Роль комерційного кредиту в діяльності суб’єктів господарювання

У складі витрат майбутніх  періодів банки видають підприємствам  позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий—серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх  періодів є також витрати, пов’язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і  витрати включаються в її собівартість [ 10, c. 214 – 216 ].

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об’єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань [ 11, c. 369 ].

Використання різноманітних  форм кредитування підприємства прискорює  рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби  в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких.

Планування потреби  в кредиті для формування оборотних  коштів підприємства здійснюється таким чином. На першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції.

На другому етапі  визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах. Для цього можна користуватися формулою:

К_о.б = ОК – ОК_н – ОК_пр + КЗ,

де К_о.б — необхідний  розмір  кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК — потреба в  оборотних коштах;

ОК_н — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК_пр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ — зменшення  кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в  кредитах під інвестиційні проекти  визначається на основі інвестиційної програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні кошти для  фінансування інвестиційних програм  складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка спрямовується  на реконструкцію, технічне переоснащення, нове будівництво [ 21, c. 487 ].

 

 

2.Форми та види кредитів, які використовуються у господарській діяльності

 

Форми кредиту тісно  пов’язані з його структурою, сутністю кредитних відносин. Залежно від  руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту:

1)  товарний

2)   грошовий

У товарній формі виникають  кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують  товари чи послуги з відстрочкою  платежу. Прикладом такої форми є комерційний кредит [ 5, c. 231 ].

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем.

Мета комерційного кредиту - прискорити реалізацію товарів в  умовах тимчасової нестачі грошових коштів у покупців. Продаж (реалізація) продукції на ринку - один із найважливіших  етапів відтворювального процесу. Приваб-ливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець (виробник) отримує можливість продавати свій товар, навіть за не сприятливої кон'юнктурної ситуації на ринку. Надаючи кредит, продавець (виробник) у межах укладеного договору та згідно з його умовами здійснює торговельні поставки своєму покупцеві. Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Один товаровиробник надає іншому товаровиробникові комерційний кредит не просто для отримання прибутку у вигляді відсотка, а насамперед для того, щоб прискорити реалізацію власної виробленої продукції [ 13, c. 234 ].

Комерційний кредит передбачає взаємозв'язок торговельної і кредитної  угод. Він поєднує акт реалізації товарів (послуг, робіт) з відстрочкою  платежу. Умови відстрочки платежу є важливою частиною торговельного контракту.

Економічні межі комерційного кредиту обумовлені, насамперед, фінансовим станом його суб'єктів: постачальник (кредитор) повинен мати відповідні фінансові  можливості для того, щоб продавати  свій товар з відстрочкою платежу, а платник (позичальник), отримавши товар, розраховує через певний строк нагромадити відповідні кошти, щоб повністю розплатитися з кредитором. Комерційний кредит обмежений строками і сумами, його обсяги залежать від розмірів фінансових ресурсів учасників торговельних угод.

Процес комерційного кредитування завершується при погашенні  підприємством-платником (постачальником) заборгованості за даною позикою.

Цивільним кодексом України  врегульовано порядок надання позики одним підприємством іншому. Йдеться про специфічну різновидність комерційного кредиту, коли одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) в оперативне управління або навіть у власність гроші або речі.     Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ту ж суму чи рівну кількість речей того ж роду та якості. За користування такою позикою плата може не встановлюватися, тобто відсотки не нараховуватися. Необхідним й обов'язковим є лише її повернення. Таку позику можна вважати фінансовою допомогою на умовах повернення без нарахування відсотків, її не слід плутати з безповоротною фінансовою допомогою чи з безкоштовно одержаними цінностями.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному такі види комерційного кредиту:

- кредит із фіксованим терміном погашення;

- кредит із поверненням  лише після фактичної реалізації  позичальником поставлених товарів;

- кредитування по відкритому  рахунку, коли постачання наступної  партії товарів на умовах комерційного  кредиту здійснюються до моменту  погашення.

До комерційного кредиту  відноситься також попередня  сплата поставок товарів, виконання  робіт.

Різновидом комерційного кредиту є також лізинговий кредит, операції факторингу, форфейтинг, франчайзинг.

До переваг комерційного кредиту можна віднести:

• оперативність; відносну простоту оформлення;
• активізацію процесів мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозподілу;
• розширення можливостей суб'єктів кредитування в маневруванні обіговими коштами;
• позитивний вплив на підтримання фінансової стійкості підприємств;
• зменшення обсягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товарного обігу;
• зменшення грошового банківського кредиту тощо.

В сучасних кризових умовах особливо важлива позитивна роль комерційного кредиту у пом'якшенні  проблеми неплатежів у господарському обороті. В умовах нестачі обігових коштів у господарських суб'єктів для проведення взаємних розрахунків саме комерційний кредит може ефективно використовуватися для фінансового забезпечення торговельних угод  [ 8, c. 256 - 257 ].

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чинником відновлення фінансової стабільності вітчизняних товаровиробників. Для будь-якого підприємства важливо мати власну кредитну політику на ринку, яка б забезпечувала органічний взаємозв'язок комерційного кредитування і маркетингової діяльності. Тим самим буде досягнуто позитивного впливу механізму комерційного кредиту як на прибутковість, так і на фінансовий стан вітчизняних підприємств у цілому.

Комерційний кредит з  точки зору ліквідності є маневровою формою фінансування процесу виробництва, адже він значно розширює фінансові можливості підприємств (фірм), що кредитуються, щодо збільшення обсягів господарської діяльності.

У торговельній діяльності використовується такий специфічний  вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. - повноваження) - це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного  комерційного кредитування підприємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгованості. Дебіторська заборгованість - це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість - це кошти, які тимчасово залучені підприємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам [ 6, c. 359 ].

Основним інструментом комерційного кредитування є вексель.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне  зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці [ 28, c. 123 ].Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.

Дальшим кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності" від 14.09.94 р. [ 22 ].

Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Традиційний механізм комерційного кредиту передбачає проведення вексельного  кредитування. Платник (позичальник) надає постачальнику (кредитору) комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (роботи, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому постачальник надає платникові право погашати платежі частинами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

На практиці, як вже  зазначалося вище, може використовуватися  й механізм комерційного кредитування без оформлення позики векселем.

У деформованій економіці  при попередній оплаті продукції  виникає такий специфічний вид комерційного кредиту, як кредит покупця. Його механізм характеризується наданням комерційного кредиту покупцями постачальникам шляхом авансованих платежів (купувальних авансів).

Сучасний механізм комерційного кредиту характеризується поєднанням між фірмових розрахунків і кредитування за відкритим рахунком. Такі розрахунково-кредитні відносини (так званий фірмовий кредит) особливо активно використовуються у міжнародних економічних зв'язках .

На відміну від традиційного сучасний механізм комерційного кредиту відображає принципово новий рівень коопераційних промислових відносин: розширення прямих довгострокових господарських зв'язків, що охоплюють все більшу кількість підприємств (фірм), які виступають поперемінно в ролі продавців і покупців. Вексельна форма комерційного кредиту в цих умовах втрачає свій економічний сенс. Виникає необхідність регулярного здійснення взаєморозрахунків між підприємствами (фірмами) за взаємними (зустрічними) і товарними поставками шляхом поєднання кредитування і розрахунків за відкритим рахунком.

Поширений у світовій економіці й внутрішньо корпорацій ний комерційний кредит, який надається транснаціональними корпораціями (ТНК) своїм філіалам у вигляді розстрочки платежу за товарні поставки.

Сучасні види комерційного кредиту більш прості щодо технології здійснення. Вексельні ж операції є трудомісткими і складними за своїм змістом [ 15, c. 348 ].

Сучасний механізм комерційного кредиту включає в себе систему "Сконто", тобто торгові знижки з покупної ціни товарів. "Сконто" використовується при оплаті вартості товарів протягом певного терміну після виписки рахунків, що заздалегідь оговорюється в контрактах.

Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити  безперебійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Конкретні умови комерційного кредитування залежать від кон'юнктури певного товарного ринку. Так, на світовому ринку з розширенням експорту машин і складного обладнання новим явищем стало подовження термінів їх комерційного кредитування. Довгострокові кредити у такому разі надаються продавцем покупцю на основі банківських гарантій [ 25, c. 248 ].