Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2011 в 20:19, отчет по практике

Краткое описание

Одним із шляхів адаптації до динамічних умов господарювання є реструктуризація, яка забезпечує удосконалення технології управління підприємствами, диверсифікацію їх діяльності, підвищення ефективності використання ресурсів та покращання фінансово-економічного стану. Особливої значущості та актуальності реструктуризація набуває для підприємств вугільної промисловості, більшість з яких все ще знаходиться в критичному фінансовому стані. Пріоритетним завданням реструктуризації є обґрунтований розподіл фінансових ресурсів між різними об’єктами з метою максимізації приросту потужності функціонуючих шахт та найбільш повного забезпечення України вугільною продукцією.

Оглавление

ВСТУП………………………………………………………………………..3
І. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ………………………………………………………………………….6
1.1. Оцінка стану вугільної промисловості України……………………..6
1.2. Напрями реструктуризації вугільної промисловості України….......9
1.3. Напрями розвитку вугільної промисловості України……………..18
ІІ. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «ШАХТА ІМЕНІ МАКСИМА ГОРЬКОГО……………………………….22
2.1.Загальна характеристика ДП «Шахти імені Максима Горького»………………………………………………………………………...22
2.2.Аналіз показників ефективності використання фінансових ресурсів…………………………………………………………………………...25
2.3.Оцінка виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємства……………………………………………………………………..47
ІІІ. Обґрунтування доцільності проведення реорганізації…………..….50
3.1. Можливі напрями реструктуризації………………………………….50
3.2. Обґрунтування ефективності проведення реструктуризації………..52
3.3. Ефективність проведених досліджень………………………………..62
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...67
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...70
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..74

Файлы: 1 файл

отчет1.doc

— 1.05 Мб (Скачать)
 

     Результати  розрахунків показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має наступний вигляд:

             На початок року – Л1<П1, Л2<П2, Л3>П3, Л4>П4,

             На кінець року –  Л1<П1, Л2<П2, Л3<П3, Л4>П4. 

Таблиця 2.3

       Аналіз  ліквідності балансу 2010 р.

Актив На початок  періоду На кінець періоду Пасив На початок  періоду На кінець періоду Платіжний надлишок (+) або недолік (-)
1 2 3 4 5 6 7
(Л1) 0 7 (П1) 55751 44169 -55751 -44162
(Л2) 9923 11418 (П2) 52114 59767 -42191 -48349
(Л3) 904 2001 (П3) 1018 3864 -114 -1863
(Л4) 56986 56014 (П4) -41070 -38360 98056 94374
 

     Результати  розрахунків показують, що співвідношення груп по активах 

та пасивах  має наступний вигляд:

             На початок року – Л1<П1, Л2<П2, Л3<П3, Л4>П4,

             На кінець року –  Л1<П1, Л2<П2, Л3<П3, Л4>П4.

     Бачимо, що у 2008, 2009 та 2010 роках спостерігається недостача найбільш ліквідних активів, це відбулось тому, що у підприємства дуже маленькі грошові надходження – 98 тис. грн., 93 тис. грн., а термінові зобов’язання значно більші і складають 29 709 тис грн. у 2008р., 55 751 тис. грн. у 2009 та 44 169 тис. грн.. у 2010р.

     На  протязі всього звітного періоду виявився дефіцит швидко реалізуємих активів, для звернення яких в грошову форму потрібний триваліший час, це відбулося за рахунок того, що відсутня готова продукція, товари та одержані векселі.

     Ще  існує надлишок активів, що важко реалізуються. До них відносять І розділ активу – необоротні активи.

     Співставлення підсумків I групи активу та пасиву (А1 та П1) відображає співвідношення поточних платежів та надходжень. У даному випадку  на ДП «Шахта імені М. Горького» за період з 2008 по 2010 роки поточні платежі перевищують поточні зобов’язання в 2008 на 55 751 тис. грн., в 2009 на 44 162 тис. грн., а у 2010 на 1 863 тис. грн. Сума поточних зобов’язань тільки на кінець 2010 зменшується, що є позитивним моментом для підприємства.

     Порівняння II групи за активом та пасивом (А2 та П2) показує тенденцію до збільшення або зменшення поточної ліквідності  у недалекому майбутньому. На ДП «Шахта ім. М. Горького» за період з 2008 по 2010 роки сума короткострокових зобов’язань значно перевищує суму швидко реалізуємих активів, причому короткострокові  зобов’язання мають тенденцію до зростання, у 2008 становлять – 39 518 тис. грн, 2009 – 52 114 тис. грн., 2010 – 59 767 тис. грн.. Але це не є зовсім негативним моментом у діяльності підприємства, тому що сума короткострокових пасивів зросла в основному за рахунок зростання поточних платежів по заробітній платі та соціальних відрахувань.

     Співставлення підсумків по активу та пасиву III та IV груп (А3 та П3, А4 та П4) відображає співвідношення платежів та надходжень у відносно віддаленому майбутньому. На ДП «Шахта ім. М. Горького» довгострокові пасиви менше ніж сума повільно реалізуємих активів за період, що аналізується. Це не є негативним моментом, тому що у підприємства з’явився непокритий збиток.

     Якщо  тенденція буде зберігатися, у перспективі  це може викликати недолік засобів  для погашення термінової заборгованості.

     Проведений  аналіз є первинним, та більш детальним  є аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

     У вітчизняної практики, як правило  використовують три коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої  ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

     Коефіцієнт  поточної ліквідності показує в  якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань.  Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

     Коефіцієнт  поточної ліквідності визначається таким чином. 

                                 ,                               (2.9) 

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина  оборотних активів – повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво.

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності визначається по наступній  формулі: 

.                      (2.10)

                   

     В сучасних умовах економіки достатнім  визнається його значення, рівне 0,7 - 0,8.

     Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності  тільки по показниках першої групи  активів -  коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Оптимальне його значення визнається на рівні 0,2-0,35.  Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективне їхнє використання.

     Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

                            .                   (2.11) 

     Тепер, з огляду на вищевикладене, шляхом зіставлення  поточних активів і поточних зобов'язань  розрахуємо перші три коефіцієнта  ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності  показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

       Таблиця 2.4

       Розрахунок  коефіцієнтів ліквідності

Показник 2008 рік 2009 рік 2010 рік Відхилення     (+/-)
Коефіцієнт  поточної ліквідності 0,09 0,10 0,13 0,04
Коефіцієнт  швидкої ліквідності 0,08 0,09 0,13 0,05
Коефіцієнт  абсолютної ліквідності 0 0 0 0

     Як  видно з приведеного аналізу (табл. 2.4), коефіцієнти поточної, швидкої  ліквідності та абсолютної ліквідності нижчі статистично - розрахованого нормального рівня.

     Значення  коефіцієнта швидкої ліквідності  у 2008, 2009 та 2010 рр.  не достатні. Ця тенденція  приведе підприємство до неспроможності розрахуватися по всім своїм зобов’язанням. Це відбулося того, що чиста реалізаційна вартість цих активів при припущеній реалізації набагато менше вартості, за якої ці активи відображені в балансі.

     Значення  коефіцієнта абсолютної ліквідності  на протязі всього періоду дорівнює 0, це означає, що у підприємства дуже маленькі грошові надходження, тому, що поточні зобов’язання значно перевищують суму грошових надходжень.

     Відсутність у підприємства найбільш ліквідних  оборотних активів, що свідчить про  не стабільний фінансовий стан і нездатність  підприємства вчасно погашати свої поточні зобов'язання.

     Одна  з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції  довгострокової перспективи. Вона пов’язана, перш за все, з фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та дебіторів.

     Тому  наступний крок в аналізі фінансового  стану підприємства – це аналіз фінансової стійкості підприємства, що характеризується співвідношенням  джерел фінансування.  Аналіз динаміки джерел фінансування проводиться за допомогою наступних коефіцієнтів:

     коефіцієнти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позиції структури  джерел фінансових ресурсів;

     коефіцієнти покриття, що характеризують фінансову  стійкість з позиції витрат, зв'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел притягнутих засобів.

     Серед коефіцієнтів капіталізації найбільш істотними є наступні.

     Коефіцієнт  фінансової автономії, що характеризує частку власних коштів підприємства в загальній сумі коштів, авансованих  у його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється по формулі: 

                               .                     (2.12)

        

    Чим вище значення цього коефіцієнта, тим  фінансово стійкіше, стабільніше  і більш незалежно від зовнішніх  кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта автономії – 0,5.

     Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується по формулі: 

                                                                             (2.13) 

     Ріст  цього показника в динаміці означає  збільшення частки позикових засобів  у фінансуванні підприємства, а, отже, і утрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники цілком  фінансують своє підприємство.

     Наступний коефіцієнт, що буде використаний, служить  для визначення капіталізації підприємства що аналізується - коефіцієнт фінансового  ризику. По своєму економічному значенню він поєднує в собі два попередніх коефіцієнти і показує співвідношення залучених і власних коштів. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі: 

                       (2.14)

                

     Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта  0,5, критичне значення – 1. Формула розрахунку цього коефіцієнта має наступний вид: 

                                 (2.15) 

                        

      Тепер перейдемо до розгляду коефіцієнтів покриття. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка  частина основних засобів і інших  необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

                                    (2.16) 

                                       

      Коефіцієнт  довгострокового залучення позикових  засобів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел є коефіцієнтами структури довгострокових джерел фінансування. Ці два взаємозалежних коефіцієнти показують, яким буде фінансовий стан підприємства в майбутньому,  тобто, чи зміниться залежність підприємства від зовнішніх інвесторів чи ні. 
 

Информация о работе Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк