Роль комерційного кредиту в діяльності суб’єктів господарювання

 

Розрахуємо коефіцієнти  оборотності кредиторської заборгованості по роках, дані занесемо до таблиці 3.6 [ 19 ].

Таблиця 3.6

Розрахунок показників оборотності кредиторської заборгованості підприємства

Назва показників	2009	2010	2011
Коефіцієнт оберненості  кредиторської  заборгованості, в днях	(20286*360) / 256283 = 28,5	(34630*360) / 374570 = 33,3	(29403*360) / 224668 = 47,1
Кількість обертів	256283 / 20286 = 12,63	374570 / 34630 = 10,82	224668 / 29403 = 7,64
Коефіцієнт закріплення кредиторської  заборгованості	20286 / 256283 = 0,08	34630 / 374570 =0,09	29403 / 224668 = 0,13

 

Як бачимо з даних  цієї таблиці, кредиторська заборгованість підприємства характеризується більш швидким обігом коштів (28,5; 33,3 та 47,1 днів), що набагато менше відповідних показників дебіторської заборгованості. Закріплення ж кредиторської заборгованості на 1 грн. обсягу реалізованої продукції підприємством також значно менше, ніж аналогічний показник по дебіторської заборгованості (0,08 грн. на 1 грн. реалізованої продукції, 0,09 грн. та 0,13 грн.).

Таке співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства свідчать про ще достатній рівень фінансової сталості та міцності підприємства. Тобто ТОВ “Юнігран”, в змозі покрити всі свої поточні зобов’язання за рахунок отриманих доходів.

Для остаточного висновку про співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства, слід розрахувати коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості. Він дає повну картину того, чи зможе підприємство розрахуватися з поточними зобов’язаннями при реалізації всіх своїх оборотних активів:

• в 2009 році цей показник становить: 46475 тис грн. / 20286 тис. грн. = 2,29;
• в 2010 році – 68628 тис. грн. / 34630 тис. грн. = 1,98;
• в 2011 році – 84009 тис. грн. / 29403 тис. грн. = 2,86.

Тобто цей показник більше одиниці, що дає змогу зробити  висновок про те, що підприємство має  можливість погасити всі свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів. Це свідчить про достатній рівень фінансової стійкості підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Проблеми та напрями вдосконалення кредитної діяльності суб’єктів господарювання

 

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки.

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті [ 16, c. 401 ].

Комерційний кредит - це одна з найперших  форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу.

Відсоток за комерційний кредит входить у ціну товару та суму векселя  і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту  може здійснюватися:

- оплатою векселя;

- передаванням векселя відповідно  до чинного законодавства іншій юридичній особі;

- переоформленням комерційного  кредиту на банківський.

Комерційний кредит принципово відрізняється  від банківського:

- в ролі кредитора виступають  не спеціалізовані кредитно-фінансові  організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

- він надається тільки в товарній  формі;

- позиковий капітал інтегровано  з промисловим або торговим, що  знайшло практичне втілення у  створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності [ 12, c. 319 ].

Надання комерційного кредиту здійснюється через певні механізми. Одним  з них є традиційний механізм, який передбачає проведення вексельного  кредитування.

В СРСР широкого розповсюдження вексель  набув у період «непу». У 1937 р. приймається  «Положення про переказний і простий  вексель», тоді ж СРСР формально  увійшов у Женевську конвенцію. Вексельна конвенція відбулася  в 1930 р. і прийняла уніфікований закон про переказні і прості векселі – єдине вексельне право, до якого приєдналися 25 держав. Україна приєдналася до Женевської конвенції в 1999 р.

На сьогоднішній день в українському законодавстві  існує низка нормативно-правових документів, що регулюють здійснення операцій з векселями [ 4 ].

Законодавство України  про обіг векселів складається із Женевської конвенції, Закону України  «Про цінні папери і фондовий ринок» та Закону України «Про обіг векселів в Україні» [ 13,c.32].

На даному етапі розвитку вексельного обігу в українському законодавстві наявні певні прогалини в неоднозначному трактуванні сутності й значення векселя в чинному законодавстві. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначає вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) [ 23 ]. Дане визначення більшою мірою стосується простого векселя, якщо до уваги взяти саме безумовність зобов’язання векселедавця сплатити певну суму. Для переказного векселя характерним є те, що безумовне зобов’язання сплатити певну суму після настання строку бере на себе акцептант. З прийняттям Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 року останні сподівання щодо одержання чіткого та практичного визначення векселя були зруйновані [24 ]. Даний Закон також не наводить тлумачення сутності векселя, але визначає порядок видачі простих і переказних векселів, здійснення операцій з векселями та виконання вексельних зобов’язань у господарській діяльності.

Аналіз ситуації в сфері вексельного  обігу вказує на те, що активізації  цивілізованого вексельного обігу  в Україні заважають численні зловживання окремих суб’єктів  вексельного обігу (зокрема через застосування фіктивних фірм у вексельних розрахунках), та недостатній рівень регулювання і контролю, що призводить до формування негативного іміджу векселя як платіжного інструменту [ 3 ].

Невиконання виконавчими  органами рішень Президента України, Верховної Ради України та норм Законів України щодо вдосконалення національного законодавства, що регулює вексельний обіг, та недостатній рівень обізнаності учасників вексельного обігу також не сприяють розвитку цивілізованого вексельного обігу в Україні [ 2 ].

Все це створює додаткові  фінансові ризики у діяльності суб’єктів господарювання.

В операціях з комерційним  кредитом виникають певні ризики:

- ризик можливої зміни  ціни товарів;

- ризик недотримання  покупцем строків оплати;

- ризик банкрутства покупця;

- ризик можливого подорожчання  кредиту. Конкретний строк комерційного  кредиту залежить від:

- виду товарів і  послуг;

- вартості угоди;

- фінансового стану  покупця і постачальника;

- вартості кредиту;

- наявності довготривалих  зв'язків між постачальниками і покупцями;

- якості товару [ 17, c. 342 ].

Внаслідок кризи переважна  більшість провідних українських  підприємств перебувають у складному  фінансовому становищі. За даними попередніх досліджень, значна частина підприємств  також перебувала у важкому фінансовому становищі. Всі банки вказали на існування у клієнтів проблеми недостатності обігових коштів. Тобто ситуація початку сторіччя певною мірою подібна до нинішньої.

Світовий досвід свідчить, що у кризових умовах надзвичайно  актуальним є використання векселя як інструменту комерційного кредиту, що дозволяє мобілізувати на внутрішньому ринку дешеві ресурси для розвитку економіки [20,c. 15].

Оформлення заборгованості векселями забезпечить активізацію  платежів, погашення взаємної заборгованості шляхом проведення заліків зустрічних вимог, скоротить обсяги дебіторсько-кредиторської заборгованості і зменшить прострочену заборгованість між підприємствами. До антикризових переваг векселя необхідно віднести в першу чергу те, що вексель дозволяє закрити заборгованість перед кредитором цілого ряду учасників вексельної схеми розрахунків, що стоять в індосаментному ряду після того, хто сплатив вексель. Це призведе до суттєвого зниження загального рівня дебіторської заборгованості [ 20, с.16].

Так як Україна є аграрною державою, векселі застосовуються і в аграрному секторі економіки. Вексель – унікальний фінансовий інструмент, що здатен ефективно розв’язати низку проблем, що виникли у сільськогосподарських підприємств.

З одного боку, для сільськогосподарських підприємств характерна реалізація (закупівля) продукції з відстрочкою платежу, що зумовлено наступними причинами:

- наявність сезонного розриву  між авансуванням і вивільненням  коштів;

- вплив природно-кліматичних факторів  на організацію виробництва в  галузі [ 26, c. 175 ].

З іншого боку, неконтрольоване нарощування  заборгованості зумовлює існування  проблеми хронічних неплатежів, що в свою чергу впливає на загальний  фінансовий стан: платоспроможність  і ліквідність підприємства.

В аграрному секторі  економіки України застосування вексельних розрахунків обмежується тією обставиною, що Державна програма кредитування села не передбачає використання векселів. Так, заявки на часткову компенсацію ставок за кредитами деяких банків, які кредитували сільськогосподарські підприємства шляхом врахування їхніх векселів, було повернуто невиконаними з посиланням на непередбаченість цього в Державній програмі [ 18, c. 265 ].

На жаль, народногосподарська практика показала, що однією з найбільш розповсюджених фінансових схем ухилення від сплати податків підприємствами та організаціями в економіці України стала переуступка вимог боргу та застосування векселів. Підприємства, які застосовують схеми вексельних розрахунків, є, як правило, найбільшими боржниками перед бюджетом [ 7,c.39].

Виходячи із зазначених вище проблем постає питання вдосконалення  умов вексельних розрахунків. Для цього  в першу чергу потрібно вдосконалити нормативну базу.

У зв’язку з цим НКЦПФР 02.02.2012 р. було прийнято «Основні напрями розвитку цивілізованого обігу векселів в Україні як антикризовий захід».

До основних напрямків удосконалення  належать:

а) підготовка пропозицій щодо вдосконалення  порядку подання та систематизації звітності векселедавців за єдиною формою;

б) підготовка пропозицій щодо вдосконалення фінансової статистики у частині збору первинних даних з випуску, обігу та погашення векселів шляхом:

- внесення змін до реєстру  виданих векселів щодо погашених  та виданих векселів;

- внесення змін до форми 2Б статистичної звітності [ 14, c. 9 ].

в) підготовка законопроекту  «Про внесення змін до деяких законів  України» з метою приведення національного  законодавства, що регулює обіг векселів, у відповідність до Уніфікованого  закону про переказні векселі  та прості векселі шляхом внесення змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка  визначає відносини з питань перерозподілу  матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Комерційний  кредит надається продавцем (виробником) покупцеві (споживачеві) у вигляді відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи, надані послуги).

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. Отже, об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал. Надання позик у товарній формі – специфічна риса комерційного кредиту.

Характерною особливістю  комерційного кредиту є те, що він  здійснюється підприємствами за їхнім  власним розсудом і не підпорядковується банківській системі. При комерційному кредиті суб'єкти кредитних відносин регулюють свої господарські зв'язки і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Вексель є фінансовим інструментом комерційного кредиту.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному  господарстві України є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих  ринкових відносин і пере хід до економічного зростання.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чинником відновлення фінансової стабільності вітчизняних товаровиробників.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: обмеженість  умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (векселями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Вексельна форма розрахунків  – це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Традиційний механізм комерційного кредиту передбачає проведення вексельного  кредитування. Платник (позичальник) надає  постачальнику (кредитору) комерційний вексель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (роботи, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому постачальник надає платникові право погашати платежі частинами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

У розвинутих країнах з 40-50-х років XX ст. набув поширення новий механізм комерційного кредитування, основою якого і є надання кредиту продавцями покупцям шляхом простих записів вартості проданих у кредит товарів за відкритим рахунком.