проведення аудиту аудитору  необхідно дотримуватися вимог “Кодексу етики аудиторів”

      аудитор зобов’язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог законодавства України та відповідних нормативних актів з аудиту;

      планування і надання аудиторських послуг аудитор має здійснювати з певною долею скептицизму враховуючи, що завжди можуть існувати обставини, що призводять до перекручень даних фінансової звітності по важливим окремим параметрам.

Аудит виконує свої функції за допомогою методів аналізу, які є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого  методу  управління,  в  тому  числі  і  фінансового-господарського  контролю  та  аудиту,  здійснюється  за  допомогою певних процедур.

Методи  —  поняття,  яке  встановлює  виконання  певних  дій засобами  праці   над  предметами  праці   з  метою  пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Протягом проведення аудиту всі дії аудитора спрямовані на досягнення основної мети аудиторської перевірки  - формування об’єктивного судження про достовірність бухгалтерської звітності та раціональної організації бухгалтерського обліку на підприємстві.  Це судження і складає зміст аудиторського висновку (додаток Б).

Згідно до Міжнародних стандартів аудиту аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту  і містить в собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству  та встановленим нормативам бухгалтерського обліку  фінансово-господарської діяльності.

Зміст цього документу залежить від конкретних обставин, результатів перевірки. В зв’язку з цим форма аудиторського висновку може бути вільною, але обов’язково в ньому повинні бути такі розділи:

1. Заголовок;

2. Вступ;

3. Масштаб перевірки;

4. Висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

5. Дата аудиторського висновку;

6. Адреса аудиторської фірми;

7. Підпис аудитора.

У заголовку аудиторського висновку повинно бути записано про те, що аудит здійснювався незалежним аудитором, номер ліцензії. Така інформація являється підтвердженням того, що під час аудиту не було ніяких обставин, які б могли перешкодити проведенню незалежної перевірки.

В аудиторському висновку повинно бути чітко визначено, кому він адресується - Правлінню, Раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції. Можуть бути вказані і інші користувачі цієї інформації.

У вступній частині аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому ж розділі  говориться про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обгрунтовується результатами проведеної перевірки.

Розділ “Масштаб перевірки” має дуже важливе значення для відображення  у висновку якості і масштабу перевірки. Він повинен переконати користувачів висновку в тому, що аудит проведено у відповідності до міжнародних, національних нормативів і загальноприйнятої практики.

Необхідно також наголосити на тому, що перевірка була спланована і здійснена з достатньою впевненістю в тому, що ділянка обліку, яка перевіряється, не містить суттєвих помилок. При цьому аудитор повинен оцінювати невідповідності і викривлення в системі обліку підприємства як суттєві,  якщо вони можуть вплинути на правильність відображення питання оплати праці в системі обліку. Суттєвість помилок визначається аудитором під час перевірки з урахуванням конкретних обставин їх виникнення.

Аудиторський висновок має містити відомості про використання аудитором конкретних тестів при перевірці інформації, яка підтверджує показники оплати праці, характеризує методологію обліку, що застосовується на підприємстві.

У аудиторському висновку обов’язково повинна бути проставлена дата. Вона проставляється в той самий день, коли  керівництво підприємства підписує акт  прийому-здачі аудиторського висновку. Дата у висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або біля підпису аудитора.

В обов’язковому порядку висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою і в ньому вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та  номер ліцензії на аудиторську діяльність.

Висновки можуть бути позитивними, умовно позитивними, негативними або ж дається відмова від надання висновку. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок. При необхідності більш конкретного опису цих аргументів, висновок може містити посилання на інформацію, яка міститься в додатках.

Позитивний висновок видається аудитором при таких умовах: аудитор отримав всю інформацію і пояснення, які необхідні для цілей аудиту; надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві; в наявності є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань; документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства; та інше;

Враховується також стан обліку  на підприємстві. При складанні даного виду висновку аудитор може використовувати такі слова як: “задовольняє вимоги”, “належним чином  становить”, “достовірно відображає” та інше.