Курс лекций бухгалтерский учёт и аудит

Не  підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати на :

1. Придбання і відгодівлю продуктивної худоби
2. Вирощування багаторічних насаджень
3. Придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам.

Не підлягають амортизації  і проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування :

1. Витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і активних фондів.
2. Витрати бюджетів на утримання автомобільних доріг загального користування.

Витрати  на придбання і збереження національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів та архівних фондів.

 

3. Методи нарахування амортизації 

 

Амортизація основних засобів (крім інших  необоротних матеріальних активів) нараховується згідно П(С)БО №7 із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів
2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату відділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.
4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується. та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
5. Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об’єкта основних засобів.

Підприємство повинно застосовувати  норми і методи нарахування амортизації  основних засобів, передбачені податковим законодавством. В даному випадку норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал)

        На рік    

Гр. 1 – 2%  8%            

Гр. 2 – 10%  40%    

Гр. 3 – 6%  24%  

Гр. – 15%   60% 

 

Розмір амортизаційних відрахувань  залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Нарахування амортизації проводиться  щомісячно.

Відповідно до чинного законодавства  суб’єктом підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування  амортизації застосовувати залишкову  вартість основних виробничих засобів, скориговану  на суму капітального ремонту понад суми віднесені  на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Платник податку може прийняти рішення  про застосування інших норм амортизації, що не перевищує норми амортизації  встановлені законодавством.

 

 

Зазначене рішення:

• приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;
• доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Відповідно до податкового законодавства, підприємства всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації (Кі), який визначається за формулою:

Коефіцієнт індексації (Кі) = (Індекс інфляції року – 10) / 100

Якщо значення (Кі) не перевищує одиниці (10%), індексація не проводиться.

 

 

2.  Показники стану та ефективності використання основних засобів

 

До основних показників, що характеризують забезпеченість та ефективність використання основних фондів, належать:

Фондоозброєність – це відношення балансової вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників.

Фондозабезпеченість – відношення балансової вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої продукції.

Фондовіддача – це відношення вартості виробленої продукції до балансової вартості виробничих фондів.

Коефіцієнт зносу виробничих фондів – це відношення суми зносу основних виробничих фондів до балансової вартості основних виробничих фондів.

Коефіцієнт придатності  основних виробничих фондів – відношення залишкової вартості основних фондів до балансової вартості виробничих фондів (або – коефіцієнт зносу).

Коефіцієнт оновлення  основних виробничих фондів – відношення вартості введення основних фондів за звітний період до вартості основних фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття  основних виробничих фондів – це відношення вартості виведених основних фондів за звітний період до вартості основних фондів на початок року.

Рентабельність основних виробничих фондів – це відношення чистого прибутку до балансової вартості основних фондів на кінець звітного періоду, виражене у відсотках.

 

3.  Сутність і склад капітальних вкладень

 

Капітальні  вкладення – це витрати на створення нових реконструкцій і технічне переозброєння діючих основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте так і розширене відтворення основних засобів. Для визначення розміру капітальних вкладень на підприємстві складається бюджет капітальних витрат, тобто розрахунок запланованих витрат на капітальні вкладення.

Бюджет капітальних  витрат включає такі дані :

1. Первісну вартість усіх основних засобів на початок планового періоду.
2. Наявність не використаних амортизаційних відрахувань на початок планового періоду.
3. Сума амортизаційних відрахувань, яка буде нарахована протягом планового періоду.
4. Орієнтований підрахунок вартості устаткування, який підлягає заміні або продажу протягом планового періоду.
5. Визначається орієнтована сума амортизаційних відрахувань на придбання основних засобів протягом планового періоду.
6. Визначається вартість основних засобів та сума амортизаційних відрахувань, яка буде на підприємстві на кінець планового періоду.

Вихідними передумовами розробки бюджету  капітальних вкладень є :

1. Календарний план реалізації інвестиційного проекту
2. Бюджетні заявки на виконання окремих видів робіт і придбання матеріалів, механізмів, устаткування, розроблених виконавцями окремих функціональних блоків проекту
3. Загальна стратегія фінансування інвестиційного проекту
4. Попередній графік потоку інвестиційних витрат, складений на етапі розробки бізнес-плану проекту
5. Фінансовий стан інвесторів проекту.

Бюджет капітальних  вкладень включає слідкуючі розділи :

- Капітальні вкладення

- Фінансування або надходження витрат.

 

4.  Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень

 

 

Структура джерел фінансування капітальних  вкладень підприємства залежить від  багатьох факторів, зокрема :від оподаткування  доходів підприємства; темпів зростання  реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів  підприємства; стану ринку капіталу; тощо.

Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Тоді основною передумовою визначення оптимальної структури таких  джерел може бути детальний аналіз :

• По-перше, можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування капітальних вкладень;
• По-друге, можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов’язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Джерела фінансування капітальних вкладень:

1) Власні фінансові  ресурси:

- кошти засновників  підприємства;

- прибуток підприємства;

- амортизаційні відрахування;

- кошти від продажу  власного майна;

- кошти від здавання  власного майна підприємства  в оренду, заставу;

- використання внутрішніх  ресурсів у будівництві.

2) Централізовані  фінансові ресурси:

- кошти державного  бюджету та місцевих бюджетів;

- кошти державних бюджетних  фондів;

- кошти благодійних  фондів.

3) Залучені  та позичені фінансові ресурси:

- довгострокові кредит  комерційних банків;

- кошти від емісії  та реалізації цінних паперів;

- іноземні інвестиції.

Відповідно до чинного  законодавства джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути :

1. Власні фінансові ресурси;
2. Позичені фінансові ресурси;
3. Кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;
4. Кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;
5. Кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають  внески засновників підприємства, амортизаційні  відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у  процесі господарської діяльності.

Сума амортизаційних відрахувань, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів. Сума  прибутку, що використовується на капітальні вкладення, залежить від розміру прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Коли  капітальне будівництво здійснюється господарським способом, у підприємства утворюються специфічні джерела  фінансування, які мобілізуються  в процесі будівництва.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві є джерелом фінансування капітальних вкладень тоді, коли в процесі будівництва скорочується потреба в оборотних коштах на плановий період.

Сума мобілізації (іммобілізації ) внутрішніх ресурсів (М) визначається за формулою :

М = (О – П ) – (К1 – К2)

де О – очікувана наявність  оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового  періоду;

П – планова потреба  в оборотних коштах на кінець планового  періоду;

К1 – наявність кредиторської  заборгованості на початок планового періоду;

К2 – перехідна кредиторська заборгованість на кінець планового  періоду.

Якщо результат буде зі знаком «+», – це свідчить про мобілізацію  внутрішніх ресурсів. Знак «–», – це іммобілізація оборотних коштів. У такому разі необхідне залучення  оборотних коштів.

Порядок фінансування капітальних  вкладень залежить від способу проведення капітальних робіт.

За підрядного способу будівництво  об’єктів здійснюється  відповідними підрядними організаціями.

Підрядна організація добирає  потрібне устаткування, замовляє його, монтує, виконує будівельні роботи і здає об’єкт. Замовник надає проектну документацію, купує і доставляє на будову устаткування, конструкції та деталі.

Відповідальність за об’єкт будівництва  покладається на генерального підрядчика, який виконує основні будівельні роботи.

Підприємство-замовник і підрядчик  укладають договір на  будівництво  із зазначенням: форми  розрахунків; договірної вартості будівництва; об’єктів будівництва із вказівкою на наявність  проекту й кошторису для кожного  об’єкта; джерел фінансування будівництва та інших необхідних даних.

Фінансування будівництва й  розрахунки згідно з договором можуть мати форму авансованих платежів за виконані елементи робіт або здійснюватися  після завершення робіт  на об’єкті  будівництва.