Курс лекций бухгалтерский учёт и аудит

4.Об’єкти короткострокового  кредитування. Планування кредитую.

Короткостроковий кредит – це кредит, що надається на строк до одного року установами банків підприємства для покриття витрат на формування оборотних засобів.

За рахунок короткострокового  кредиту покриваються витрати і  створюється запаси цінностей у  розмірах недостачі власних коштів.

Основна форма видачі короткострокового кредиту є пряме банківське кредитування. Тобто видача банками позики безпосереднього підприємствам порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, отримані послуги і на оплату праці працівникам основного виду діяльності.

Агропромислові підприємства за даними планів виробничого і соціального  розвитку визначають власну потребу  у короткострокових кредитах.

Плановий розмір кредиту характеризує гранично допустимий рівень позичкової заборгованості підприємства, банку на відповідну дату.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням  залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби  у кредиті. Сума кредиту визначається для кожного об’єкту як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цінами і власними оборотними коштами.

Для визначення планового розміру  кредиту агропромислового підприємства здійснюють розрахунок потреби у  короткострокових кредитах банку. Він складається на плановий рік з розбивкою даних на квартальні дати з наростаючим підсумком.

Планова потреба у кредиті під  сукупний об’єкт кредитування визначається співставленням загальної суми вкладень у товарно-матеріальні цінності; готову продукцію;виробничі витрати у розрахунках на відповідну дату з наявними у господарстві джерелами їх покриття; власними оборотними коштами; кредиторською заборгованістю грошовими авансами від заготівельних організацій.

Інформаційна база:

• Дані річного звіту за минулий рік.
• Данібухгалторських балансів на квартальні дати.
• Дані фінансового плану,договір на матеріально-технічне посточання,технологічні карти,договори на внутрішньо-господарськуаренду і інше.

5.Кредитний договір.

Кредитний договір визначає взаємні  забов’язання і економічну відповідальність за дотримання принципів кредитування двух сторін.Строк дії кредитного договіру зумовлюється особливостями обігу оборотних засобів агропромислових підприємств.Він може заключатися на рік чи меньше.

У кредитному договірі вказується мета кредитування,умови,порядок надання і погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права, обов’язки і відповідальність сторін і інші умови.

Розділи кредитного договіру:

1. Загальні положення.
2. Права і обов’язки позичальника.
3. Права і обов’язки банку.
4. Відповідальність сторін.
5. Порядок вирішення спорів.
6. Термін дії договору.
7. Юридичні адреси сторін.

Підприємство може вимогати від  банку відшкодування збитків,що виникли внаслідок порушення  забов’язань щодо надання кредиту  або надання його не в певному обсязі.За неповне використання кредиту підприємство платить кредитору неустойку в розмірі плати банку за залучені кредиторські ресурси інеотриманої, марні узвітному періоді. Після укладання кредиторської угоди банк відкриває підприємству позичковий рахунок, на який зараховується відповідна сума кредиту.

Кредити надаються підприємствам  у безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів з позичкового  рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок підприємств, якщо інші непередбачені кредитним договором в готівковій формі для розрахунку з сільсько-господарської продукції.

6.Видача та погашення кредиту.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами і банками  можливе за умов:

• Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.
• Підприємство має бути або власником майна або мати право на користування та розпорядження ним.
• Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.
• Кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту як і підприємство в його отриманні.

Процедура отримання кредиту підприємством  передбачає:

• Попередні переговори.
• Подання в банк заяви і інших документів на отримання кредиту.
• Оцінка банком комерційної угоди (інвестеційного проекту підприємства).
• Підписання кредитного договору між підприємством і банком.

Надання кредиту.

• Контроль банку за виконання підприємством умов кредитування.

На вимогу банку підприємство видає  йому такі документи:

• Заява про надання кредиту.
• Ноторіальне засвідчення,статут підприємства.
• Юредичне засвідчення, установчий договір.
• Реєстраційне посвідчення (свідоцтво) або патент.
• Договір аренди чи інші документи,щодо правовласності на землю чи тимчасове користування земельною ділянкою.
• Контракти між продавцем і покупцем,замовником іпідрядником на виконання будівельно-монтажних робіт.
• Довідка з банку про розмір сплаченого статутного фонду, а також витяги з поточного і валютного рахунку підприємства.
• Фінансова звітність (форма 1,2,3 ).
• Висновок аудиторської форми щодо фінансового стану підприємства.
• Техніко-економічне обгрунтування угоди чи проекту.
• Ліцензія на проект, який кредитується.
• Підтвердження міністерства зовнішньо-економічних зв’язків України про наявність квоти.
• Підтвердження наявності складських переміщень.
• Підтвердження наявності виробничих площ і потужностей.
• Договір застави,поручительство,гарантія,договір страхування (один з цих документів ).
• Клопотання місцевих і державних органів влади при наданні підприємству кредиту.
• Розрахунок наявних грошових надходжень.

Після отримання документів банк:

1. Вивчає формально і неформально інформацію про підприємство.
2. Оцінює його ділову репутацію і імідж.
3. Аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику.
4. Визначає перспективи розвитку підприємства.
5. Перевіряє наявність джерел і гарантії погашеннякредиту.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які  відображають розміщення і джерела  діяльності.Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності галузевої специфіки,форми власності і інше.Під час аналізу кредитоспроможністі враховується наявність чи відсутність у минулому кредиторських відносин підприємства з банком,розмір і строки надання позикию.Банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням позики, а в подальшому щоквартально.

В Україні критерієм оцінки фінансового  стану визначається кожним станом самостійно.Зачасту  враховуються такі показники:

• Обсяг реалізації.
• Прибуток,збиток.
• Рентабельність.
• Ліквідність.
• Грошові потоки.
• Склад і денаміка кредиторської,дебіторської заборгованності.

Порядок погашення кредиту- це спосіб погашення основної його суми і нарахованих  відсотків.Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення,кредити  бувають:

1. З погашенням у відповідний термін
2. З довгостроковим погашенням.

Джерела погашення кредиту:

• Виручка від реалізації продукції, яку отримує підприємство в процесі реалізації проекту кредитування.
• Виручка від реалізації продукції власного виробництва непов’язаного з проектом кредитування.
• Всі інші кошти від здійснення господарської діяльності.

Умови погашення кредиту:

1. Цільового спрямування.
2. Обсягів і терміну позиків.
3. Порядку і строків надходження коштів на рахунки підприємства.
4. Сезонності і циклічності виробництва.
5. Рівня платоспроможності і надійності матеріального забезпечення підприємства.
6. Відсоток за користування кредитом нараховується щомісячно в розмірі передбаченого договором, а їх сплата здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ТЕМА 9: ФОРМУВАННЯ  ТА РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

 

 

1.Сутність  прибутку.

2.Види прибутку  та методи їх формування.

3.Сутність і методи обчислення рентабельності та норми прибутку.

 

 

1.Сутність  прибутку.

 

Прибуток – є виробничою фінансовою та економічною категорією товарного виробництва, оскільки характеризує виробничі, розподільні і економічні відносини, які складаються в процесі виробництва.

Економічною основою, джерелом утворення прибутку виступає додатковий продукт, що утворюється в процесі  виробництва.

Прибуток – реалізована вартість додаткового продукту, або реалізований чистий дохід. Кількісно прибуток є різницею між виручкою від реалізації та непрямими податками й повною собівартістю продукції.

Прибуток є  підсумковим показником, кінцевим результатом  виробничо-фінансової діяльності підприємства і залежить від :

1. сфери діяльності
2. галузі
3. встановленого в державі порядку формування витрат на виробництво продукції
4. обчислення і калькуляції собівартості продукції
5. рівня цін
6. розвитку ринкових відносин
7. форми власності.

Прибуток є об’єктивною  категорією, а на його формування впливають  процеси, що відбуваються в державі у сфері виробництва, розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

Прибуток є узагальнюючим  показником діяльності підприємства і  характеризує її економічну ефективність.

 

2.Види прибутку  та методи їх формування.

 

Схема формування чистого  прибутку.

Прибуток підприємства формується з двох частин

• прибуток від звичайної діяльності
• прибуток (збиток) від надзвичайних подій.

Прибуток  від звичайної діяльності поділяються на :

1. від операційної діяльності : основна діяльність та інша діяльність.

Основна діяльність – реалізація основної продукції, товарів, робіт, послуг.

Інша операційна діяльність : реалізація оборотних активів, реалізація іноземної  валюти, доходи від операцій оренди, втрати (доходи) від операцій курсових різниць, одержання пені, доходи від списання кредиторської заборгованості, відшкодування раніше списаних активів, одержані гранди і субсидії, інші доходи і витрати.