Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк

     За січень - травень 2010 року на об’єктах капітального будівництва освоєно за рахунок власних коштів підприємств109,6 млн. грн. це на 109,8 млн. грн. менше, ніж за 2009 рік.

     Капітальні  вкладення протягом січня-травня 2010 року були спрямовані за такими напрямками [5]: будівельно-монтажні роботи – 107,4 млн. грн.; обладнання – 0,1 млн. грн.; інші витрати – 2,1 млн. гривень.

     Крім  того, продовжується будівництво  шахти «Нововолинська №10» за рахунок  власних коштів шахтовуглебудівельних  підприємств. З початку поточного  року, для фінансового забезпечення вже виконаних робіт, потреба в коштах складає 66,2 млн. гривень [5].

     За  станом на 1 січня 2006 року заборгованість по заробітній платні по підприємствах  Міністерства вугільної промисловості  складає 47 млн. гривень. А на 21.08.2010 року становила 45,2 млн. гривень. Зазначена заборгованість на вугледобувних підприємствах виникла через неповні та несвоєчасні розрахунки споживачів за відвантажене вугілля, недостатній рівень цін на вугільну продукцію, негативний вплив фінансової та банківської кризи. Відсутність у необхідному обсязі обігових коштів на вугледобувних підприємствах, призвела до виникнення заборгованості по розрахунках із підприємствами шахтовуглебудівного комплексу, транспорту та іншими. Це, в свою чергу, призвело до утворення заборгованості із заробітної плати на цих підприємствах [1].

  Таким чином, ситуація, яка склалася в українській вугільній використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану

санації. 

2. Напрями реструктуризації вугільної промисловості України

 

     Нині  більшість підприємств вугільної  промисловості фактично є банкрутами,  які продовжують функціонувати  в ринкових умовах лише за рахунок  надання державної підтримки.  Вирішення питань реструктуризації вугільної промисловості є дуже актуальним.

     Вугілля є тим енергоносієм, застосування якого може забезпечити енергетичну  незалежність та національну безпеку  держави.

     Реструктуризація вугільної промисловості в Україні не є унікальним явищем. Тому у світовій практиці накопичений та апробований значний досвід реструктуризації за різних економічних, політичних і соціальних ситуацій. Цей досвід узагальнюється зараз міжнародними організаціями з метою, насамперед, його пропозиції країнам з перехідною економікою, що інтегруються до світового ринку, в т.ч. - енергетичного. 

     Пряме перенесення зарубіжного досвіду на національну економіку е неприйнятним. Проте, існують загальні закономірності, без урахування яких її реформування буде якщо не неможливим, то обтяженим помилками та надто тривалим, що спричинить дуже високу соціальну та/або політичну ціну реформ. 

     Головна мета реструктуризації полягає в досягненні ефективної роботи вугільної галузі, характерними ознаками якої є [13]: 

     по-перше, забезпечення потреб національної економіки вугіллям власного видобутку; 

     по-друге, економічно рентабельна та екологічно безпечна робота вугільних підприємств;

по-третє, соціально-економічна стабільність у вугільних регіонах. 

     Отже, реструктуризація не зводиться до скорочення вуглевидобутку та закриття шахт, а передбачай комплекс заходів із, щонайменше, збереження економічної активності у вугільник регіонах і забезпечення соціальних потреб їх жителів [39].

       Реструктуризації підприємства, як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва [20].

     Визначення реструктуризації підприємств є доволі загальним і охоплює увесь комплекс заходів, крім фінансових, щодо фінансової санації підприємства.

     У Законі України «Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» наводиться вже точніше визначення: реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [2].

      У визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні. До того ж, можна зробити чітке розмежування між категоріями «реструктуризація» та «реорганізація» підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства - один з етапів його реструктуризації.

     Основний  зміст реорганізації полягає  в повній або частковій зміні  власника статутного фонду юридичної  особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу [3].

      На  реструктуризацію вугільної промисловості передбачалось планом 1 086,2 млн. грн., фактично профінансовано 791,43 млн. грн. Фактично використано 788,7 млн. грн. Повернуто до бюджету 2,72 млн. грн., із них 2,245 млн. грн. не було підтверджено Державним казначейством грошовими коштами і не проведена сплата за спожиту електроенергію по ДП „Укршахтгідрозахист" [5].

      Кошти у сумі 260,47 млн. грн., передбачені  для погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1379, не підтверджено Державним казначейством грошовими коштами і не проведена зазначена заборгованість [6].

      Бюджетні  кошти були використані на : підготовку шахт до ліквідації -163,18 млн. грн.; фізичну  ліквідацію гірничих підприємств - 139,08 млн. грн.; заходи по охороні довкілля під час ліквідації гірничих підприємств -58,45 млн. грн.; забезпечення побутовим вугіллям категорій осіб, визначених ч.5 ст.48 Гірничого Закону України - 267,99 млн. грн.; погашення заборгованості за спожиту у минулих роках електричну енергію державними вугледобувними підприємствами, на яких здійснюються заходи з підготовки до ліквідації - 160,0 млн. грн.

      Згідно  постанови КМУ від 28.03.97 №280 „Про хід структурної перебудови вугільної  промисловості" та постанови КМУ  від 19.09.01 №1205 „Про затвердження програми „"Українське вугілля" із змінами до неї 125 шахт підлягають реструктуризації [7]. В 2009 році 1 шахта передана до ліквідації. Всі вуглеотримувачі шахт, що ліквідуються, а це 45,8 тис. осіб забезпечені річною нормою побутового палива, їм вивезено 258,8 тис. тонн вугілля [5].

     Обсяг недофінансування зазначеної програми станом на 31.12.09р. склав 34,4 млн. гривень.

      За  останні роки у вугільній промисловості  України посилилися процеси, пов'язані з трансформацією форм власності, насамперед вугледобувних підприємств. Проте, через низьку інвестиційну привабливість підприємств галузі, проведення непослідовної державної політики, відсутність досконалого механізму реформування відносин власності та їх правового забезпечення роздержавлення шахт і розрізів не відповідає ринковим вимогам та перетворенням, які відбуваються у національній економіці. На теперішній час у вугільній промисловості функціонують 167 вугледобувних підприємств різних форм власності, з них 93 % державної власності.

      З метою підвищення рівня державного регулювання процесів, що відбуваються у галузі, необхідно забезпечити здійснення таких заходів щодо реструктуризації вугільної промисловості [4]:

     врегулювання  взаємовідносин держави з приватизованими  вугледобувними підприємствами у частині розв'язання проблем забезпечення енергетичної безпеки держави, соціального захисту шахтарів, безпеки та охорони праці, раціонального використання надр, ліквідації збиткових вугледобувних підприємств;

     приватизація  на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт, здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;

     приватизація  малопривабливих для інвестування шахт як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їх розвитку.

     Для подолання основних проблем галузі та підвищення ефективності функціонування вуглевидобувних підприємств рекомендується [24]:

     удосконалення законодавчої бази та державного управління галуззю  - розроблення законодавчих актів, спрямованих на створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища та сприяння її розвитку;

     реформування відносин власності, спрямовуються на системну    приватизацію підприємств галузі з метою залучення ефективного власника,  отримання недержавних інвестицій і ліквідацію таких явищ,  як безгосподарність, збитковість, низька продуктивність праці, високий рівень аварійності та травматизму шахтарів;

     перетворення  в економічній сфері (створюються  умови для переходу від згортання  виробництва у вугільній галузі до його розширеного відтворення);

     удосконалення виробництва вугільної продукції  (дії спрямовуються на підвищення продуктивності праці, навантаження на виробничі ланки вугледобувних  підприємств із забезпеченням нешкідливих  і гарантовано безпечних умов праці).

     Крім  того, необхідно провести [10]:

     докорінне оновлення основних фондів вуглевидобувних  підприємств;

     модернізацію  і технічне переоснащення діючих вуглевидобувних підприємств;

     створення нових потужностей з видобутку  вугілля;

     удосконалення структури шахтного фонду, реструктуризація вугільної та торфовидобувної галузей;

     підвищення  ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;

     наукове забезпечення розвитку вугільної промисловості;

     покращення  якості вугільної продукції;

     підвищення  рівня безпеки праці на видобувних і шахтобудівельних підприємствах;

     вирішення еколого-гідрогеологічних проблем  вуглевидобувних регіонів.

     Найважливішою передумовою формування у вугільній  промисловості ринкового конкурентного  середовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.

     На  вітчизняному ринку коксівного вугілля  склалася ситуація, коли обмежене коло платоспроможних покупців, що контролюють  виробництво коксу, визначає рівень цін та інші умови продажу вугільної  продукції. Ринок енергетичного  вугілля до останнього часу характеризувався несвоєчасною і неповною оплатою споживачами отриманої вугільної продукції. Ці обставини, а також висока витрато ємкість видобутку вугілля, призвели до завишення цін на вугільну продукцію. Що знизило попит на вугільну продукцію.

     З метою забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на вугільну продукцію, оптимізації її ціни необхідно здійснити комплекс заходів по реструктуризації підприємств вугільної промисловості України.

     В умовах прискорення процесів світової економічної глобалізації новітні технологи стають тією матеріальною основою, яка визначає технічний рівень сучасного виробництва, форми його організації та управління, рівень конкурентоспроможності підприємства. Отже, існує об'єктивна потреба у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств вугільної промисловості шляхом інтенсифікації інноваційних процесів [18].

     Проте в Україні на сьогодні ще не створені сприятливі умови для прямого  інвестування у вітчизняну економіку. Більш того, і в найближчій перспективі  не слід очікувати значного збільшення пропонування інвестиційних ресурсів з боку вітчизняних підприємств. Це зумовлене тим, що в Україні немає реальних підстав для суттєвого збільшення в найближчій перспективі доходів населення та більшості підприємств - основних суб'єктів заощаджень та інвестицій.

     Найбільш  привабливими та ймовірними джерелами  необхідних фінансових потоків за цих  умов можуть бути іноземні прямі інвестиції. Така форма інвестування має ряд  суттєвих переваг порівняно з  іншими.