Эффективность госслужбы в условиях евроинтеграции

      Відповідно  до Закону України «Про державну службу»  для проведення єдиної державної політики та функціонального управління державною службою утворено Головне управління державної служби України (Головдержслужбу України). [3].

      Запровадження системного підходу до питань добору і підготовки кадрів стало можливим із затвердженням Указом Президента України від 10 листопада 1995 року №1035 Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій. (Із останніми змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 05 березня 2004 року № 280). Цим документом разом із Указами Президента України від 19 травня 1995 року № 381 "Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками державних підприємств, установ і організацій"(із змінами внесеними згідно з Указом Президента від 11 лютого 2000 року ), і від 30 травня 1995 року № 398 "Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" ( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 27 січня 1999 року № 70) започатковано розробку і прийняття низки нормативно-правових актів з удосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, формування кадрового резерву на посади державних Службовців, організації та проведення атестації, декларування доходів, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, спрямування наукових досліджень у сфері державної служби, міжнародного співробітництва тощо.

      Питання організації кадрової роботи регулює  Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах виконаної влади, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1995 року № 747 (із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2019). Згідно з цим Положенням у кожному органі виконавчої влади функціонують структурні підрозділи - управління (відділи) кадрів з питань державної служби (кадрові служби), здійснюються річні та перспективні плани роботи з кадрами, в яких передбачаються заходи щодо їх добору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, заохочення і контролю за їхньою роботою.

      Кадрові служби керуються Типовим положенням про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року № 912 (із останніми змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня № 1365)

      Прийняття на державну службу реалізується шляхом конкурсного відбору. Положення  про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад  державних службовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169, Постановами Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423 і від 30 серпня 1995 року № 694 визначено умови призначення державних службовців поза конкурсом.

      Для набуття практичного досвіду, перевірки  професійного рівня і ділових  якостей працівників, які претендують  на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі. Положення про  порядок стажування в державних органах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 року № 804.

      Постановою  Кабінету Міністрів України від  28 лютого 2001 року №199 затверджено Положення про формування кадрового резерву для державної служби (із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1431).

      Особливості державної служби вимагають спеціальних заходів щодо встановлення сумлінного ставлення державного службовця до своїх обов'язків. Одним з таких заходів є службове розслідування, Порядок проведення якого введено постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 року № 160. Удосконалений Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950.

      Постановою  Кабінету Міністрів України від  25 травня 1998 року № 732 затверджено Порядок розгляду питань, пов'язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій. Порядок призначення на посади та звільнення з посад перших заступників, заступників голів та керівників апарату обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1369.(із останніми змінами внесеними згідно з Постановою Кабінетів Міністрів України від 19 квітня 2004 року № 507), Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 851 затверджено Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій (із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1106).

      Організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації Р державних службовців [9] (система підвищення кваліфікації кадрів представлена на рис. 1.3) регулюється низкою цільових указів та впоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Серед них:

      Указ  Президента України від 2 серпня 1995 року № 682/95 «Про затвердження Положення про Українську Академію державного управління та її загальної структури»;

      Указ Президента України від 21 вересня 2001 року № 850 “Питання Національної академії державного управління при Президентові України" (із змінами внесеними від 06 жовтня 2003 року № 1153);

      Указ  Президента України від 11 вересня 1995 року № 824 «Про створення Львівського, Одеського і Харківського філіалів Української Академії державного управління»;

      Розпорядження Президента України від 9 січня 1999 року № 4-рп “Про Програму організації навчання голів, заступників голів, керівників структурних підрозділів районних державних адміністрацій, осіб з їх кадрового резерву та голів і заступників голів районних рад»;

      Указ  Президента України від 9 листопада 2000 року № 1212 “Про Комплексну програму підготовки державних службовців”; 
 

      Рис. 1.3. Система підвищення кваліфікації кадрів державної служби.

       Постанови Кабінету Міністрів України:

      від 28 липня 1995 року № 560 "Про заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців органів державної виконавчої влади";

      від 8 лютого 1997 року № 167 "Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій»;

      від 19 лютого 1996 року № 224 "Про центри підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій" (із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1688);

      від 16 травня 1996 року № 533 «Про порядок прийому на навчання до вищих навчальних закладів за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління».[8].

      від 14 квітня 2004 року № 468 "Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів де проводиться стажування випускників Академії".

      Законодавча і нормативно-правова база державної  служби включає понад 650 актів, серед яких 37 законів, більше 200 указів і розпоряджень Президента України, 400 нормативних актів Кабінету Міністрів України, Головдержслужби України. Серед них 109 чинних актів, які регулюють кадрову роботу в системі державної служби. Йде цілеспрямоване оновлення цієї бази.

      Питання вдосконалення кадрової роботи є складовою Стратегії реформування системи державної служби в Україні, розробленої з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні і затвердженої Указом Президента України від 13 квітня 2000 року № 599.

      Спираючись  на затверджені Указом Президента України заходи з реалізації Стратегії реформування системи державної служби України на 2004 рік протягом січня - травня поточного року зроблені певні кроки, зокрема при Головдержслужбі створено Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, пройшов апробацію в Кабінеті Міністрів України проект Указу Президента щодо запровадження Комісії з відбору осіб до резерву на посади державних службовців I-II категорій.

      Указом  Президента України від 5 березня 2004 року № 278 "Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу" передбачено з урахуванням досвіду держав Європейського Союзу з метою підвищення ефективності управління системою державної служби уточнити повноваження і статус Головного управління державної служби України, створити в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі його територіальні підрозділи.

      Відповідно  до положень Послання Президента України "Європейський вибір. Концептуальні  засади економічного і соціального  розвитку України на 2002 - 2011 роки", Указу Президента України "Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського союзу" .від 05 березня 2004 року № 278, протокольного доручення Кабінету Міністрів України № 39 від 26 грудня 2003 року, спеціально створеною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19лютого 2004 року № 88-р робочою групою з підготовки проекту середньострокової Програми розвитку державної служби із залученням провідних науковців та представників Головдержслужби розроблено та представлено проект середньострокової Програми розвитку державної служби на 2005 - 2010 роки.

      Підсумовуючи, можна сказати, що в нашій державі  закладена певна законодавча база для функціонування інституту державної служби та забезпечення ефективної роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції, хоча зрозуміло, що вона ще потребує досить серйозного вдосконалення та законодавчого розвитку. 
 

3. Система проходження державної  служби в Україні

      Інститут  державної служби є головним вихідним правовим засобом у системі побудови державності, а також її функціонування. Сучасний правовий інститут державної служби - це система правових норм, які регулюють відносини, що складаються в процесі організації самої державної служби, статусу державних службовців, гарантій і процедур його реалізації, а також механізму проходження державної служби. Таким чином, правове регулювання має включати в себе три великі сфери в системі державно-службових відносин:

1. формування системи державної служби;
2. створення статусу державного службовця та гарантій його здійснення;
3. механізм проходження державної служби [21].

      Аналіз  державної служби з різних аспектів дає змогу нам уявити її як систему, що включає наступні елементи: поняття  державної служби; її принципи та види; поняття державного службовця та посадової особи; вступ на державну службу; просування по службі, звільнення з державної служби; соціально-економічний статус державного службовця; оцінка державних службовців; відповідальність працівників державного апарату і контроль за їх діяльністю; етика державної служби; організація управління державною бою; організація управління персоналом державної служби; основні напрямки реформування державної служби.

      Всі перелічені елементи державної служби потребують подальшого розвитку та реформування. Причому це стосується всіх галузей права, норми яких складають інститут державної служби, а також конкретних педінститутів державно-службового характеру.

      Проходження державної служби - це тривалий процес, що починається з виникнення державно-службових відносин, тобто з моменту прийняття на державну службу з подальшим переміщенням по службі, проведенням оцінки і атестації службовців і закінчується припиненням державної служби. Йдеться про наявність великої кількості компонентів, елементів, зв'язків, інституту проходження державної служби як системи [20].

      У літературі наводиться багато визначень  поняття «системи». Кожне з них  акцентує увагу на відповідних специфічних  рисах побудови системи, її ознаках, способах функціонування тощо, виконуючи  певну гносеологічну роль у конкретній пізнавальній ситуації.

      Проходження державної служби входить як складова частина у більш загальне системне утворення - державну службу, яка поряд  із забезпеченням реалізації державної  політики в управлінні суспільними  процесами здійснює функції щодо залучення на державну службу та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів, забезпечення ефективного функціонування корпусу державних службовців, який має орієнтуватися на пріоритет соціальних цінностей, діяти на професійній основі, стабільно, політично нейтрально, бути позбавленим від корупції, кругової поруки, бюрократизму.