Шпаргалка по "Охране труда"

- органи державного пожежного нагляду МНС;

- органи нагляду за ядерною безпекою та ін.

Нормативно – правові акти з охорони праці є обов’язковими до виконання, в умовах виробничої діяльності, будь – якими суб’єктами господарювання.

 

10. Державне управління охороною праці

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності. Основними завданнями управління охороною праці є: опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях, а також підготовка, прийняття та реалізація заходів.

Держава приймає нормативно-правове  законодавство в галузі охорони  праці, встановлює обов'язки, права  і відповідальність щодо проведення державної політики, створює відділи  з питань охорони праці при  держадміністраціях, навчально-методичні й експертно-технічні центри, систему нагляду за охороною праці, санітарно-епідеміологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань та інші наглядові і контролюючі органи, а також систему виробничо-технічного, інформаційного, наукового й фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.

Державне управління охороною праці  здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці, Держнаглядохоронпраці;
• Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (галузевий рівень);
• Рада міністрів Автономної Республіки Крим (регіональний рівень управління);
• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (регіональний рівень управління).

 

11. Органи державного нагляду з додержанням законів та інших нормативних актів про охорону праці, їх права та обов’язки 

 

Державний нагляд за додержанням  законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);
• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Державний комітет України з питань радіаційної безпеки);
• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МНС України);
• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України).     

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів  підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій  і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом „Про охорону праці”, законами України ''Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку'', "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджується Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

 

12. Громадський контроль за охороною праці

Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників. Головною метою й завданням представників профспілок є захист прав і законних інтересів працівників у сфері охорони праці, надання їм практичної допомоги у вирішенні цих питань. В paзi відсутності профспілки громадський контроль здійснюють уповноважені трудовим колективом (найманими працівниками), які мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню виявлених порушень. Уповноважені найманими працівниками особи повинні пройти навчання з питань охорони праці і трудового законодавства. Вони звільняються на час навчання від своїх безпосередніх трудових обов'язків із збереженням середньої заробітної плати, що зазначається в колективному договорі. Уповноважені трудових колективів (контролери) діють відповідно до Типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці і погодженого з профспілками. Не можуть бути ущемленими будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених осіб з питань охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором. Якщо уповноважені особи вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися по допомогу до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств органами державного нагляду за охороною праці.

 

13. Система управління охороною праці (СУОП). Обов’язки роботодавця щодо забезпечення функціонуванням СУОП.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці.

Загальне керівництво роботами щодо поліпшення умов і безпеки праці  забезпечує роботодавець, який у відповідності  з Законом "Про охорону праці" зобов'язаний створити на робочому місці  в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці.

 

14. Служба охорони праці підприємства, її основні функції.

 

Служба охорони  праці підприємства створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Служба охорони праці розробляє  і виконує такі основні функції:

1. Створення ефективної системи управління (СУОП).
2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.
3. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.
4. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.
5. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.
6. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.
7. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.
8. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.
9. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.
10. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.
11. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.

 

15. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці 

 

У відповідності зі ст. 43 Закону „Про охорону праці” до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб та працівників застосовують штрафні санкції.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 5% місячного фонду  заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства  використовує найману працю.

 Дисциплінарна відповідальність настає у тих випадках, коли допущено порушення, яке не потягло і не могло потягти за собою важкі наслідки. Полягає у накладенні дисциплінарного стягнення в порядку підпорядкованості: догана, звільнення з посади. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Адміністративна відповідальність – це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

 Матеріальна відповідальність встановлена цивільним. Настає у тих випадках, коли в результаті порушення правил спричинено пошкодження здоров'я працівника. Полягає у стягненні із зарплати посадової особи, яка допустила порушення законів чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, грошових сум у вигляді відшкодування підприємству чи органам соціального страхування виплат потерпілому на відновлення його працездатності.

Кримінальна відповідальність. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, карається штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами до 2-х років, або обмеженням волі на той самий строк.

 

16. Навчання працівників з питань охорони праці.

Навчання та інструктажі працівників  із питань охорони праці є складовою  частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі  їх трудової діяльності.

Працівники під час прийняття  на роботу і в процесі роботи повинні  проходити за рахунок роботодавця  інструктаж, навчання з питань охорони  праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. 

Працівники, зайняті на роботах  з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок  роботодавця спеціальне навчання і  перевірку знань відповідних  нормативно-правових актів з охорони  праці. 

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. 

Посадові особи, діяльність яких пов'язана  з організацією безпечного ведення  робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три  роки, проходять навчання, а також  перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки  знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим  положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці. 

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які  не пройшли навчання, інструктаж і  перевірку знань з охорони  праці. 

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних  знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк  пройти повторне навчання і перевірку  знань. 

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони  праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів  економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

 

17. Порядок проведення вступного інструктажу з питань охорони праці

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить  спеціаліст відділу охорони праці  або особа, що призначена наказом  для проведення цієї роботи. Місце  проведення вступного інструктажу  – кабінет охорони праці або  інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.

Програму та тривалість інструктажу  затверджує роботодавець. Запис про  проведення вступного інструктажу  робиться у спеціальному журналі, а  також у документі про прийняття  працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівник.