Эффективность госслужбы в условиях евроинтеграции

      Із  початком розбудови української  державності на нових демократичних  і правових засадах з'являється  необхідність формування корпусу державних  службовців як частини управлінської  еліти держави, що могла б відповідати  сучасним вимогам і ефективно  виконувати свої обов'язки. Значним кроком у цьому напрямку є початок формування відповідної правової бази у вигляді законів України: "Про державну службу", "Про місцеві державні адміністрації", "Про боротьбу з корупцією", Кодексу державного службовця та ін., що покликані регулювати економічні, соціальні й моральні аспекти державної служби. Адміністративна реформа не є виключною прерогативою для України; у стані реформування вже приблизно 20 років перебувають адміністративні системи багатьох країн Заходу [43].

      Для забезпечення здійснення реформ залучено науковців і практиків різних галузей знань, які розробляють подальшу стратегію і тактику державного управління. Назбирано чималий досвід, який є корисним для України, зокрема у сфері формування національних еліт, залучення молоді до державної служби та підвищення авторитету останньої як фактора ефективності та стабільності функціонування інститутів держави. Визначено ключові цінності, на яких базується добір та підготовка кадрів у галузі державного управління: надійність, прозорість, дієвість та ефективність, тому основними напрямками формування державної служби є запровадження високих стандартів службового відбору, просування, навчання, оцінювання та мотивації.

      Типовим прикладом дієвості зазначених підходів є Сінгапур - країна, що, перебуваючи в перехідному стані, зуміла завдяки підвищенню якості управлінського апарату вирішити більшість нагальних потреб державного розвитку. Для України досвід Сінгапура є цінним тому, що вихідна ситуація була схожою, країна мала високий рівень поширення в суспільстві корупції та дефіцит корисних копалин.

      Сінгапур  провів адміністративні реформи, результатом  яких було встановлення відбору на державну службу громадян, виходячи з  принципу їхньої талановитості, виключивши протекціонізм та встановивши заробітну плату державних службовців на рівні приватного сектора. Водночас було встановлено надзвичайно суворі покарання за корупцію [63].

      Наступним кроком було запрошення на роботу талановитої  молоді з інших країн, причому  основним критерієм відбору був професійний рівень і бажання працювати. Також для здійснення економічних реформ, за браком своїх спеціалістів, було запрошено найкращих фахівців із західних країн, які мали чималий відповідний досвід. Для поповнення адміністративного апарату обдарована молодь країни щорічно направлялась до кращих західних університетів для здобуття освіти.

      Заслуговує відзначення досвід організації ефективної діяльності державної служби у Великобританії. З метою забезпечення високого рівня знань і вмінь претендентів на роботу в державному апараті було впроваджено високий рівень заробітної плати та значні пільги. Це безпосередньо вплинуло на престижність роботи в державних структурах і відповідальне ставлення управлінців до своїх службових обов'язків.

      Цікавим є досвід часткової комерціалізації  державної служби як ще один засіб підвищення ефективності діяльності державних службовців, бо в деяких сферах державної служби приватний сектор може виступати як конкурент.

      Дало результати і впровадження принципу неполітичності держслужбовців, який забороняє їм бути політиками та обиратися до парламенту.

      Для України на сьогоднішньому етапі  адміністративного реформування дуже важливим є впровадження всіх важелів підвищення ефективності державної служби, і тут провідну роль має відігравати матеріальна мотивація, під якою слід розуміти певний рівень добробуту і достатку.

      Підвищення  рівня заробітної плати має такі важливі внутрішні показники, як сприяння формуванню високопрофесійного стабільного персоналу. Зниження плинності кадрів має наслідком скорочення витрат на добір та навчання. Висока зарплата створює можливість стимулювати найбільш досвідчених, ініціативних працівників, які, у свою чергу, впливають на підвищення ефективності праці. В умовах проведення політики високої заробітної плати підвищується відповідальність, ефективність та інтенсивність праці [63].

      Ще  одним важливим питанням, що має  бути вирішене в Україні найближчим часом, є залучення до державного управління широкого кола осіб, які  б репрезентували структуру суспільства. Мається на увазі представництво різних поколінь (особливо молодого), статей (гендерна рівність) та ін. Це дозволить перетворити систему державного управління на органічний механізм регуляції суспільних відносин.

      Заміна  поколінь - процес об'єктивний, природно, коли досвідчене старше покоління поступово передає свої позиції в усіх сферах суспільного життя більш молодому. У державній службі України спостерігається стійка тенденція зменшення кількості працівників старшого покоління, але цей процес дуже повільний. Аналіз показує, що на державній службі нараховується 14500 молодих людей віком до 30 років, що становить 4,4 % від загальної кількості державних службовців (близько 320 тисяч), при цьому молоді люди перебувають на нижчих щаблях державної служби. Загальна кількість молодих людей віком від 20 до 28 років, що мешкають в Україні, становить 6,5 млн осіб, а це близько 13,5 % від загальної кількості українських громадян. З наведених даних можна зробити висновки: по-перше, існує проблема, пов'язана з участю української молоді в державному управлінні; по-друге, відсутня послідовна робота щодо просування молодих державних службовців кар'єрними сходами. Саме тому створення національної програми підготовки та залучення молоді до державної служби є нагальним та надзвичайно важливим питанням.

      Невід'ємною  складовою адміністративної реформи  є процес створення управлінської  еліти. В різних країнах кадрова  політика апарату державного управління здійснюється не однаково, що обумовлюється  різними соціальними системами. В Україні, проводячи кадрову політику, треба орієнтуватися на ті західні методики, які найбільш підходять до нашої держави з урахуванням місцевих особливостей. Необхідно законодавче закріпити перевалюючи частку посадового окладу, встановити конкурентний на ринку праці рівень оплати, що стимулюватиме залучення на державну службу кваліфікованих фахівців, збереженню найкращих професійних кадрів і стимулюванню сумлінної високопродуктивної праці. Держава завжди повинна бути впевненою, що у власному апараті вона має кращих службовців і їх достатньо. Повинна бути складена державна програма планування людських ресурсів у державному апараті і система відтворювання державної еліти України, проводитися підготовка необхідних у майбутньому фахівців.

РОЗДІЛ 3

СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 

1. Основні напрямки розвитку державної  служби в умовах євроінтеграції

      Відповідно  до положень Послання Президента України "Європейський вибір. Концептуальні  засади економічного і соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки", Указу Президента України "Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського союзу" від 05 березня 2004 року № 27, протокольного доручення Кабінету Міністрів України №39 від 26 грудня 2003 року, спеціально створеною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19лютого 2004 року № 88-р робочою групою з підготовки проекту середньострокової Програми розвитку державної служби із залученням провідних науковців та представників Головдержслужби розроблено та представлено проект середньострокової Програми розвитку державної служби на 2005 - 2010 роки . Програма, 2005 -2010 років спрямована на досягнення певних пріоритетів в розвитку державної служби:

      врегулювання  правового статусу державної  служби, зокрема на основі чіткого  розмежування політичних і адміністративних посад,

      удосконалення системи управління державною службою  на основі посилення ролі та статусу центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;

      інституційне  забезпечення процесу європейської інтеграції;

      запровадження єдиної системи планування, оцінювання та стимулювання роботи державних службовців;

      законодавче врегулювання адміністративних процедур, запровадження чіткого механізму відповідальності й підзвітності державних службовців; 

      належне матеріальне забезпечення державних  службовців на основі результатів і  оцінки якості їх роботи та особистих  досягнень;

      спрямування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на забезпечення їх кар'єрного зростання.

      Мета  розроблення Програми - перевести політичне рішення у практичну площину, реалізувавши положення Концепції у системі конкретних заходів, які мають чітко визначені кінцевий результат, відповідального виконавця, термін та обсяг фінансування.

      Для забезпечення динамічності програми планується використати інструмент уточнення  її заходів, шляхом затвердження щорічних завдань і проектів до неї, як це відбувалося зі Стратегією реформування системи державної служби в Україні на 2000 - 2004 роки. Суттєва відмінність - підкріплення кожного заходу Програми коштами державного бюджету.

      Процес  підготовки Програми починаючи від  оцінки системи державної служби в Україні за базовими показниками Організації економічного співробітництва та розвитку, проведеної минулого року за підтримки Світового банку та Міністерства Великої Британії у справах міжнародного розвитку, фактично став процесом усвідомлення шляхів подальшого розвитку державної служби. Як наслідок проблема удосконалення державної служби серед інших невідкладних завдань отримала чильне місце серед пріоритетів діяльності Уряду.

      Про це, зокрема, свідчать ті факти, що питання інституційного розвитку та модернізації державної служби визначено одним з пріоритетів роботи парламентсько-урядової коаліції та Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 2004 рік "Послідовність. Ефективність. Відповідальність".

      Затвердження  Програми розвитку державної служби Кабінетом Міністрів України стане початком наступного етапу роботи тривалістю у шість років. Подальша розбудова державної служби неможлива без широкої участі усіх зацікавлених сторін. Адже від ефективності роботи державної служби, яка є мостом між державою та суспільством, залежить дотримання прав і свобод громадян, реалізація політичних інтересів влади та приватних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

      Важливим  фактором успіху у цій справі є  досягнення суспільно-політичного  консенсусу, обізнаність громадськості  щодо наших дій та підтримка з  боку різних груп інтересів у суспільстві.

      Напрями розвитку державної служби викладені  в середньостроковій Програмі, структура  якої включає наступні розділи:

      Цілі  та основні завдання Програми. Державна служба і громадянське суспільство.

      Підвищення  результативності та ефективності виконання державною службою завдань і функцій держави.

      Прозорість  і відповідальність у сфері державної  служби.

      Розвиток  правового забезпечення функціонування державної служби,

      Раціоналізація  системи управління державною службою.

      Професіоналізація державної служби.

      Застосування  інформаційних технологій в системі  державної служби ,

      Ресурсне  забезпечення,

      Розділи Програми пов'язані з пріоритетами розвитку державної служби, враховують європейські стандарти відкритості  і прозорості у функціонуванні інституту державної служби.

      Положення Програми повинні відповідати намірам  подолання кризових явищ в системі  державної служби, розв'язання протягом терміну реалізації Програми трьох  основних груп проблем, які стосуються:

      врегулювання  правового статусу державної  служби; підвищення інституційної спроможності державної служби;

      забезпечення  ефективної системи управління державною  службою. Програма в розділі "Розвиток правового забезпечення функціонування державної служби" передбачає в частині уточнення правового статусу інституту державної служби комплексне запровадження зазначених функцій.

      На  законодавчому рівні має бути закріплена така система оплати праці  державних службовців, яка забезпечить  їх соціальну захищеність та дозволить  підвищити відповідальність за результати роботи. Програма в розділах, які стосуються питань визначення і врегулювання статусу державного службовця має відповідне спрямування.

      Розділом "Професіоналізація державної  служби" Програми передбачено починаючи  з 2006 року вийти на оптимальні підходи до забезпечення ефективності системи підвищення кваліфікації, зокрема на основі технологій безперервного навчання.