Роль комерційного кредиту в діяльності суб’єктів господарювання

Міністерство  внутрішніх справ України

Львівський державний  університет внутрішніх справ

 

Кафедра Фінансів

 

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Роль комерційного кредиту  в діяльності суб’єктів господарювання

 

 

 

 

 

 

                       Виконавець:

                         Студентка  4 курсу 1 групи

                                                                                                              Денної форми навчання

                                                                                                              Княгінко Анна Степанівна

       Науковий керівник:

            Доц. Горалько Оксана Вікторівна

 

 

 

 

 

Курсова

робота захищена з оцінкою ______

”__” _____________2013 р.

(дата захисту)

Науковий  керівник _______________

                                     (підпис)

 

Львів 2013

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання…………5
2. Форми та види кредитів, які використовуються у господарській діяльності............................................................................................................11
3. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості на прикладі ТОВ “Юнігран”………………………………………………………………………17
4. Проблеми та напрями вдосконалення кредитної діяльності суб’єктів господарювання………………………………………………………………..24

Висновки…………………………………………………………………………….29Список використаних джерел………………………………..……………………31                                     Додатки …………………………………………………………..……………...….34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Комерційний кредит – історично перша форма кредитних відносин.

Практика відстроченого платежу  в обмін на негайно одержувані товари існувала ще на ранніх стадіях розвитку товарного обміну. Комерційний кредит (продаж товарів з відстрочкою платежу) виник й утвердився внаслідок сталого незбігу потреб економічних суб'єктів з їхньою наявною у даний момент платоспроможністю. Сукупність мікроекономічних відносин між господарськи-ми суб’єктами з приводу надання (одержання) комерційного кредиту становить фундамент національної кредитної системи. Оформлений векселем, даний вид кредиту здатен стати важливим інструментом кредитних відносин в економіці, сприяти пожвавленню виробничих процесів, плідно впливати на зміцнення платіжної дисципліни.

На даний час не існує розробленої цілісної концепції організації комер-ційного кредиту в економіці як системи. Нема ясного бачення яким чином комерційний кредит має функціонувати в галузях народного господарства, яка роль векселя як інструмента комерційного кредиту, яким чином має бути організована взаємодія комерційного і банківського кредиту.

Як наслідок, актуальність даної  теми обумовлена необхідністю система-тизувати знання необхідності та сутності кредитування суб’єктів господа-рювання, дати аналіз і оцінку підприємства, визначити проблеми та напрямки вдосконалення кредитної діяльності суб’єктів господарювання.

Отже, мета роботи полягає у систематизації знань про комерційний кредит, аналізі його ролі в діяльності суб’єктів господарювання.

Таким чином, можна визначити основні завдання даної роботи:

- з’ясувати необхідність та сутність кредитування суб’єктів господа-рювання;

- дослідити форми та види кредитів, які використовуються у госпо-дарській діяльності;

- проаналізувати і оцінити стан підприємства;

- проаналізувати проблеми та напрямки вдосконалення кредитної діяль-ності суб’єктів господарювання;

Мета дослідження - розкрити значення комерційного кредиту в діяльності суб’єктів господарювання

Об’єктом даного дослідження виступає ТОВ “Юнігран”.

Предмет дослідження – форми та види комерційного кредиту.

Джерелами інформації виступають праці Демківського А. В., Коваленка  Д. І., Вовчак О. Д., Жукова Є. Ф., Івасіва  Б. С., Савлука М. І., Іванова В. М., Петрука  О. М., Тиркала Р. І., Руденка Л. В. Ільясова С. М., Кудряшова В. П., Соковатого О. А., дисертаційна робота Азбукіна А. В., нормативні урядові документи, періодичні видання, а також Інтернет ресурси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Необхідність та сутність кредитування суб’єктів господарювання

 

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит —  це форма позичкового капіталу (в  грошовій або товарній формах), що надається  на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує [ 29,c. 174 ].

Характерними ознаками кредиту  в ринковій економіці є:

• позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами — банківські установи;
• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);
• джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;
• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку [ 1, c. 245 ].

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне  виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері  товарного обміну, в процесі якого  виникає розрив у часі між рухом  товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти [ 9, c. 168 ].

Виникає суперечність між  безперервним вивільненням грошей у  кругообороті оборотних коштів і  потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов’язане  з необхідністю забезпечення безперервного  процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах  і появою потреби в них у  інших.     При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об’єктивною  основою існують специфічні причини  виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення (рис.1).

Рис.1. Причини виникнення кредитних відносин

    

Для розвитку кредитних  відносин необхідні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди — кредитор і позичальник, мають бути юридично самостійними суб’єктами, які матеріально гарантують виконання зобов’язань. По-друге, інтереси суб’єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується.   Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

За браком власних  оборотних коштів підприємства залучають  банківські кредити, кошти інших  кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів [ 30, c. 127 – 128].

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання  додаткових потреб у коштах і створення  тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час [ 28, c. 97 ].

Взагалі особливості  індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами.

До об’єктивних  факторів належать:

• галузева належність підприємства;
• характер виробничого процесу;
• сезонність виробництва.

До суб’єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;
• рівень організації збуту й постачання;
• інші фактори.

Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно нерівномірний.

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого  лагу (періоду) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерівномірним кругооборотом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних коштів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

Суб’єктами  кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Основними об’єктами  короткострокового кредитування в  оборотні кошти є:

• виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);
• незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;
• витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);
• готова продукція і товари;
• платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає  потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об’єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного  виробництва і готової продукції  можуть створюватися на підприємствах  у зв’язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними  утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.