Отчет по практике на примеры шахты им. М. Горького Донецк

gn="justify">     Будівництво шахти імені Максима Горького здійснювалося з 1974 року відповідно до технічного проекту будівництва, розробленого інститутом «Дондіпрошахт» в 1972 році й затверджений постановою колегії Міністерства вугільної промисловості СРСР від 31.08.72 № 58/50.

     Річна проектна потужність шахти відповідно затвердженому технічному проекту  складала 2,1 млн. т по товарному, рядовому вугіллю. При цьому в одночасній роботі передбачалося мати три лави - дві у блоці          № 6 і одну у блоці № 2.

     Крім  того, згідно з затвердженим технічним проектом основні технологічні ланки шахти розраховані на видобуток 136 тис. т вугілля у рік.

     Технологічна  схема гірничої частини шахти  в цілому також приймалася з розрахунку забезпечення прийнятої потужності. В зв’язку з уточненням у ході будівництва гірничо-геологічних умов відпрацьовування запасів, запровадженням у дію за період 1974-1985 років ряду нових правил безпеки й директивних документів з проектування й будівництва вугільних шахт, інститутом був скоригований технічний проект будівництва шахти й затверджений постановою Мінвуглепрому СРСР від 30.01.87 № 12-50/71 за узгодженням з Держбудівництвом і Держпланом СРСР.

     Повне найменування шахти: державне підприємство «Шахта імені Максима Горького».

     Скорочене найменування шахти: ДП «Шахта ім. М. Горького».

     Місцезнаходження  шахти: Україна, 83102, м. Донецьк, Донецької  області, вул.. Стадіонна 1.

     Майно ДП «Шахти імені Максима Горького»  складають основні фонди, оборотні кошти й інші цінності, що є частиною статутного фонду виробничого об’єднання  «Донецьквугілля», вартість яких відбивається в окремому балансі і закріплюється за шахтою  для господарчого використання і керування з метою здійснення предмета діяльності.

     Джерелом  формування майна є виділені ДП «Шахти імені Максима Горького» кошти Статутного фонду, позикові, залучені кошти, а також інші джерела, передбачені законодавством.

      Основною  метою діяльності шахти є досягнення найкращих показників економічної  діяльності, спрямованої на одержання  необхідного прибутку.

     Вугільний пласт h8 потужністю 0,6 м з кутом падіння 11⁰. Максимальна глибина 870 м. Фактичний видобуток 250 т/добу. Кількість очисних вибоїв 2, підготовчих 2. Видобуток вугілля становить 136 тис. т за 2010 рік.

     Скоригованим  технічним проектом будівництва  шахти (1986 рік) введення шахти в експлуатацію загальною потужністю 136 тис. тонн вугілля на рік передбачалось двома пусковими комплексами:

     перший - потужністю 1500 тис. тонн із одночасною роботою чотирьох лав у блоках № 6-4 в 1990 році;

     другий - потужністю 600 тис. тонн у складі додатково двох лав у блоках № 2-3 передбачалось увести в 1994 році.

     Перший  пусковий комплекс уведений в експлуатацію в строки, передбачені проектом у  грудні 1990 року виробничою потужністю 1,5 млн. т у рік. В процесі будівництва  й експлуатації першого пускового комплексу був виявлений ряд факторів, що значно ускладнюють ведення гірничих робіт - розвинена мережа гірничо-геологічних порушень, підвищена тріщинуватість гірських порід, часті потоншення й руслові розмиви пласту із заміщенням породами, що послужило причиною переведення шахтного поля з першої до другої категорії за складністю геологічної будови. Була виявлена неефективність ведення закладних робіт при потужності пласта 1,6-1,9 м для охорони бортових виробок з метою їхнього повторного використання. Через відсутність повної закладки виробленого простору передбачене затвердженим проектом виймання охоронних ціликів під залізничною магістраллю в блоці № 6 без повторного нарізання лав на глибинах вище горизонту 708 м не може бути реалізована. Зазначені фактори зумовили необхідність переходу виїмкових дільниць у підготовлених до виймання запасах блоків № 6 та 4 на зворотно точну схему провітрювання з відпрацьовуванням через стовп і підготовкою лав у проміжних стовпах проведенням виробок вприсічку до виробленого простору.

     Заповнення  лінії очисних вибоїв, що вибуває, у блоках зі зменшуваною потужністю пласту: з 1,4-1,8 м до 1,1-1,4 м у блоках № 4-5, не забезпечувало підтримування потужності шахти на досягнутому рівні. Для забезпечення підтримування й приросту виробничої потужності шахти вирішено передати запаси блоків № 2 й № 3 на відтворення лінії очисних вибоїв, що вибуває, а в якості другого пускового комплексу будівництва шахти здійснити розкриття й підготовку запасів блоків № 8 та №10.

     Очисні  вибої оснащені механізованими комплексами МКД-90, МКДД; виїмка вугілля в лавах ведеться комбайнами РКУ-13, РКУ-10. Підготовчі виробки проводяться комбайнами 4ПП-2М, П-110, КСП-32. Транспорт шахти повністю конвеєризований. Основні транспортні виробки оснащені конвеєрами 2ЛУ-120, 2Л-100У, 1Л-100. 
 
 

     2.2 Аналіз показників ефективності  використання фінансових ресурсів 

     Аналіз  даних, відбитих у фінансовій звітності, дозволяє нам усвідомити поточний фінансовий стан підприємства, оцінити співвідношення між заборгованістю підприємства і його активами, визначити структуру активів, достатність величини матеріально-виробничих запасів, величину дебіторської заборгованості і т.д. Варто знати, щоб при проведенні аналізу фінансового стану підприємства застосовуються такі методи, як: аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі порівняння результатів минулих років, аналіз на підставі даних галузевих показників.

     Об’єктом  роботи є дані форми №1 (додаток А)  та форми № 2 (рис. додатків Б).

     Для аналізу фінансового стану ДП «Шахта імені М. Горького»  використовуються наступні оцінки [12]: аналіз ліквідності балансу; аналіз фінансової стійкості; оцінка ділової активності; оцінка рентабельності; аналіз прибутку; діагностика банкрутства.

     Аналіз  ліквідності полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступеню їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих по термінах їх погашення і розміщеними в порядку зростання термінів.

       Фінансовий  стан підприємства в короткостроковий період оцінюється показниками ліквідності  і платоспроможності.

     Всі активи підприємства залежно від  ступеня ліквідності можна умовно розділити на наступні групи.

     Найбільш  ліквідні активи (А1) - суми після всіх статей засобів, які можуть бути використані  для виконання поточних розрахунків  негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери). 

    Л1 = стр.220 ф.1 + стр.230 ф.1 + стр.240 ф.1                     (2.1) 

      Швидко  реалізуємі активи (А2) - активи, для  звернення яких в грошову форму  потрібний триваліший час. У цю групу можна включити готову продукцію, дебіторську заборгованість, векселі отримані, інші оборотні активи. 

      Л2 = стр.130 ф.1 + стр.140 ф.1 + стр.150 ф.1 + стр.160 ф.1 + стр.170 ф.1 + стр.180 ф.1 + стр.190 ф.1 + стр.200 ф.1 + стр.210 ф.1               (2.2) 

      Повільно  реалізуємі активи (А3) - найменш ліквідні активи: запаси, дебіторська заборгованість (платежі які очікується більш  ніж через 12 місяців після звітної  дати), ПДВ по придбаних цінностях.  

    Л3 = стр.100 ф.1 + стр.110 ф.1 + стр.120 ф.1 + стр.250 ф.1 + 

    стр.270 ф.1                                             (2.3) 

      Важко реалізовані активи (А4) - активи, які  призначені для використання в господарській  діяльності впродовж тривалого періоду  часу. До цієї групи входять необоротні активи. 

    Л4 = стр.080 ф.1                                         (2.4) 

      Пасиви  балансу по ступеню зростання  термінів погашення зобов'язань  групуються у такий спосіб.

      Найбільш  термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики не погашені в строк.

     П1 = стр.530 ф.1                                      (2.5) 

      Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити  банків, інші позики, які підлягають погашенню впродовж 12 місяців після  звітної дати. 

П2 = стр.640 ф.1 - стр.380 ф.1 -  стр.480 ф.1 -  стр.530 ф.1-  стр.430 ф.1    (2.6) 

      Довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити  і інші довгострокові пасиви –  статті 3-го розділу пасиву балансу  «Довгострокові зобов'язання».

    П3 = стр.480 ф.1 + стр.430 ф.1 +  стр.630 ф.1                (2.7)

      Постійні  пасиви (П4) - статті 1-го розділу пасиву балансу «Власний капітал», 2-го «Забезпечення  майбутніх виплат і платежів»  і 5-го «Доходи майбутніх періодів».

    П4 = стр.380 ф.1                                   (2.8) 

      Для визначення ліквідності балансу  необхідно порівняти показники  груп по активах та по пасивах. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються наступні рівняння:

        Л1 

П1

        Л2 

П2

        Л3 

П3

        Л4

П4

      Для характеристики ліквідності підприємства проведемо розрахунки груп активів  та пасиві (табл. 2.1, 2.2 та 2.3) в тисячах  гривень.

       Таблиця 2.1

       Аналіз  ліквідності балансу 2008 р.

     Результати  розрахунків показують, що співвідношення груп по активах та пасивах має  наступний вигляд:

             На початок року – Л1<П1, Л2<П2, Л3<П3, Л4>П4,

             На кінець року –  Л1<П1, Л2<П2, Л3>П3, Л4>П4. 
 
 
 

       Таблиця 2.2

       Аналіз  ліквідності балансу 2009 р.