Курс лекций бухгалтерский учёт и аудит

2. фінансові операції :

• доходи (втрати) від інвестицій в асоційовані дочірні підприємства

• доходи (втрати) від спільної діяльності
• дивіденди одержані
• відсотки за облігаціями та іншими цінними паперами
• інші доходи від фінансових операцій.

3. Від іншої звичайної діяльності :

• реалізація фінансових інвестицій
• реалізація основних засобів
• реалізація нематеріальних активів
• ліквідація необоротних активів
• дохід (витрати) від операцій курсових різниць
• уцінка необоротних активів
• інші доходи (втрати) від звичайної діяльності.

Прибуток (збиток) від  надзвичайних подій складається  з :

• витрати від стихійного лиха
• витрати від технічних катастроф і аварій
• відшкодування збитків від надзвичайних подій
• інші надзвичайні доходи та витрати.

 

3. Сутність і методи обчислення рентабельності та норми прибутку

 

Рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

 Рентабельність безпосередньо  пов’язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати  абсолютною сумою отриманого  прибутку. Рентабельність – відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Класифікація  показників рентабельності.

Рентабельність  окремих видів продукції:

• прибуток від реалізації / собівартість
• прибуток від реалізації / собівартість за мінусом матеріальних витрат
• прибуток від реалізації / вартість за цінами виробника.

Рентабельність підприємств, організацій, установ:

• загальний прибуток / авансована вартість
• прибуток від основної операційної діяльності / поточні витрати (собівартість)
• прибуток від основної операційної діяльності / обсяг реалізованої продукції за цінами виробника.

Рентабельність  галузей економіки :

• прибуток галузі / авансована вартість
• прибуток галузі / поточні витрати
• прибуток галузі / обсяг реалізації.

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 10

 

Прибуток є основним джерелом розширеного відтворення, розвитку соціальної сфери та нагромадження підприємства.

Розподіл прибутку здійснюється в  два етапи :

1. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємства. Пропозиції розподілу між ними визначається податковою політикою держави. На цьому етапі підприємство сплачує прямі податки до бюджету : податок на землю і податок на прибуток підприємства.

Крім того за згодою підприємства можуть створювати за рахунок прибутку централізовані грошові фонди і  резерви на рівні міністерств і відомств, які використовують на конкретні заходи програми в яких зацікавлені підприємства.

2.розподіл і використання  прибутку, що залишився у розпорядженні  підприємства. На цьому етапі  можуть створюватись по бажанню  підприємства цільові фонди :

• резервні фонди (до 5 %)
• фонди розвитку і вдосконалення виробництва
• фонди коштів, що спрямовані на соціальні потреби
• фонди заохочення
• дивідендний фонд.

Підприємство самостійно вирішує, яку частину чистого  прибутку направити до резервного фонду, до фонду вдосконалення і розвитку виробництва та інших фондів, виходячи із конкретних задач розширення і розвитку виробництва, підвищення його ефективності та вирішення соціальних питань розвитку  підприємства.

Фонд коштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, використовуються на будівництво виробничих споруд і приміщень, на придбання техніки і обладнання, на формування основного стада, на приріст нормативу оборотних коштів на інші операційні витрати.

Фонд коштів, що спрямовані на соціальні потреби використовуються на покриття збитків від експлуатації житлово-комунального господарства, на утримання об’єктів культури, спорту, охорони здоров’я, дитячих дошкільних закладів і т. ін.

Розмір відрахувань  до резервного фонду підприємства встановлюють з урахуванням негативного впливу погодних умов у сільському господарстві, зниження рівня економіки в окремі роки та необхідності ведення діяльності на відповідному рівні.

Принципове значення в розпорядженні чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондами нагромадження і фондами споживання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 11: Фінансове забезпечення відтворення необоротних активів

 

1. Сутність основних засобів та їх відтворення.
2. Показники стану та ефективності використання основних засобів
3. Сутність і склад капітальних вкладень.
4. Джерела фінансування капітальних вкладень.

 

Закон України “Про оподаткування  прибутку підприємств” від 28.12.94р., в  редакції від 22.05.97 зі змінами і доповненнями 24.12.02р. №349 – ІV

Стаття 8 – “Амортизація”

Положення (стандарти) бух. обліку 7.

 

1. Сутність основних засобів та їх відтворення.

 

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є  одним з основних питань в сучасних умовах тому, що від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства та конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби – це матеріальні  цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад одного календарного року с початку введення їх в експлуатації.

Відтворення основних виробничих засобів  – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють:

1. просте відтворення – здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або зміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
2. Розширене відтворення – передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення  основних виробничих засобів має  характерні ознаки:

1.Основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;

2.У процесі відтворення  основних виробничих засобів  одночасно відбувається рух вартості  основних засобів;

3.Нарахування амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадженням в грошовій формі, частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4. Основні виробничі  засоби поновлюються в натуральній  формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати  коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії:

1.Відбувається продуктивне  використання основних виробничих  засобів та нарахування амортизаційних  відрахувань. На цій стадії  в процесі експлуатації зношуються  основні засоби і нараховується сума зносу.

2.Відбувається перетворення  частини основних виробничих  засобів, які перебували в продуктивній  формі на грошові кошти через  нарахування амортизації;

3.В процесі виробництва відбувається  поновлення споживчої вартості  частини основних виробничих засобів.

Засоби виробництва – знаряддя і предмети праці.

Залежно від цільового призначення  основні фонди поділяють:

• основні виробничі фонди (с/г призначення, виробництво не с/г призначення, торгівля, будівництво, громадське харчування);
• основні невиробничі фонди (офіси, контори).

Згідно з Положенням (стандартом) бух. обліку 7 до основних засобів відносять  матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або  постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соц.-культ. функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 12: ЗНОС ( АМОРТИЗАЦІЯ ) НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

 

1. Знос та його види
2. Амортизація необоротних активів
3. Методи нарахування амортизаціі

 

1. Знос та його види

 

Під терміном “Основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності. Що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно змін від 24.12.2002р. в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”  з 01.01.2004р. всі основні  фонди поділяються на чотири групи. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

1 група. – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

2 група. – автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини)  до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3 група. -  будь-які інші основні  фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

4 група. – електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові),  мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

У процесі виробництва основні фонди зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного запасу основних фондів визначається рівнем нарахування амортизації.

 

 

2. Амортизація необоротних  активів

 

 Особливо важливе значення  в механізмі  відтворення основних засобів має амортизація, оскільки вона, з одного боку, є елементом виробничих витрат, що включається в собівартість продукції, а з іншого – є джерелом коштів для реновації (відновлення основного засобу на якісно новій основі). Це важливий важіль управління процесом відтворення.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості виробничих фондів і нематеріальних активів з врахуванням витрат на їх придбання, з виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних  відрахувань, встановлених законодавством, на продукцію, що виготовляється за їх допомогою. Таким чином, амортизація є економічним зносом, який виражений в грошовій формі.

Згідно змін від 24.12.2002р. в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” податкова адміністрація  дає таке визначення амортизації: “Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання. виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. 

Амортизації підлягають витрати на :

• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладання і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати, які були зайняті на виготовлення таких основних фондів;
• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
• капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.