Шпаргалка по "Охране труда"

Основними чинниками неелектричного характеру є шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму.

Шлях струму через тіло людини суттєво  впливає на тяжкість ураження. Особливо небезпечно, коли струм проходить  через життєво важливі органи і безпосередньо на них впливає.

Якщо струм не проходить через  життєво важливі органи, то він  може впливати на них тільки рефлекторно  – через центральну нервову систему, а вірогідність ураження цих органів менша.

Індивідуальні особливості і стан організму. До індивідуальних особливостей організму, які впливають на тяжкість ураження електричним струмом при інших рівних чинниках, належать: чутливість організму до дії струму, психічні особливості та риси характеру людини (холерики, сангвініки, меланхоліки). Аналіз електротравматизму свідчить, що більш чутливі до дії електричного струму холерики і меланхоліки. Вони більше потерпають від дії струму.

Крім індивідуальних особливостей організму, тяжкість ураження електричним струмом значною мірою залежить від стану організму. До більш тяжких уражень електричним струмом призводять: стан збурення нервової системи; депресії; захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів; різного характеру запалення, що супроводжуються підвищенням температури тіла; пітливість тощо.

Час дії струму. Зі збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок зволоження шкіри від поту та електролітичних процесів у тканинах, поширюється пробій шкіри, послаблюються захисні сили організму, підвищується вірогідність збігу максимального імпульсу струму через серце з фазою розслаблення серцевих м'язів, що, в цілому, призводить до більш тяжких уражень.

Чинник раптовості дії струму. Вплив цього чинника на тяжкість ураження обумовлюється тим, що при несподіваному потраплянні людини під напругу захисні функції організму не налаштовані на небезпеку. Експериментальне встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то при реалізації цієї загрози значення порогових струмів на 30-50% вищі. І, навпаки, якщо така загроза не усвідомлюється і дія струму проявляється несподівано, то значення порогових струмів будуть меншими.

 

52. Причини електротравм, їх характеристика

Як і при інших видах травм, при електротравмах виділяють технічні, організаційно-технічні, організаційні  та організаційно-соціальні їх причини.

До технічних причин належать: недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при виготовленні, монтажі і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок, що виникають у процесі їх експлуатації, несправність захисних засобів, невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування, використання електрозахисних засобів із простроченою датою чергових випробувань.

До організаційно-технічних причин належать: невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчення технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність огороджень або невідповідність конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність необхідних плакатів і попереджувальних та заборонних написів; помилки в накладанні і знятті переносних заземлень або їх відсутність.

До основних організаційних причин електротравм належать:

відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство, або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;

недостатня укомплектованість  електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;

відсутність на підприємстві посадових  інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;

недостатня підготовленість персоналу  з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;

недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках  за нарядами-допусками, розпорядженнями  та в порядку поточної експлуатації;

неефективний нагляд, відомчий і  громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.

До основних організаційно-соціальних причин електротравм належать: змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками; залучення працівників до понадурочних робіт; порушення виробничої дисципліни; залучення до роботи осіб віком до 18 років.

 

53. Система технічних засобів і заходів електробезпеки, їх складові

Технічні засоби та заходи забезпечення електробезпеки:

• для нормального режиму роботи електроустановог;

(ізоляція струмовідних частин, застосування малих напруг, забезпечення  недоступності струмових частин, засоби орієнтації в електроустановках.)

• для аварійного режиму роботи електроустановок.

(захисне заземлення, захисне занулення, захисне відключення)

54. Ізоляція струмових частин як один з технічних заходів забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановки.

Ізоляція струмовідних частин. Забезпечує технічну працездатність електроустановок, зменшує вірогідність попадань людини під напругу, замикань на землю і на корпус електроустановок, зменшує струм через людину при доторканні до неізольованих струмовідних частин в електроустановках, що живляться під ізольованої від землі мережі за умови відсутності фаз з пошкодженою ізоляцією.

ГОСТ 12.1.009-76 розрізняє ізоляцію:

робочу – забезпечує нормальну  роботу електроустановок і захист від  ураження електричним струмом;

додаткову – забезпечує захист від  ураження електричним струмом на випадок пошкодження робочої  ізоляції;

подвійну – складається з  робочої і додаткової;

підсилену – поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує такий рівень захисту, як і подвійна.

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках, напругою більше 1000 В, проводять всі види випробування ізоляції, а при напрузі до 1000 В контролюють тільки електричний опір і електричну міцність. Виділяють приймально-здавальні випробування, післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір переносних світильників, що живляться від електромережі, електрифікованого ручного інструменту, контролюється кожні 6 місяців, зварювального обладнання – кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм, а для електрофікованого інструменту – 1 МОм.

55. Застосування малих напруг, забезпечення недоступності струмовідних частин технічні заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановки.

Застосування малих напруг. До малих напруг належать напруги 42 В і менше змінного струму частотою 50 Гц і 110 В і менше постійного струму.

Чинні нормативні документи виділяють  два діапазони малих напруг змінного струму: 12 В і 42 В. Напруга до 42 В  змінного і до 110 В постійного струму застосовується у приміщеннях з  підвищеною небезпекою електротравм, особливо небезпечних і поза приміщеннями для живлення ручного електрифікованого  інструменту, ручних переносних ламп, світильників місцевого освітлення з лампами розжарювання, в яких конструктивно не виключена можливість контакту сторонніх осіб зі струмовідними частинами, світильників загального освітлення з лампами розжарювання при висоті підвісу світильників меншій 2,5 м.

Напруга до 12 В змінного струму повинна  застосовуватись для живлення від  мережі переносних світильників в особливо небезпечних умовах щодо електротравматизму: металеві, бетонні, залізобетонні та інші ємкості, кабельні та інші енергетичні підземні комунікації, оглядові ями, вентиляційні камери, теплопункти тощо. Для живлення таких світильників перевагу слід віддавати стаціонарним електричним мережам напругою 12 В. Розетки для підключення світильників у таких мережах конструктивно мають відрізнятися від розеток на більші діапазони напруги. За недоцільності виконання стаціонарних мереж напругою 12 В допускається застосування понижуючих трансформаторів.

Забезпечення недоступності струмовідних частин. Статистичні дані щодо електротравматизму свідчать, що більшість електротравм пов'язані з дотиком до струмовідних частин електроустановок (близько 56%). Якщо в установках до 1000 В небезпека електротравм пов'язана, переважно, з дотиком до неізольованих струмовідних елементів електроустановок, то при напрузі більше 1000 В електротравми можливі і при дотику до ізольованих струмовідних частин. Основними заходами забезпечення недоступності струмовідних частин є застосування захисних огороджень, закритих комутаційних апаратів (пакетних вимикачів, комплектних пускових пристроїв, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо), розміщення неізольованих струмовідних частин на недосяжній для ненавмисного доторкання до них інструментом висоті, різного роду пристосуваннями тощо, обмеження доступу сторонніх осіб в електротехнічні приміщення.

Засоби орієнтації в електроустановках дають можливість персоналу чітко орієнтуватись при монтажі, виконанні ремонтних робіт і запобігають помилковим діям. До засобів орієнтації в електроустановках належать: маркування частин електрообладнання, проводів і струмопроводів (шин), бирки на проводах, забарвлення неізольованих струмовідних частин, ізоляції, внутрішніх поверхонь електричних шаф і щитів керування, попереджувальні сигнали, написи, таблички, комутаційні схеми, знаки високої електричної напруги, знаки постійно попереджувальні тощо.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному  режимі роботи електроустановок включають:

ізоляцію струмовідних частин;

застосування малих напруг;

недоступність струмовідних частин;

засоби орієнтації в електроустановках;

блоківки безпеки;

виконання електроустановок, ізольованих  від землі;

захисне розділення електричних мереж;

компенсацію ємкісних струмів замикання  на землю;

вирівнювання потенціалів.

Із метою підвищення рівня безпеки, залежно від призначення, умов експлуатації і конструкції, в електроустановках  застосовується одночасно більшість з перерахованих технічних засобів і заходів.

56. Характеристика технічних заходів, забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Технічні забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок. Поява напруги на неструмовідних частинах електроустановок пов'язана з пошкодженням ізоляції і замиканням на корпус. Основними технічними заходами щодо попередження електротравм при замиканнях на корпус є захисне заземлення, занулення, захисне відключення.

57. Захисне заземлення, його сутність, принцип дії

Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення – це навмисне електричне з'єднання з  землею чи її еквівалентом металевих  неструмовідних частин електроустановок, які можуть опинитись під напругою.

Фізична суть дії захисного заземлення, в основному, полягає у зниженні напруги дотику. Спеціально виконане електричне з'єднання між металевим  корпусом обладнання, яке опинилося  під напругою, і землею повинно  мати достатньо малий, порівняно  з тілом людини, опір, що дозволяє знизити силу струму, що проходить  через тіло людини, яка торкнулася цього обладнання, до безпечної величини.

Захисному заземленню підлягають:

електроустановки напругою 380 В  і більше змінного струму і  440 В  і більше постійного струму незалежно  від категорії приміщень (умов) щодо небезпеки електротравм;

електроустановки напругою більше 42 В змінного струму і більше 110 В  постійного струму в приміщеннях  з підвищеною і особливою небезпекою електротравм, а також електроустановки поза приміщеннями;

всі електроустановки, що експлуатуються у вибухо-небезпечних зонах (з метою попередження вибухів);

неструмовідні частини електричних машин, апаратів, трансформаторів;

каркаси розподільчих щитів, шаф, щитів  управління, а також їх знімні частини  і частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електрообладнання напругою більше 42 В змінного і більше 110 В постійного струму.

металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні коробки й інші кабельні конструкції, металеві кабельні муфти, металеві гнучкі рукави і труби електропроводки, електричні світильники;

металоконструкції виробничого обладнання, на якому є споживачі електроенергії;

опори повітряних ліній електропередач тощо.

Не заземлюються неструмовідні частини електроустановок, розміщених на заземлених металоконструкціях, за умови надійного контакту між ними, за винятком електроустановок, що експлуатуються у вибухонебезпечних зонах.

Занулення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, занулення в загальному розумінні – це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

Занулення в електроустановках  – це навмисне з'єднання елементів електроустановки, які не знаходяться під напругою, з глухозаземленою нейтраллю генератора чи трансформатора в мережах трифазного струму, з глухозаземленим вводом джерела однофазного струму, з глухозаземленою середньою точкою джерела в мережах постійного струму.

Наявність з'єднання металевих  неструмоведучих частин електроустаткування з нульовим дротом живильної мережі перетворює замикання фази на корпус на однофазне коротке замикання. Струм короткого замикання, що виникає при цьому, повинен забезпечити спрацювання максимального струмового захисту і автоматично вимикати пошкоджене обладнання живильної мережі.