Бухгалтерський облік та аналіз дебіторської заборгованості

Становлення та розвиток аналізу визначили його місце в системі суспільних наук зв'язок з ними. Економічний аналіз вивчає економічний, технічний та соціальний аспекти роботи виробничо-господарських об'єктів, всі різноманітні форми виробничо-господарської діяльності та їх взаємозв'язок. Саме тому для вивчення предмету теорія економічного аналізу синтезувала елементи ряду сфер знань: галузевих економік, ідеології, фінансування і кредитування, організації і планування виробництва, технічного формування, контролю якості продукції, бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку, менеджменту, комерційної діяльності та маркетингу, інших наук.

У свою чергу елементи аналізу використовуються іншими економічними науками, в них аналізуються окремі сторони виробничо-господарської діяльності [3]. При викладанні у навчальній літературі зустрічаються різні визначення предмета аналізу господарської діяльності. Одні автори його предметом вважають виробннчо-господарську діяльність об'єкта, яка відбивається в показниках плану, обліку, звітності та інших джерел формації.

Перехід підприємств до ринку тісно пов'язаний з тим, що вони можуть опинитися у зоні господарської невизначеності і підвищеного ризику. Одержавши право на самостійне укладання угод на внутрішньому та зовнішньому ринках, більшість підприємств вперше постає перед проблемою оцінки фінансового стану і надійності потенційних партнерів [22]. Не менш складною є задача аналізу фінансової стійкості підприємства: чи має воно необхідну кількість коштів для того, щоб відповідати за своїм зобов'язаннями; як швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші, наскільки ефективно  використовується майно тощо.

Аналіз фінансового стану складається із попередньої оцінки фінансового стану на основі даних балансу, звіту про фінансові результати та їх використання та більш поглибленого аналізу за даними аналітичного обліку [8].

Попередня оцінка фінансового стану розбивається на три етапи:

На першому етапі проводиться візуальна і елементарна лічильна перевірка показників бухгалтерського обліку за формальними та якісними ознаками.

На другому етапі будується ущільнений аналітичний баланс — шляхом агрегування однорідних за своїм складом елементів балансових статей, таких як нерухоме майно, поточні активи (виробничі запаси, готова продукція, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість), джерела власних коштів, позичені кошти (короткострокові кредити банків, короткострокові кредити позики, розрахунки з кредиторами), на основі яких оцінюються тенденції зміни у майновому та фінансовому стані підприємства.

На третьому етапі розраховується і оцінюється динаміка руху аналітичних коефіцієнтів, які характеризують фінансову стійкість підприємства.

Аналіз виробничо-господарської діяльності як практична функція управління цією діяльністю в процесі становлення і розвитку викликав до життя науковий напрям щодо дослідження стану і вдосконалення цієї функції з метою підвищення її ефективності.

Для успішного виконання цієї ролі в складній системі економічного управління суспільним виробництвом на різних його рівнях виникла потреба в спеціальних теоретичних знаннях про аналіз виробничо-господарської діяльності; його предмет і метод; місце і роль у системі управління; його зміст і задачі; методики аналізу і принципи [32]

Отже, економічний аналіз виробничо-господарськоії діяльності є важливим елементом правління, дійовим знаряддям керівництва та контролю, засобом укріпення комерційного разрахунку та втілення режиму економії, сприяє технічному прогресу, узагальненню та поширеню передового досвіду, ліквідації недоліків у роботі, виявленню та мобілізації резервів, демократизації управління.

Інакше кажучи, аналіз виробничо-господареької діяльності і вивчає економічні процеси підприємств та об’єднань їх органічному зв'язку зметою оцінки результатів господарської діяльності і виявлення резервів,тобто властивого лише йому боку, що і визначає предмет.

Економічний аналіз як економічна дисципліна є результатом розвитку економічної науки. Аналіз сформувався при розмежуванні економічних наукових знань на спеціальні дисципліни і разом з тим об'єднав ті чи інші грані різних наук, тому він використовує спільні категорії, тобто найзагальніші, ключові поняття [11, 21].

Основні завдання економічного аналізу:

- визначати загальні тенденції та закономірності зовнішнього середовища, а також їх вплив на діяльність конкретного підприємства;

-  об'єктивно оцінювати економічні явища і процеси господарської діяльності;

- з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки між окремими явищами і процесами;

- визначити резерви діяльності підприємства;

- узагальнювати результати аналізу для прийняття обґрунтованих рішень;

- контролювати виконання управлінських рішень.

Для успішної реалізації завдань економічний аналіз має бути системним, своєчасним, систематичним, конкретним, об'єктивним, ефективним, дієвим.

Системність, як один із принципів економічного аналізу полягає у трактуванні досліджуваного об'єкта як складної динамічної системи, що охоплює декілька елементів та багатосторонні зв'язки між ними і зовнішнім середовищем. Здебільшого вивчення системи розпочинають із загальних показників, а потім деталізують їх за окремими елементами об'єкта чи структурними підрозділами підприємства.

Своєчасність, заключається в правильному виборі періодичності проведення економічного аналізу та негайне використання висновків і рекомендацій аналізу. Запізнілий аналіз може лише встановити відхилення, які вже неможливо виправити, а невикористані результати аналітичних розрахунків і висновків є тільки даремним витрачанням часу [33]

Принцип економічного аналізу систематичність заключається у неперервному, постійному, узагальненням досягнень і виявлення недоліків у роботі. Систематичність аналітичної роботи можна забезпечити, лише регулярно проводячи аналіз за спеціальною, заздалегідь розробленою програмою [24]. Сьогодні збираная інформації та більшість аналітичних розрахунків проводять з використанням персональних комп'ютерів, а їх результати отримують при необхідності у будь-який час або із заданою періодичністю

Зміст принципу конкретність - всебічне вивчення усіх наявних даних, що характеризують господарську діяльність підприємства. Аналіз має грунтуватися лише на реальних фактах, а висновки і рекомендації, отримані при проведенні аналізу, мають бути спрямовані на конкретні економічні явища чи процеси.

Зміст принципу об'єктивність, полягає в тому,що аналіз має відображати результати діяльності та рівень ефективності використання ресурсів підприємства.               Об'єктивність забезпечується використанням перевірених вихідних даних,

вибором відповідних методик аналізу, неупередженістю висновків та аналітичних оцінок

Ефективність - забезпечення відповідності між витратами на проведення економічного аналізу та отриманими результатами. Це досягається завдяки раціональній його організації, найновішим методикам і технічним засобам, а також висококваліфікованим фахівцям.

Дієвість, як принцип аналізу має активний вплив на хід виробництва та його результати, своєчасне виявлення недоліків та упущень у роботі, інформування керівництва підприємства про результати проведеного аналізу. Цей принцип також обмежує використання зайвої інформації, яка є непотрібного для прийняття управлінського рішення.

Таким чином, економічний аналіз, як один з різновидів аналізу загалом - це систематизована сукупність аналітичних процедур, які реалізуються з метою отримання висновків і рекомендацій економічного характеру щодо конкретного об'єкту дослідження.

В умовах переходу до ринку багато підприємств потрапили в зону господарської невизначеності і підвищеного ризику, вперше стали перед необхідністю об'єктивної оцінки платоспроможності і надійності своїх партнерів, постійного контролю за якістю розрахунково-фінансових операцій і розрахункової дисципліни [34].

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.

Переваги - це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки -можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни і від розміру, якості та ліквідності дебіторської заборгованості.

Відвернення коштів у дебіторську заборгованість призводить до фінансових утруднень, підприємство буде відчувати нестачу коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, постачальниками [24]. Окрім того, заморожування коштів призводить до сповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство повинно бути зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати, впровадження вексельної форми розрахунків тощо.

Завданням аналізу дебіторської заборгованості ЗАТ «Агросвіт» є вивчення та оцінка:

- складу та структури дебіторської заборгованості;

- питомої ваги дебіторської заборгованості в сумі поточних активів;

- її реальності (правдивості);

- правильності оформлення дебіторської заборгованості;

- показників якості та ліквідності цієї заборгованості;

- впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати підприємства;

Важливо дати оцінку показникам якості та ліквідності дебіторської заборгованості. Під якістю дебіторської заборгованості слід розуміти вірогідність одержання цієї заборгованості в повній сумі. Показником цієї вірогідності є термін утворення заборгованості, а також питома вага простроченої заборгованості в загальній сумі. Практика свідчить: що більший строк дебіторської заборгованості, то нижча вірогідність її одержання.

Тому, в ході аналізу доцільно згрупувати дебіторську заборгованість за термінами її виникнення. Наявність такої інформації за тривалий період дозволяє виявити як загальні тенденції розрахункової дисципліни, так і конкретних покупців, які найчастіше потрапляють у число ненадійних платників [37].

Саме тому, на підприємстві ЗАТ «Агросвіт», фінансова служба організовує систематичний контроль за станом оплати покупцями відвантаженої чи відпущеної на місці продукції. При виникненні дебіторської заборгованості - застосовує заходи щодо припинення подальшої поставки продукції боржникам, найшвидшої оплати відвантаженої продукції і накладення штрафних санкцій на боржників.

При виникненні господарських спорів з приводу оплати рахунків підприємства за відвантажену продукцію, а також щодо інших фінансових проблем у взаємовідносинах з партнерами, вирішення яких вимагає правових знань, спільно діють фінансова та юридична служби ЗАТ «Агросвіт».

Заборгованість, по якій минув термін позовної давності, може бути за наявності відповідних документів віднесена на позареалізаційні витрати і списана на збитки.

Стосовно інших боргів, які є нереальними до стягнення, за рішенням інвентаризаційної комісії створюється резерв за сумнівними боргами. Такі резерви можуть бути створені в тому разі, коли ця заборгованість не погашена в обумовлені договорами строки і не забезпечена гарантіями.

Розмір резерву по кожному сумнівному боргу визначають залежно від платоспроможності боржника на основі попередньої оцінки ймовірності повного або часткового погашення заборгованості.

Виконання певних загальних рекомендацій дозволить ЗАТ «Агросвіт» управляти дебіторською заборгованістю. Вони полягають у тому, щоб:

- контролювати стан розрахунків з покупцями при відстроченій (простроченій) заборгованості;

- по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

- стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

Практика надання знижок при достроковій оплаті дуже широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами (оскільки така політика забезпечить прибуток на одержані достроково кошти, і його розмір буде більшим, аніж розмір наданої знижки).

Якщо підприємства не використовують знижку при достроковій оплаті рахунків, то воно втрачає частину прибутку.

Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами найчастіше складає значну частку в структурі активу балансу підприємства. Створення великих обсягів дебіторської заборгованості викликає низьку платоспроможність підприємства. Для проведення розрахунків по зобов'язаннях підприємству доводиться перетворювати високоліквідні активи на грошові кошти, у протилежному випадку – банкрутство [29].