Оцінка ефективності діяльності підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

ДОПОВІДЬ

на тему:

«Оцінка ефективності діяльності підприємства»

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст.гр. МК-ІV-3

Веровська Лілія

Перевірив: викл. Парохненко О.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні вимагає від  вітчизняних підприємств активних дій з підвищення ефективності їх функціонування. З початку розвитку економічної науки проблема ефективного функціонування підприємств вийшла на перший план і залишається актуальною й сьогодні. Оцінка ефективності виробничої діяльності, управлінських рішень, витрат економічних ресурсів, а також конкретні технології та засоби забезпечення ефективного функціонування підприємств становлять особливий інтерес як для вчених, так і для економістів-практиків.

Ефективність – це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили одержання цього результату.

Оскільки, ефективність, як міра отриманих підприємством результатів, віднесених до витрачених для їх отримання  ресурсів, застосовується для різноманітних  аналітичних оцінок та обґрунтування  господарських рішень, то з огляду на це, можуть бути виділені окремі види ефективності для певних практичних потреб діяльності підприємства.

Найпоширеніша класифікація ефективності виділяє наступні її види:

- економічна ефективність – економія суспільно необхідного часу па виробництво та споживання товарів і послуг;

- соціальна ефективність  – збільшення кількості нових  робочих місць, рівня зайнятості  людей, поліпшення умов праці  та побуту, підвищення рівня та  комфортності життя;

- екологічна ефективність  – гармонізація відносин людини  з навколишнім середовищем, зменшення  шкідливих викидів;

- науково-технічна ефективність  – підсилення потенційних можливостей  виробничих систем, наукових організацій,  споживачів продуктивніше вирішувати  ті чи інші завдання за допомогою  продукції, виробленої даним підприємством.

Разом з тим, зауважимо, що можуть розглядатися інші види ефективності діяльності підприємства як, наприклад:

- внутрішня ефективність  – це ефективність використання  внутрішніх можливостей підприємства, його внутрішніх ресурсів;

- зовнішня ефективність  – це ефективність використання  зовнішніх можливостей підприємства, що забезпечуються факторами  зовнішнього середовища;

- загальна ефективність  як інтеграція зовнішньої і  внутрішньої ефективності;

- ринкова ефективність  – повнота задоволення потреб споживачів порівняно з альтернативними способами їх задоволення;

Економічна ефективність підприємства – це один з типів  ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат.

Економічна ефективність діяльності підприємства залежить від раціонального використання кожного виду ресурсів та їхньої структури, яка визначається співвідношенням задіяних ресурсів різних факторів виробництва. Ці пропорції головним чином зумовлені специфікою виробництва, рівнем застосовуваної на підприємстві техніки, технології, організації виробництва і праці, співвідношенням екстенсивних та інтенсивних факторів розвитку виробництва. На структуру і часткову ефективність використання ресурсів підприємства значний вплив мають зовнішні фактори, зокрема ринки ресурсів, пропозиція і попит на окремі види ресурсів та урівноважені на них ціни тощо.

Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими основними  показниками:

- дохід;

- прибуток;

- норма прибутку;

- рентабельність;

- продуктивність праці;

- фондовіддача;

- фондомісткість;

- матеріаломісткість;

- матеріаловіддача та ін.

Дохід – це виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком матеріальних витрат. Він являє собою грошову форму чистої продукції підприємства, тобто містить у собі оплату праці і прибуток.

Дохід характеризує загальну суму засобів, що надходить підприємству за визначений період і за винятком податків може бути використана на споживання й інвестування. Дохід іноді є об'єктом оподатковування. У цьому випадку після відрахування податку він підрозділяється на фонди споживання, інвестиційний і страховий. Фонд споживання використовується на оплату праці персоналу і виплати за підсумками роботи за визначений період, за частку в статутному майні (дивіденди), матеріальну допомогу і т.п.

Прибуток – це частина виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробництво і збут продукції.

В умовах ринкової економіки  прибуток є одним з основних джерел нагромадження і поповнення дохідної частини державного і місцевого  бюджетів; основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, його інвестиційної  й інноваційної діяльності, а також  джерелом задоволення матеріальних інтересів членів трудового колективу  і власника підприємства.

Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

Продуктивність праці  є узагальнюючим показником оцінки економічної ефективності суспільного  виробництва і в загальному вигляді  вимірюється як відношення виробленого  національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального  виробництва. В окремих галузях продуктивність праці обчислюється за валовою продукцією і визначається її кількістю, виробленою в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції.

На рівні підприємства основними показниками продуктивності праці є виробіток і трудомісткість.

Виробіток (прямий показник) визначає кількість продукції, виробленої в одиницю часу, а трудомісткість (обернений показник) визначає витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача і матеріаломісткість є основними показниками ефективного використання основних фондів.

Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати  за власні кошти вклади в основні  фонди, оборотні кошти, нематеріальні  активи, не допускаючи при цьому  невиправданої дебіторської та кредиторської  заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни.

Фінансове становище підприємства можна проаналізувати за показниками платоспроможності, ліквідності, ефективності використання активів і власних коштів. Платоспроможність — це показник, що характеризує здатність підприємства виконувати свої зобов'язання.

Коефіцієнт платоспроможності  вимірює фінансовий ризик, тобто  вірогідність банкрутства. Високий  коефіцієнт платоспроможності свідчить про мінімальний фінансовий ризик  і гарні можливості для залучення  додаткових коштів інвесторів, низький  — навпаки.

Ліквідність — це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Коефіцієнт ліквідності відображає платоспроможність фірми.