Курс лекций бухгалтерский учёт и аудит

 

3. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття 

 

Суб’єкти підприємницької  діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунку. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох  робочих днів із дня відкриття  або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Підприємства  та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

• поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
• бюджетні , що відкриваються підприємствами, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;
• кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;
• депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банка на визначений строк.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунку;
• копію свідоцтва про державну реєстрацію;
• копію статуту, засвідчену нотаріально чи органами реєстрації;
• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

 

Банківські  рахунки в іноземній валюті поділяються  на:

• поточні рахунки відкриваються підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій;
• розподільчі рахунки призначені для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті;
• кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди;
• депозитні (вкладні).

 

 

 

Тема 3: ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

 

1. Принципи організації безготівкових розрахунків.
2. Розрахунок платіжними дорученнями.
3. Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями.
4. Розрахунок чеками.
5. Вексельна форма розрахунку.
6. Розрахунок акредитивами.

 

1. Принципи організації безготівкових розрахунків.

 

Ефективне функціонування економіки  в цілому і на підприємстві значною  мірою залежить від організації розрахунків.

Принципи організації:

• підприємства обов’язково повинні зберігати грошові кошти на рахунках в установах банку;
• підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів;
• підприємство самостійно вибирає форму розрахунку і закріплення їх у своїх договорах та угодах;
• кошти з розрахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника;
• поточні рахунки підприємства відкриваються тільки при умові повідомлення про це податкових органів;
• момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
• платежі здійснюють в межах залишку коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;
• розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватися готівкою. При цьому постачальник – одержувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк.

 

2. Розрахунок платіжними дорученнями

 

 Платіжне доручення – письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму із свого рахунка на рахунок одержувача коштів.

 Платіжне доручення застосовується  в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок  за товари, роботи і послуги.  Вони забезпечують максимальне  наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями  здійснюються також за нетоварними  операціями ( платежі в бюджет, до цільових державних фондів, платежі кредиторських установ і т.д.).

 

3. Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями.

 

    Платіжне вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця ( платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві ( платник коштів). Покупець, якщо він згоден оплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахункові платіжні вимоги-доручення  можуть бути з акцептом або без  акцепту. Платники мають право повністю відмовитись від акцепту платіжної  вимоги-доручення, якщо товари не було замовлено або відвантажено на непогоджену адресу, крім того, коли товари поставлено з порушенням строку , коли товари недоброякісні, некомплектні або коли не погоджували ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими товарами відвантажено і додаткові товари, коли документально встановлена наявність недоброякісного або не укомплектованої

частини товару, у разі завищення  цін або арифметичних помилок  у товарних транспортних документаціях.

Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями застосовують переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги.

Основою відмови від акцепту  може бути порушення умов контракту. Про відмову від акцепту платник  зобов’язаний у встановлений термін повідомити банк і постачальника, зазначивши.

 

4. Розрахунок чеками.

 

Чек – письмове розпорядження своєму банку сплатити зі свого рахунку пред’явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки.

Розрахунковий чек – документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банку переказати кошти на рахунок пред’явника чека. Розрахунковий чек заповнює платник, чек передається платником підприємству безпосередньо під час здійснення господарської операції. одержувач платежу подає у свій банк чек для оплати.

Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовують грошові чеки (для виплати зарплат, премій, винагород, дивідендів, кошти  на відрядження, на господарські витрати).

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримуватися відповідних правил і банк зобов’язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідного підпису).

Чекова форма розрахунків має  певні переваги перед іншими формами, так як характеризується відносною швидкістю розрахунків, що сприяє зменшенню кредиторської заборгованості.

 

 

 

5. Вексельна форма  розрахунку

 

Вексельна форма розрахунку – розрахунок між постачальником (одержувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, який оформляється векселем.

Вексель – письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати у визначеній в векселі  суми від особи, яка видала вексель  у відповідний строк і у відповідному місці.

 

6. Розрахунок акредитивами

 

Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Існує кілька видів акредитивів.

• Покритий – це такий акредитив, який передбачає попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунку платника і переказує ці кошти у банк постачальника (банк-виконавець) на окремий балансовий рахунок „Акредитив”.
• Непокритий – це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив.
• Відзивний - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником.
• Безвідзивний - це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 6: ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

1. Склад і характеристика грошових надходжень підприємства.
2. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг.
3. Виручка від іншої реалізації.
4. Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності.
5. Доходи від позареалізаційних операцій. Асигнування із бюджету.
6. Розподіл виручки від реалізації продукції, робіт та послуг

 

 

 

1. Склад і характеристика грошових надходжень підприємства

 

Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва та обігу, своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку підприємства.

За  джерелами грошові надходження  поділяються на:

• внутрішні
• зовнішні

До  внутрішніх джерел відносяться надходження коштів, що мобілізуються на фінансовому ринку.

Внутрішні грошові надходження  поділяються на групи:

1.виручка від реалізації продукції,  робіт та послуг;

2.виручка від іншої  реалізації;

3.доходи від фінансово-інвестиційної  діяльності;

4. доходи від позареалізаційних  операцій;

5.асигнування із бюджету.

Грошові надходження  підприємства відіграють значну роль у процесі  кругообігу коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, а також удосконалення і розширення власного підприємства.

 

2. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг

                                               

1.Виручка від реалізації робіт,  послуг, продукції залежить від  основної діяльності підприємства (зерно, соняшник і т.д.). Реалізація  продукції ¾ це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства. Вона свідчить про завершення процесу виробництва і доведення продукції до споживача. Розмір виручки